ТУРСЕЗОН НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ: НЕ КАМ’ЯНЦЕМ ЄДИНИМ!
Нарешті! Цьогорічне відкриття турсезону з міського відразу перестрибне на обласне. Справедливо. І правда: коли придуманий кам’янчанами формат мавпували інші туристичні центри на кшталт Збаража чи Чернівців, це хоча б було логічно, але ж 2012-го урочисто відкривали туристичний сезон навіть у Хмельницькому.
Напередодні всеобласного відкриття туристичного сезону-2013 згадаємо, чим саме Хмельниччина може привабити туристів, крім нашого рідного міста, звісно. А от чим:
Хмельницька область входить до трійки лідерів за кількістю замків і замкових руїн. Наздогнати сусідню Тернопільщину лідера рейтингу неможливо (на Тернопіллі розташована третина всіх сяктак збережених оборонних середньовічних споруд України), а подихати їй у спину на пару із Львівщиною чому б ні?
Наша область має не лише відомі та музеєфіковані твердині в Кам’янці та Меджибожі, а й рештки фортець у Жванці, Летичеві, Збрижі, Зінькові, Ізяславі, Панівцях, Рихті, Сатанові, Старокостянтинові, Сутківцях і Чорнокозинцях. Залишки романтич
ного замку Ігнатія СциборМархоцького в Отрокові вже п’ятирічку відроджує львівський бізнесмен і меценат Ігор Скальський. Земляні укріплення Полонного, Тихомеля, Кармалюкової гори біля Привороття тощо радість не стільки для туристів, скільки для археологів. Але є в нас древні, а відтак і оборонні храми та монастирі в СлобідціСатанівській чи Шарівці. А найсмачніша родзинка цього стилю в Україні неймовірна Покровська оборонна церква в Сутківцях (XIVXV ст.), що біля Ярмолинців.
•Нехай замків більше на Тернопільщині, але за кількістю панських садиб Хмельниччина – безумовний лідер України. Їх близько сотні. Точну кількість, напевно, не зможе назвати ніхто: тут труднощі і термінологічні, і побутові. В багатьох таких об’єктів немає навіть статусу пам’ятки, тож вони або помирають на наших очах, як-от маєток Шульців у Ріпній Волочиського району чи палац у Китайгороді, або перебудовані до повної втрати автентичності, як маєтки в Деражні, Вишнівчику 
Чемеровецького району чи Віньківцях.
Елегійні споглядання колись розкішного життя стають усе більш популярними серед досвідчених мандрівників Україною, і це можна зрозуміти. Замки відомі вже багатьом, а хочеться ж побачити щось нове. Садиби будувалися часто відомими європейськими архітекторами, і навіть після довгих років радянських перебудов і сучасної девастації все ще можуть потішити око гармонією форм і красою ліній.
Чудовий приклад – палац у Жищинцях поблизу Городка. Ще декілька років тому в ньому була сільська школа, та для учнів звели велику сучасну будівлю, а старий палац залишили напризволяще. Та навіть у недоречній сірій «шубі» зі штукатурки він залишається прегарною класицистичною іграшкою, якою б пишалися міста на захід від України.
Найвідоміші з палаців нашої області розташовані в Самчиках, Маліївцях, Ілляшівці. В багатьох резиденціях нині розмістилися навчальні заклади: згадаємо Говори, Велику Слобідку, Буйволівці, Івахнівці, Лісківці, Голосків, Дзеленці, Капустяни, Красилів, Курівку, Рахнівку, Тарноруду, Водички і Чорний Острів. Деякі з маєтків перепрофілювали на лікувальні заклади: Кривчик, Соснівка, Стара Синява, Великий Жванчик, Рихта, Голозубинці, Дунаївці.
Як не дивно, але в сучасних реаліях навіть таке «нецільове» використання панських маєт-
ків – плюс. Вони хоча б іноді
ремонтуються, вони живуть. Значно гірші справи зі спорудами, в яких уже немає господарів: як у неоготичного палацу Лозинських в Удріївцях чи маєтку славетного адмірала Путятіна, капітана фрегата «Паллада», в Глібові біля Нової Ушиці. Панські садиби є і в Кам’янці: це і палац Чарторийських у Старому місті, і маєток Яловицьких (нині там розташований ІМЕСГ ПДАТУ).
•Як уже пішла мова про панів, то гріх не згадати їхніх гостей. У подільських маєтках часто бували відомі люди. В маєтку своєї тітки Анни Вакар щоліта гостювала маленька Ганнуся Горенко – пізніше світ дізнається про неї як про Анну Ахматову. В скромній садибі в Слобідці-Шелехівській Деражнянського району діє літературно-меморіальний музей Ахматової. В Хребтієві на Новоушиччині був маєток родичів академіка Бориса Патона; маленький Ігор Стравінський гостював у родичів у Печеськах 
поблизу Старокостянтинова; а в Сутківцях і Райківцях, в маєтку Бернарда Гребінки, працював над якимись, відомими лише тогочасним містикам і масонам, проектами Джузеппе Бальзамо, більше відомий світу як граф Каліостро.
•«Смуга осілості», своєрідний антисемітський апартеїд Російської імперії, може перетворитися в наш час на грамотний і цікавий туристичний продукт: Хмельниччина має пам’ятки іудейської культури світового значення. Перш за все це могила Бешта, засновника хасидизму, в Меджибожі, а також оборонна синагога в мавританському стилі у Сатанові. Перебудовані синагоги збереглися також у Кам’янці, Ізяславі та Шепетівці.
•Природа Хмельниччини – теж неабиякий магніт для туристів. Товтровий кряж, який захищає Кам’янець від холодних вітрів, хребтом прадавнього дракона вилізає з-під землі зеленими пагорбами. Славутщина славиться своїми чистими озерами. Триярусна печера «Атлантида» поблизу Завалля – одна з найцікавіших карстових печер України. Шкода, що численні парки панських маєтків нині перебувають у дуже занедбаному стані. Хоча деякі з них все ще дуже красиві: Малієвецький, парк у Михайлівці на Дунаєвеччині, у Новоселиці на Полонщині тощо.
Більшість старих споруд чи парків потребують негайного порятунку, тож чергове відкриття турсезону потрібно сприймати як мікс із сирени швидкої допомоги та пострілу стартового пістолета: потрібно встигнути побачити наші палаци і замки, поки вони ще існують. Уже за декілька років може бути запізно.
Ірина ПУСТИННІКОВА,
спец. для «ПОДОЛЯНИНА».
