СІЛЬСЬКА ШКОЛА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТУАЛЕТУ

Нещодавня заява Прем’єр-міністра Миколи АЗАРОВА, що впродовж двох наступних років у нас не повинно залишитися жодної сільської школи з туалетом надворі, була сприйнята неоднозначно. Наприклад, оптимісти розцінили такі слова Прем’єра як цілком адекватні та аргументовані. Мовляв, уже давно повинні бути встановлені крайні терміни для облаштування внутрішніх туалетів у сільських школах. А от песимісти таку заяву очільника Кабміну сприйняли не інак­ше, як чергову порцію видання владою бажаного за дійсне. 

Зрештою, як скептики, так і ентузіасти сходяться на тій думці, що внутрішній туалет у навчальному закладі вже давно перейшов із розряду предметів розкошу в розряд предметів необхідності. Також посприяти якнайшвидшому втіленню «туалетної реформи» може погроза Миколи АЗАРОВА: «Хто цього не зробить, може поплатися посадою – від директора школи до начальника райво та облво». 

Щодо питання облаштування внут­рішніх туалетів до редакції неодноразово зверталися, навіть намагалися їх відкриття перетворити на урочисту церемонію, аби дехто на цьому заробив певні політичні дивіденди. 

Проблема облаштування туалетів у районі має мало не катастрофічний вигляд. Разом з тим, облаштування теплих туалетів приховує не лише проблему нашого піклування про здоров’я дітей, а й низку негараздів сільського життя загалом. Тут цілком доречно було би перефразувати вислів і справедливо зауважити, що, якщо театр починається 

з гардероба, то сільська школа – з туалету. Та про це пізніше.

Нині в районі функціонує 66 навчальних закладів. Це за винятком двох інтернатів. І лише в 20-х з них є внутрішній туалет, тобто лише в кожній третій школі. Картина з дошкільними закладами, яких Прем’єр-міністр не згадав, ще більш загрозлива. 

Язик не повернеться сказати, що вчора чи сьогодні місцеве районне керівництво нічого не робило (не ро­бить) для вирішення цієї проблеми. Навпаки. Лише цього року введено в експлуатацію внутрішні туалети у навчальних закладах сіл Привороття, Чорнокозинці та Рогізна. На стадії завершення роботи з облаштування внутрішніх туалетів у Колодіївській, Пановецькій, Вербківськй, Врубловецькій, Ходоровецькій, Груш­ків­ській, Заліськопершій школах. Також цього року було здано в експлуатацію внутрішні туалети в Кадиєвецькій, Нігинській ЗОШ і Нагорянському НВК. Таким чином, на кінець року в районі цілком реально вийти на цифру в понад три десятки навчальних закладів, забезпечених внутрішніми туалетами. 

Цьогоріч у районі вдасться облаштувати трохи більше десяти внут­ріш­ніх туалетів. Та якщо ці темпи збе­ре­жуться, то можна переконливо ствер­джувати, що за два роки про­вес­ти «туалетну реформу» не вдасть­ся. Та це лише проблема часу. Набагато біль­шою є інша – відсутність фінансів. Якщо нині поглянути на кошторис облаштування внутрішніх туалетів, то вартість одного обходиться як мінімум у 30-35 тис.грн. За таких умов району на майбутнє потрібно знайти щонайменше 1 млн.грн. Де взяти такі кошти в районному, а тим паче в сільському бюджеті – невідомо, тому доводиться розраховувати на спонсорську допомогу. Однак якщо звід­кись її можна було залучити, то це вже зроблено, 

оскільки облаштування попередніх 

туалетів проводилося у знач­ній мірі за спонсорські кошти. На сьогодні без внутрішніх туалетів зали­шилися переважно ті школи, в яких навчається 30-70 дітей, тому розраховувати на те, що витрати, пов’язані з облаштуванням туалету (30-35 тис.грн.) вони можуть взяти на себе, не варто навіть після того залізного аргументу, що все робиться для наших дітей. Звідси ви­пливає, що без державної підтримки, без цілеспрямованого фінансування тут не обійтися. А інакше «туалетна реформа» залишиться «туалетною реформою» – в уні­таз піде чергова чиновницька заява.

А тепер слід повернутися до нашого перефразованого вислову, що сіль­ська школа розпочинається з туалету. Внутрішній туалет приховує не лише туалетні проблеми, а й негаразди всієї сільської освіти та сільського устрою як такого. А може, легше піти за принципом Йосипа СТА­ЛІНА: «Немає людини – немає проблеми». У нашому ж випадку, немає туалету – немає школи. Це гасло цілком згодиться не тільки через страх бути звільненим за від­сутність внутрішнього туалету, а через одну надважливу річ – дефіцит учнів. Так, тих самих, для яких ми прагнемо нині обладнати внутрішні туалети. І може так статися, що нові унітази будуть незатребуваними.

Сергій СОКАЛЬСЬКИЙ.