КАМ’ЯНЕЦЬ У ПАВУТИНІ

Як відомо, життя дається людині тільки раз і його потрібно прожити в Ка­м’янці-Подільському. Проте сьогодні комфортно жити, не маючи вдома чи на роботі Інтернету, важко. Принаймні, багато людей уже не уявляють, як раніше могли безжурно жити без обміну посланнями через електронну пошту, без спілкування через скайп і без черпання інформації на всі смаки зі Всесвітньої павутини. Щодо останньої, то Вікіпедія (створювана добровольцями з усього світу енциклопедія) характеризує її як «найбільше всесвітнє багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов’язаних між собою документів, що розташовані на комп’ютерах, розміщених на всій земній кулі». Як же у цій глобальній павутині представлено кам’янецький сегмент?

Уявімо, що Ви досить надовго і надто задалеко покинули Кам’янець, але хочете знати, що ж робиться в рідному місті. І тут Вам братську руку допомоги готові негайно подати кілька сотень кам’янецьких сайтів. Згадуючи надалі той чи інший сайт, спеціально не вказуватимемо його адреси. Та й особливої потреби в цьому немає: сьогодні добрий дядечко Гугл (Google) дозволяє відшукати потрібний сайт за кількома ключовими словами.

Якщо Ви любите читати кам’янецькі газети, то радісно повідомимо, що практично всі вони подбали про свої сайти. Шустрішими в цьому плані виявилися приватні видання, але й комунальні «Кам’янець-Подільський вісник» і «Край Кам’янецький» теж вирішили не відставати від віяння моди. Звісно, не всі газетні матеріали потрапляють на сайт (щось має бути доступним тільки звичайним читачам). Можливо, що це забаганка, але часом хочеться на сайті не тільки прочитати матеріал та переглянути прикріплені до нього фотографії, але й наочно побачити, як виглядає сторінка (скажімо, у форматі PDF). З кам’янецьких видань PDF-версії подає, здається, тільки журнал «Православный взглядъ», заснований Кам’янець-Подільською єпархією Україн­ської православної церкви (Московський патріархат).

Щодо свіжих новин, то черпати їх зі сайтів наших газет нереально. По-перше, кам’янецькі газети виходять не що­дня, а тільки раз на тиждень – у четвер чи п’ятницю. Тож про подію, яка сталася в четвер увечері, ви зможете прочитати в самій газеті тільки через тиждень – у п’ятницю зранку. По-друге, поки новина з газетних шпальт потрапить на сайт, теж спливе час (тим паче, що після п’ятниці маємо аж два вихідні). Звісно, газети могли би викладати новини оперативно: щось сталося – і негайно повідомлення про це засвітилося на сайті. Але навіщо підгодовувати інформацією (іноді екс­клюзивною) конкурентів?

Тож новини краще черпати з інших сайтів, де вони виставляються оперативніше. Скажімо, з Кам’янець-Подільського порталу актуальних новин «Вже інфо». Ось свіжий приклад. У вівторок вдень в університеті відбулася зустріч із письменником Сергієм ПАНТЮКОМ, а вже ввечері змістовна інформація на півтори тисячі знаків, проілюстрована фотографією, з’явилася на порталі. В газетах же ця інформація вигулькне через два-три дні. Через вічний брак місця у паперових виданнях (сайти, на щастя, позбавлені такої проблеми) газета, швидше за все, нічого нового до повідомленого на порталі не додасть. А видання, журналісти яких через брак часу не побували на зустрічі з письменником, або промовчать, або перекажуть своїми словами новину, що вже обросла невеличкою бородою, із «Вже інфо».

Офіційні новини можна черпати із сайтів наших владних структур. Скажімо, з офіційного сайту Кам’янець-Поділь­ської міської ради. А якщо Вас цікавлять новини з району, то до Ваших послуг аж два сайти – районної ради та райдерж­адміністрації.

Якщо ж Ви маєте бажання побільше дізнатися про культурно-мистецьке життя в духовній столиці Поділля, то загляньте на портал «Хронікер». Тут можна дові­датися не тільки про те, що вже відбулося, а з «Афіші» взнати і про те, що ще цікаве на нас чекає.

Свіжі новини, і не тільки місцеві, жваво обговорюють на двох місцевих форумах – першому форумі Кам’янця-Поділь­ського та форумі сайту «Кам’янець-По­дільський онлайн». Це середовище, де тусуються не тільки безпосередні мешканці Кам’янця, але й розкидані по всіх усюдах кам’янчани, друзі міста над Смотричем, люди, які хочуть поділитися враженнями від перебування в перлині По­ділля чи щось з’ясувати про місто, яке мають намір відвідати. Публіка надто різномастна – від піонера до пенсіонера, від анархіста до монархіста, від моралізатора до провокатора, тож, звісно, забагато ще на форумах пустопорожньої тріскотні. Проте і багато корисного можна почерпнути з них. Скажімо, побачити фото з концерту, на якому не змогли побувати, освіжити в пам’яті події, учасником яких були. А найголовніше, що форумчани не байдужі до долі рідного міста. Тож, скажімо, будь-який натяк на можливе будівництво в каньйоні Смотрича викликає на форумі шквал негативних емоцій. А ще форум уміє те тільки безшабашно критикувати, але й конструктивно пропонувати. Прикладом може служити започаткована форумчанами акція «Батарейку – на переробку».

Мають сайти наші навчальні заклади, готелі, туристичні фірми, музей, НПП «Подільські Товтри». До речі, останній з названих сайтів є найстарішим кам’янецьким сайтом. Тут можна дізнатися не тільки про природні, але й історико-ар­хітектурні пам’ятки на території НПП. На сайті виставлено понад сім сотень статей, майже два десятки книг.

Любителів історії зацікавить сайт «Кам’янець-Подільський історичний», яким опікуються студенти історичного факультету національного університету. Сайт щоразу запрошує до участі в конкурсах учнівських і студентських наукових робіт. Сьомий такий конкурс на тему «Кам’янець-Подільський – центр освіти на По­діл­лі: історія та сучасність» триватиме до 15 травня.

Кам’янецьких сайтів багато, всіх не охопити, а скакати по них «галопом по Європах» теж, напевно, не варто. Допитливий читач сам залюбки здійснить серфінг по морю місцевих сайтів.

Корисну інформацію про Кам’янець можна черпати не тільки з місцевих сайтів. Є вона у Вікіпедії, на сайті «Замки та храми України», в «Живому журналі», в книгах, що виставляються на сайтах «Гуртом», «Чтиво», Інституту історії України, Національної бібліотеки України ім.Володимира Вернадського. Якщо Вас цікавлять дані про конкретну людину (телефон, адреса, дата народження), досить часто на виручку приходить база «Вся Украина – жители» (щоправда, там накопичилося багато застарілих даних). Потужним джерелом інформації є «Google books», що містить відскановані компанією «Google» книги. Одні з них доступні повністю, інші – фрагментами.

І наостанок – застереження. Критично ставтеся до інформації, вивудженої з мережі. Утім це стосується до будь-якої інформації, здобутої в будь-який спосіб. Але в мережі необачно ляпнута дурниця спритно розповзається по тисячах сайтів. Наберіть, для прикладу, в пошуковому віконечку два вислови «Квітка на камені» і «Леся Українка» і ви побачите, як багато сайтів повторили, що Леся Українка назвала Кам’янець квіткою на камені (насправді поетеса в місті над Смотричем ніколи не була, а, проїжджаючи в юності через Вінниччину, назвала Поділля красою України).