П'ятница, 29 Березня 2024 р.
22 Листопада 2013

ЩОБ ДЛЯ ДІТЕЙ ДОЩУ ВІДКРИТИ СОНЦЕ

Інна СЕРГІЄНКО16 листопада Консул Асоціації «Аутизм Європа» Інна СЕРГІЄНКО (на фото) в рамках регіонального туру по Україні провела семінар «Проблеми і досягнення сфери аутизму в світі та Україні», який приймала Кам’янець-Подільська міська психолого медико-педагогічна консультація (ПМПК) в актовому залі міської гімназії.

На семінарі також були присутні директор Фонду допомоги дітям із синдромом аутизму «Дитина з майбутнім» Лариса РИБЧЕНКО, спеціалісти, педагоги та батьки дітей з аутизмом, представники дошкільних навчальних закладів міста.

Інна Сергієнко розповідала не тільки про світову практику, але й як мама дитини з аутизмом ділилася власним досвідом.

– Пані Інно, яка поведінка дитини і в якому віці повинна викликати у батьків занепокоєння і змусити звернутися до спеціаліста?

– Батькам, перш за все, варто звернути увагу на відсутність у дитини адекватних соціальних взаємодій. Якщо у вас із малюком не виникає прямого зорового контакту, він не хоче спілкуватися, ви помічаєте стереотипність у його русі: ходите тільки за одним маршрутом, а будь-яке відхилення викликає істерику, дитина використовує іграшки не за призначенням, до прикладу, складає у лінію, – варто обговорити це з лікарем. Про аутизм у малюка можна говорити вже у віці близько 1-2 років, а уважні батьки помічають відхилення у розвитку набагато раніше. Хоча кожне дитя розвивається індивідуально.

– Як реагувати батькам на те, що їхній малюк має особливі потреби?

– Спочатку потрібно визнати не тільки те, що у їхньої дити-ни – аутизм, а й те, що це на все життя, бо медицині поки не відомі методи, здатні вилікувати цю недугу. Та попри все, батьки думають, що із цією хворобою можна швидко впоратися: зробити декілька уколів, пройти курс прийому пігулок, походити на заняття у садочок – і все, дитина здорова. Насправді ж дитині можна лише допомогти у набутті навичок самодопомоги і спілкування, тому дуже важливо виявити цей розлад у ранньому віці й наполегливо працювати з малюком. Багато дітей з аутизмом при відповідній підготовці можуть відвідувати звичайну школу, але їм треба поступово звикати до спілкування з великою кількістю інших дітей, бо, коли відразу відправити малюка у групу, де більше 5 осіб, у нього починається паніка. Саме для розвитку й підготовки дітей з аутизмом за підтримки Фонду допомоги таким діткам ми створили у Києві спеціальний заклад – школу-садок «Дитина з майбутнім» – єдиний в Україні навчально-реабілітаційний заклад повного дня для дітей з особливостями розвитку.

– Розкажіть детальніше про роботу цього садка і як туди можна потрапити?

– Наш заклад відвідують тридцять двоє діток, розподілених на чотири групи, – це максимум. Плануємо розширюватися, спеціалістів у нас вистачає, та поки виникли проблеми із приміщенням. Навчатись у нас справді дуже дорого, адже садочок приватний: потрібно сплачувати за оренду приміщення, утримувати великий штат фахівців (у нас їх вдвічі більше ніж дітей – понад 60 осіб). Аналогів такого навчального закладу в Україні немає, адже фінансово все дуже складно. Щоб потрапити у нашу школу-садок, потрібно спочатку записатися на прийом у завідувача (в Iнтернеті є номери телефонів), приїхати на огляд і зайняти чергу. Ми набираємо малюків від 2-х років і навчаємо до 7-ми, максимум 8-ми років, якщо дитині це потрібно. Буває таке, що ми пропонуємо батькам перевести дитину в інший садок, у логопедичну чи навіть звичайну групу, тому що малюк більше не потребує спеціального навчання, а подальше перебування поміж іншими дітьми з відхиленнями не буде йому корисним.

– Чого Вам особисто як Консулу Асоціації «Аутизм Європа» разом із Фондом допомоги дітям із синдромом аутизму вдалося досягти в Україні?

– За останні два роки наполегливої праці ми добилися визнання діагнозу аутизм для людей, старших 18 років. Своїми акціями змусили Мінохорони здоров’я та Міносвіти розпочати з нами діалог і зайнятися навчанням спеціалістів у сфері аутизму. На жаль, Україні дуже бракує таких фахівців. Лариса Рибченко за освітою педагог, наразі вона співпрацює з колегами і лікарями та розробляє робочу програму. Щодо мене, то я знаю багато провідних фахівців із-за кордону, готових приїхати в Україну і допомогти підготувати спеціалістів у сфері аутизму, але спочатку нам треба налагодити зв’язки з інститутами, аби вони могли їх прийняти. Намагаюся створити систему допомоги дітям з аутизмом у нашій державі, збираю команду і тісно співпрацюю із журналістами та піар-агентствами. Підписуємо договори дружби із різними містами, у яких теж проводяться такі семінари. Важливо, щоб українці дізналися про аутизм, бо ми, порівняно з іншими розвинутими країнами, у цьому питанні відстаємо на цілих 30 років. За допомогою всеукраїнського туру ми хочемо дізнатися про ситуацію в регіонах, побачити на власні очі, що відбувається у різних містах і чим можемо допомогти. Насправді, Кам’янець-Подільський – перше місто, де я не почула скарг батьків на відсутність спеціалістів, і це дуже добре.

Ірина ІЛЬНИЦЬКА, спец. для «ПОДОЛЯНИНА».




P.S. До речі, у місті планується створити Громадську організацію захисту дітей із розладами аутичного спектра. Тим, хто зацікавився, варто звернутися до Олега СЕРАФІМОВИЧА за тел.: 098-230-8469; e-mail: olaf@ukr.net.