Понеділок, 06 Грудня 2021 р.
4 Жовтня 2013

КОЛИ ЮРИСТ ГРОШЕЙ НЕ ПРОСИТЬ

Сьогодні армію кам’янецьких юристів і адвокатів можна обчислювати сотнями. Втім лише одиниці цих доблесних «вояків» за непорушність прав власногоклієнта беруться боронити їх, незважаючи при цьому ні на соціальний статус, ні на товщину гаманця. Одного з них напередодні Дня юриста відшукав і «ПОДОЛЯНИН».


Для довідки: Максим ІЛЬЧИШЕН (на фото) – кам’янчанин. Вищу юридичну освіту здобув у Запорізькому національному університеті. Ще під час навчання розпочав працювати юрисконсультом у Кам’янець-Подільському міському відділі земельних ресурсів. З січня 2011 р. керує Центром правової інформації і консультацій та очолює ГО «Асоціація юристів Кам’янця-Подільського». З квітня 2012 р. почав займатися ще й адвокатською діяльністю.


Адвокат Максим ІЛЬЧИШЕН у «благодійних» судових справах толк знає, як ніхто інший. Адже у сфері безоплатної правової допомоги працює вже майже чотири роки. Тож і не дивно, що тема нашої розмови одразу ж попрямувала в цілком конкретне русло її проблем і Максим ІЛЬЧИШЕНперспективних планів. 

– Максиме Вікторовичу, хто саме наразі може розраховувати на допомогу безкоштовного адвоката?

– Вимагати собі адвоката за рахунок держави мають право абсолютно всі громадяни України, яких підозрюють у вчиненні злочину, яких затримано чи арештовано. Також адвокати опікуються особами, яких було взято під варту та у справах яких участь захисника є обов’язковою. Законом «Про безоплатну правову допомогу» передбачено: якщо така людина не може дозволити собі оплату послуг адвоката, забезпечити його має держава. З січня цього року закон гарантує право на вторинну правову допомогу – супровід у кримінальних справах. А з 2014 року безоплатна правова допомога надаватиметься і в цивільних провадженнях. Наразі ж при обласних управліннях юстиції створено лише Центри вторинної правової допомоги, що координують роботу чергових адвокатів, яких до затриманих зобов’язані викликати слідчі. Мешканців Кам’янця і району нині обслуговують 14 адвокатів. Чергуємо ми по троє на тиждень.

– Наскільки успішним можна назвати впровадження безоплатної правової допомоги?

– До надання допомоги я включився від самого початку і за 9 місяців мав уже два десятки справ. Більшу частину з них однозначно можна назвати по-своєму успішною. Взяти, для прикладу, хоча б останню справу, де молодого хлопця затримали за звинуваченням у тяжкому злочині. Через якихось півгодини після дзвінка слідчого я був у відділку, а вже за кілька годин хлопця відпустили додому. Міру запобіжного заходу йому так і не обрано. Тепер він просто з’являється на виклики слідчого для проведення необхідних слідчих дій, втім якби на той момент у справу не втрутився адвокат, він однозначно сидів би в ізоляторі, чекаючи на вирок суду. Законних підстав для затримання в слідчого не було, проте без допомоги адвоката переконати в цьому міліцію для нього було б практично нереально.

– Досвід надання безоплатної правової допомоги у Вас уже не перший, адже працюєте ще в Центрі правової інформації і консультацій. Яка його доля?

– Центр правової інформації та консультацій ми відкрили ще 2011 р. Тоді ідею його створення підтримав міський голова Михайло СІМАШКЕВИЧ та Міжнародний фонд «Відродження». Центр одразу ж почав користуватися в кам’янчан шаленою популярністю – вдень ми приймали по 15-20 людей, а за два роки змогли проконсультувати близько двох тисяч. Міська рада виділила нам приміщення в центрі міста, але невдовзі перевела до нього раду ветеранів, а Центр змістила на вул.Пушкінська, 44 і врешті… забула про нього. Весь час нашу роботу з деякими перервами фінансував МФ «Відродження». Єдине ж, що ми, крім приміщення, отримали від влади, – це натовп відвідувачів, яких до нас направляють з усіх відділів міськради. Ось уже 9 місяців надаємо консультації без копійки фінансів. Фонд не бачить перспективи у звичайному забезпеченні громади сервісними юридичними послугами, адже його завдання – підтримати територіальну громаду в її починаннях, дати голодному вудочку, але не рибу. Втім жодного зустрічного прагнення з боку представницького органу громади в намірах розвивати таку ініціативу в Кам’янці вони так і не побачили. В нашої влади на всі запитання відповідь одна – немає грошей. Чому ж тоді вісім з десяти наших відвідувачів кажуть, що направили їх до нас саме з міськради?

– Тобто безкоштовної юридичної консультації в Кам’янці більше не буде?

– Як довго ми ще зможемо протриматись, сказати не можу. Наразі Центр і надалі консультує малозабезпечені верстви населення безоплатно, але існує лише на ентузіазмі трьох його працівників та з моєї кишені. Зарплати ми не отримуємо, але ж доводиться нести і певні витрати: зв’язок, канцприладдя тощо, і платити за комунальні послуги за тарифами комерційних структур. 25 вересня міськрада направила нам лист-претензію на відшкодування ко-

мунальних послуг у сумі понад

3,5 тис.грн., хоча, згідно з підписаним з нами Меморандумом, має сприяти роботі Центру. Якби вона взяла на себе бодай комунальні витрати чи направила до Центру одного зі своїх юристів, ми і далі спокійно б працювали, наразі ж ми допомагаємо громаді собі у збиток.

Сьогодні наш Центр – це фактично готова модель комунальної установи, яка, за законом про безоплатну первинну правову допомогу, повинна створюватись і функціонувати за рахунок коштів місцевого бюджету. Ми ж пропонуємо вигідну для громади співпрацю з міжнародними донорами. Кам’янець вони згодні фінансувати навіть на всі 95%, але для цього у фонді хочуть бачити бодай якийсь прояв соціальної відповідальності міської влади.

– Але навіщо Вам така благодійність? Чи не легше все покинути і займатися власною приватною практикою?

– Це цілком логічне запитання, але, як би альтруїстично це не звучало, так легко все покинути не дозволяє совість. Я прихильник того, що коли вже щось розпочав – доведи до кінця. Аби мене зрозуміти, варто можновладцям бодай один день посидіти в нашому Центрі й подивитися в очі тим людям, які приходять по допомогу. В них насправді є проблеми, самотужки впоратися з якими не можуть. Ось недавно до нас звернулась родина, всі члени якої – інваліди. Судом їх позбавили власності, яку після смерті їм заповів дідусь. І лише безоплатна правова допомога дає цим людям шанс вибороти своє законне право. Люди за звичкою продовжують ходити до нас по безоплатну пораду, і сказати їм «Вибачте, але нам потрібні гроші» просто не повертається язик. Тим більше, що в далекоглядних планах у мене зріє ідея створення Ресурсного центру надання безоплатної правової допомоги.

– І як Ви уявляєте його роботу?

– Під його дахом я б хотів об’єднати три ланки: Центр з надання первинної правової допомоги, Юридичну клініку для студентів і роботу адвокатури на умовах «pro bono» (заради суспільного блага). І радує те, що зацікавлені в такій співпраці всі три сторони. 30 вересня працювати над резонансними справами безкоштовно погодилися п’ятеро адвокатів, про створення юридичної клініки вже мріють студенти податкового коледжу, а місцева «Асоціація юристів» повністю готова взяти на себе відповідальність за консультації для кам’янчан. Таким чином ми зможемо закумулювати всі ланки безоплатної правової допомоги, яка в умовах забюрократизованої державницької системи просто життєво необхідна. Адже працюючи в цій системі роками, щодня бачу, як людям набридає самотужки «боротися із вітряками» українського законодавства.

Автор фото: Наталя Бімбірайте, ІРЦ Правовий простір