НЕ ЇЖ БРАТІВ СВОЇХ МЕНШИХ

Морквяні котлети замість шматка смаженого м’яса, свіжа селера замість підкопченої курятини, і забудьте назавжди про сало. Чи підходить таке меню українцям?

Вегетаріанство поступово завойовує все більше прибічників у світі, і українці, як не дивно, також поповнюють їхні лави, добровільно відмовляючись на¬віть від улюбленого національного продукту – сала. А 1 листопада всі вони відзначають своє «професійне» свято – День вегана.

Для довідки: вегани – це строгі вегетаріанці, що виключають зі свого раціону продукти тваринного походження: м’ясо, рибу, яйця, молочні продукти та іноді навіть мед. Вегани не використовують хутра, шкіри і вовни тварин, виступають проти вбивства тварин.

Розрізняють такі типи вегетаріанства, як ово-/лактовегетаріанство (допускає яйця/молочні продукти) і веганство. Люди стають веганами та вегетаріанцями з різних причин: етичних, релігійних, медичних та економічних.

З цього приводу я поспілкувався із кам’янчанкою, яка практикує вегетаріанство понад 15 років, наставницею з йоги Галиною КОЗЛЕНКО.

– Галино, чому Ви стали вегетаріанкою?

– У 17 років я почала цікавитись східними філософіями та практиками, в основі яких принцип «Ахімса» – в перекладі з санскриту «ненасилля», яке стосується не тільки людей, а й всього живого.

Коли я навчалась у ПДАТУ, на ветеринарному факультеті, разом із групою вирушила на практику на м’ясокомбінат. Мене настільки вразило побачене, що й досі згадую. Пам’ятаю, як корови плакали й ревли, коли їх вели на забій, їх обливали водою, щоб краще проходив електричний струм. Це був просто жах. Я спостерігала за людьми, котрі там працювали, бачила весь процес і зрозуміла, що якщо є пекло – то це воно. Це смерть, це насилля, напівживі тварини вже висять на гаках, і їх ріжуть на шматки…

Після побаченого я вирішила змінити свій спосіб життя і повністю відмовилась від усього м’ясного. А через півроку, проходячи повз курей-гриль, я відчула, що цей запах мені гидкий.

Ще на початку вегетаріанського шляху я захопилась йогою і на сьогодні маю свій зал, де її ви¬кладаю. Також поступово ві¬дійшла від алкогольних напоїв та інших шкідливих звичок, мій організм сам повністю перелаштувався на здоровий спосіб життя.

– А як родина ставиться до того, що Ви – вегетаріанка?

– Ставлення дуже негативне, адже, крім мене, в родині всі м’ясоїди. Мама постійно намагалася непомітно покласти в страву м’ясо, це було кумедно. Вони живуть за стереотипом, що людина неодмінно має вживати м’ясо, і до сьогодні, хоч мені вже майже 32 роки, рідні так і не змирилися з моїм вибором. Крім сестри, котра змалку в усьому мене підтримує.

– А своїх дітей Ви будете ростити вегетаріанцями?

– Ні, вони самі будуть обирати, бути вегетаріанцями, чи ні.

– Ви побували в багатьох країнах Східної Азії, де вегетаріанство є звичним явищем. Як вважаєте, чи стане воно колись звичним і для укра¬їнців?

– Люди там змалку привчаються до здорового способу життя. Багато чого, що дозволено в нас, для них є забороненим. Вони стриманіші в своїх бажаннях. Українцям же не вистачає усвідомлення того, що майже все залежить від них самих. Усі цікавляться, чому в Італії, Швеції чи Японії так багато людей живуть до 100 років і почуваються повними сил, так от запорукою цього є правильне харчування. Доки ти сам себе не змусиш покинути шкід¬ливі звички та правильно сформувати раціон харчування, здоровим не будеш.

Ще одна моя співрозмовниця – Тамара ЗЛОБІНА, арт-критик зі Львова, яка проживає в нашому місті та є веганкою.

– Веганство прийшло до мене несподівано. Я їла все, але мала друзів вегетаріанців і веганців. В один момент зрозуміла, що не можу їсти тваринної їжі. Пам’ятаю, як у Румунії пішла з другом-вегетаріанцем до ресторану і замовила на вечерю форель. Коли мені принесли рибу, дуже гарно приготовану, я раптом усвідомила, що це труп, великий і красивий труп. І повернувшись в Україну, вже через тиждень перестала вживати всі продукти тваринного походження.

– І як довго Ви вже веганка?

– Лише з березня цього року. Спочатку було дуже важко перелаштувати організм, я почала їсти частіше, по п’ять разів у день, ще не знала, як балансувати свій раціон. Це тривало тижні три, а потім усе вирівнялось. Але залишаються проблеми із забезпеченням необхідними продуктами, такими, як соєве молоко чи сир тофу, які продаються лише в деяких магазинах, і то у Львові та Києві.

– Який Ваш сніданок?

– Зранку запарюю собі суміш з декількох злаків, кукурудзяних пластівців і вкидаю ложку су¬міші, яку роблю сама. До її складу входять пшеничні чи зернові висівки, що містять безліч корисних нашому організму мінералів та мікроелементів: залізо, цинк, магній, кальцій тощо. А ще мелений кунжут і мак, який є найбільшим джерелом кальцію. Виявляється, що у 100 грамах маку в 10 разів більше кальцію, ніж у 100 грамах сиру, ще й коштує він значно дешевше, а чайна ложка маку забезпечує денну норму кальцію. Додаю в суміш і насіння розторопші, яка добре очищує печінку та загалом організм, а також насіння льону, яке містить ненасичені жирні кислоти, які є в рибі. Навіть якщо ви не є вегетаріанцем, я дуже рекомендую додати ці продукти до свого раціону.

– Родину також привчаєте до веганських страв?

– Спочатку всі кепкували, а потім спробували те, що я готую, і були приємно вражені. Адже така їжа покращує самопочуття, бо потребує менше енер¬гії для травлення. І коли мама хоче щось спекти, то готує мені веганські пиріжки: дріжджове тісто без яєць, з гороховою начинкою. А от приходити до когось у гості – це проблема. Тоді я прошу зробити мені якусь кашу, коли всі навколо наминають м’ясні страви.

– Чи є улюблені страви веганської кухні?

– Люблю соєві продукти, сир тофу – одна з улюблених страв.

– А як ставитесь до людей, які вживають м’ясні продукти?

– Як до людей, які роблять непотрібні собі речі. Я не можу їх якось морально засуджувати, адже вони виросли в культурі, де вживання м’яса вважається нормою, і це складно змінити. Та насправді можна споживати лише рослинну їжу і почувати себе пречудово, плюс ви оздоровлюєте організм та економите на купівлі багатьох продуктів.

P.S. Що ж, кожен обирає для себе, що йому ближче до душі, але варто замислитись, чи правильний наш вибір і чи можна піти іншим шляхом. У кожному разі, хочете бути здоровими – не лінуйтеся думати, що саме ви їсте.

Володимир ОБРАЗЦОВ.