РІК 2013: У ВИРІ ПЕРЕЛОМНИХ ЗМІН

Гортаючи підшивку «ПОДОЛЯНИНА» за минулий рік, ми прийшли до висновку – 2013-й став роком змін. Вони були незначними, кардинальними, скандальними, врівноваженими, запланованими, спонтанними, приємними і не дуже. Однак кожен навіть найменший переворот залишив по собі слід в історії нашого міста, яку ми записуємо до найменших дрібниць, бо вважаємо, що поза оком наших читачів не повинно залишитися жодної зміни. Отож, сьогодні в підсумках хочемо закцентувати увагу на найзнаковіших подіях у місті та районі, якими щотижня наповнювалися шпальти нашої газети.

ВІТЕР КАДРОВИХ ЗМІН

Рік, що минув, був особливо багатим на зміни посад. Адже за цей час активно створювалося щось виключно нове, зникало старе, «реставрувалось» зношене, переназивалось набридле. Кадрові ротації відбувалися десь тихо й непомітно, десь гучно і з почестями, а десь – зі скандалами та інтригами.

Так, через ліквідацію всіх санепідемстанцій, утворилося нове міськрайонне управління Головного управління держсанепідемслужби у Хмельницькій області, яке очолив Олег КЕРНИЧНИЙ. Руслан ПРИСТАЧ із директорського крісла КП «Комунтранссервіс» пересів на таке ж, але вже в КП «Комбінат благоустрою».

Віталій ЗАКЛЕВСЬКИЙ замість відділу з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю РДА почав керувати службою у справах дітей райдержадміністрації.

Значущі зміни сколихнули і наш національний університет. Цьогоріч К-ПНУ ім.Івана Огієнка отримав нового ректора. Ним став Сергій КОПИЛОВ.

Чималий ажіотаж серед громадськості викликало переобрання голови Громадської ради. Попри словесні баталії, проведення звітно-виборних зборів у кілька етапів, «тепленьке» місце собі таки «відвоював» колишній депутат міськради, підприємець Олег ГІЛЬОВСЬКИЙ, відправивши попередницю Аллу БУДАНЦЕВУ у відставку.

Шокуючою новиною стала й заява про звільнення керуючого справами виконкому міськради Валентини СТЕЛЬМАХ. «Залізна леді» попрощалася із «білою хатою» (офіційно – через стан здоров’я) й повернулася до міського архіву, який очолювала впродовж 2002-2010 років. На її ж місце прибув «загадковий незнайомець» прямісінько зі столиці. Сергій САМАРА до цього працював директором департаменту адміністративно-організаційного забезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. І хоч у кам’янець-подільському муніципалітеті Сергій Григорович був новачком, та вже за кілька місяців вибудував собі блискавичну кар’єру, дорісши до правої руки міського голови, тобто його першого заступника.

Не без скандалів покидав посаду секретаря міської ради Василь СЕНЮК. Достроково усунути його забажали депутати, вписавши своє бажання до порядку денного однієї із сесій. Під час гарячого сесійного обговорення, зваження всіх «за» та «проти» Василь Іванович таки був змушений «змінити професію». На його місце прийшов цілий президент (депутатського клубу) – Анатолій КАЧУРОВСЬКИЙ.

Пересували стільці не лише у «білій хаті», а й у «районному кремлі». Тут «перетасували» заступників голови РДА: Віталій ДУБИЦЬКИЙ пішов, Ігор ГАЙ прийшов, а також призначили нового керівника апарату адміністрації Віктора КРИВАКА.

Вітер змін пристойно дмухнув і в бік кам’янецького спорту. Свою посаду покинув головний «спортсмен» міста Степан ПАВЛОВСЬКИЙ, який сидів у кріслі начальника відділу в справах молоді та спорту ще з 1999 р. На заміну йому випустити спочатку Юрія КОЗЛОВА, а згодом – Сергія КРОТІКА. Останній наразі й пильнує спорт у Кам’янці.

Кадрові пертурбації пронеслися і по Центральному ринку та його «колежанці» – райспоживспілці. Після себто добровільного прощання з посадою колишнього директора ДП КВЗП «Кам’янець-Подільський» Миколи САВЧУКА за базар почав відповідати Сергій ЧЕРНЯВСЬКИЙ.

Натомість у райспоживспілці все проходило не так гладко. Звістка про смерть багаторічного очільника цієї організації Павла СВІРГОЦЬКОГО сколихнула не лише місто, а й спокій спілки. Переобирали голову Кам’янець-Подільського районного споживчого товариства не з першого разу й на хвилі обурення місцевих підприємців ринку. Та все ж консенсусу вдалося досягти, відтак за головування взялася Валентина ДЯКОНОВА, яка в переломний період виконувала обов’язки голови.

А нещодавно Кам’янцю стало відомо про зовсім свіжі зміни: минулого тижня головою Печерської РДА в місті Києві став колишній кам’янецький мер Олександр МАЗУРЧАК, а Микола БАХМАТ через стан здоров’я й припинення контракту між Міністерством агрополітики та ПДАТУ покинув ректорську посаду. Нині його обов’язки тимчасово взяв на себе перший проректор Віктор ДУГАНЕЦЬ.

ФОРТЕЦЯ ПАЛАЄ, МІСТ ГРОШІ ЗБИРАЄ

Похизуватися минулий рік може кількістю туристичних і комунальних новацій. Зокрема, Кам’янець вперше запропонував мешканцям і гостям міста пострибати й політати – мова йде про облаштування альпін-парку в Центральному парку і «тарзанки» біля Новопланівського мосту. В рамках турсезону запрацювали також проект «Система інформування туриста» і туристичний веб-портал нашого міста. А найбільше, мабуть, приваблює

об’єктиви туристів кумедний довготелесий роззява із фотоапаратом нижче від пупа, який зупинився на площі біля Ратуші.

По-новому вражати туристів почали шпилі башт Старої фортеці, яким радикально змінили декоративну підсвітку. Не змогли затьмарити нового світлового вбрання Старої фортеці навіть абсолютно різні реакції на таку новацію. І хоч міська влада під тиском обурених якраво-кривавими баштами кам’янчан прилюдно пообіцяла змінити незабаром колір, досі свого слова не дотримала. Лишень трохи приглушили червоне освітлення.

2013-й ознаменувався й запуском у дію проекту відновлення садів де Вітте у каньйоні Смотрича, наразі процес триває. Крім того, в Кам’янці почали засаджувати два сквери: у Старому місті – сквер Магдебурзького права та біля Укрпошти – сквер, який поки що має робочу назву «Поштовий» і альтернативну – «Європейський». Хоча, за наявності цікавих пропозицій від кам’янчан, його, можливо, назвуть по-іншому.

Та найрішучішим комунальним кроком став шлагбаум перед Замковим мостом. П’ятигривневий тариф за проїзд, затверджений рішенням сесії міськради, викликав справжній шквал обурень кам’янчан, втім курсування мостом таки зробили платним. А вже наприкінці року чиновники звітували, на що витратили понад два мільйони гривень, кровно зароблених Замковою переправою.

ПРО ЯМИ, МІЛЬЙОНИ ТА ЩЕДРИХ БІЗНЕСМЕНІВ

Свої новації мав і цьогорічний «дорожньо-ремонтувальний» сезон. Розпочнемо хоча б зі створення спеціальної наглядової ради з контролю за якістю робіт з капітального, поточного та ямкового ремонту доріг міста, до якої ввійшли депутати міськради і представники громадськості.

Другою особливістю стала рекордно велика, порівняно з минулими роками, сума, передбачена на дороги, – 8 млн. 100 тис.грн. (2012 р. місто мало

3 млн. 893 тис.).

Прогресивною зміною цьогорічного дорожнього ремонту можна назвати і альтернативний перехід з асфальту на дорожню плитку, яку представники міськради називають якіснішим, дешевшим і економнішим (адже в наступні роки вже не доведеться витрачати гроші на латання ямів) варіантом. Плиткою в місті вмостили дев’ять із двадцяти запланованих перехресть і рішуче вирішили встелити чи не всі центральні вулиці, про що свідчить публічна заява міського голови Михайла СІМАШКЕВИЧА: «Центр міста попрощався з асфальтом!».

Ну, а найсуттєвішою новацією ми назвемо фінансовий жест від кам’янецьких підприємців, котрі підлатали добиті дороги коштами із власних кишень – на чотири міські перехрестя «лягло» близько півмільйона приватних гривень.

Та, на жаль, не сталося 2013-го найочікуванішої водіями зміни – завершення ремонту вул.Чехова. Неодноразові зауваження членів наглядової ради та численні скарги від мешканців свідчать і про відсутність якісних пертурбацій у самій організації ремонтного процесу. І хоча комунальники мають що перерахувати після завершення ремонтного сезону, у водіїв, на жаль, список вкрай критичних доріг наразі залишається набагато більшим.

СТРАЙКУВАЛИ ЗА СВОЄ

Відзначився цей рік і затримкою виплати заробітної плати як у місті, так і в селі. Спершу увірвався терпець працювати «за дякую» працівникам агрофірми «Авіс», що в с.Гуменці. Слідом за нею страйкували робітники філії «Кам’янець-Подільська ДЕД». З боргами входити у новий рік відмовилося й КП «Комбінат благоустрою». Свій протест проти кількамісячної заборгованості працівники висловили, залишивши робочі місця. Гуртом вони вийшли під стіни рідних підприємств із заявою: «Працювати без грошей не будемо!».

І якщо кровні комунальників і дорожників осіли у казначействі, то «АВІСівські», за ствердженнями самих працівників, – у чиїхось кишенях. Зароблене страйкарі отримали, однак декому така «справедливість» коштувала робочого місця.

ЕЛЕКТРОННИЙ ПРОРИВ У МАРШРУТКАХ. ЧИ СПРАЦЮЄ?

Переломним минулий рік був і для системи пасажирських перевезень. Багатообіцяючою точкою відліку став проведений

14 грудня конкурс перевізників, котрий мав би зробити комфортнішим курсування в міських маршрутках.

Насамперед, корективи внесли до самої схеми перевезень (див.«ПОДОЛЯНИН» за 21 червня), а тоді поставили перед фактом і перевізників, які обов’язково мали б дотриматися всіх вимог конкурсу. Відтак можна сподіватися, що 2013-й назавжди ліквідував з маршрутного автопарку тісні «ГАЗельки», бо до конкурсу допускалися тільки ті автомобілі, які вміщають понад 18 пасажирів. Зареклися власники маршруток, котрі пройшли конкурс, встановити й автоматичну систему відкривання дверей.

Саме цього року місто дійшло до електронної новації в міських перевезеннях, запровадивши системний контроль GPS. Завдяки йому, можливо, пасажири таки зможуть їздити маршрутками з 6.00 до 23.00 влітку й до 22.00 у зимовий період. Чиновники пообіцяли таки взятися за це питання.

Наразі ж у багатьох міських автобусах GPS-навігатори вже виконують одну зі своїх функцій – озвучують зупинки. Крім того, наприкінці року виконком затвердив схему розміщення в місті восьми вуличних плазмових моніторів, які сповіщатимуть про приїзд вашої маршрутки.

ВИРОК, ЯКИЙ РОЗЧАРУВАВ ГРОМАДСЬКІСТЬ І РОЗСМІШИВ УБИВЦЮ

Свій слід на 2013-му залишила й гучна судова справа, що стосується вбивства молодого кам’янчанина Павла ТЕПЛЮКА. 16 жовтня судді назвали затриманого Сергія МАКОЦЕЯ вбивцею хлопця і своїм вироком приголомшили сім’ю Паші, адвоката потерпілої сторони, прокурора, очевидців страшної розправи та багатьох друзів і знайомих хлопця, які неодноразово приходили скандувати під стіни суду – всі вони вимагали довічного.

А почули: «15 років позбавлення волі», з яких залишилося відбувати вже 13 із половиною. Усміхався, почувши вирок, лише сам Сергій Макоцей, у злочині якого колегія суддів не побачила особливої жорстокості… Наразі обидві сторони оскаржують вирок в апеляційному суді, а журналісти, які висвітлювали подію, доводять правдивість кожного слова у цивільних справах, де вбивця тепер – позивач.

АТИ-БАТИ ПІШЛИ РЕФОРМИ ТА СОЛДАТИ

Цього року заїжджена військова тема щодо реформування Збройних сил України почала втілюватися в життя. Низкою відповідних документів і програм передбачено до 2017 р. трансформувати ЗСУ в оптимальну за чисельністю (із 182 тис. осіб до 122 тис.), добре оснащену та укомплектовану професіоналами армію.

Деякі військові на власному камуфляжі вже відчули старт реформи. Адже виживуть лише найсильніші та найперспективніші військові частини. До переліку таких військових об’єктів потрапив і Кам’янець-Подільський гарнізон. Тож 11-й понтонно-мостовий батальйон активно приймає поповнення

із Волочиської бази зберігання озброєння військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту військової частини А-0312.

Також восени 2013-го відбувся останній призов до лав ЗСУ. З наступного року армія формуватиметься виключно із контрактників.

ПРОМПРОРИВ: КОМУ – КУРИ, КОМУ – ХУДОБА

Розмови про можливу модернізацію виробництва витали цьогоріч довкола двох кам’янецьких підприємств.

Восени з’явилася інформація про те, що місто нарешті «спихнуло» в приватні руки ВАТ «Завод «Електрон», а пізніше в департаменті економіки та розвитку інфраструктури міськради підтвердили: на збанкрутілому заводі планують запустити лінію з виробництва комплексів для відгодівлі худоби.

Писалося у ЗМІ й про «нове життя» Кам’янець-Подільського м’ясокомбінату, мовляв, на початку 2014-го підприємство займеться переробкою курей. Втім чи дійдуть обидва підприємства до реальної справи, побачимо вже цього року. Якщо так – матимемо і промисловий прорив, і додаткові робочі місця.

МЕДИЦИНА РОЗРОДЖУЄТЬСЯ З ПОТУГАМИ

 Щойно ми переступили поріг 2013-го, як швидка медична допомога перетворилася на екстрену. Відтак стерлися кордони між районами, контроль за бригадами довірено обласній єдиній диспетчерській службі, а в Кам’янці запрацювала станція швидкої медичної допомоги ІІІ категорії для Південного регіону, що обслуговує жителів нашого міста й району, а також Новоушицького, Дунаєвецького, Чемеровецького й Віньковецького районів. 

Уже рік швидка рятує життя людей за новими правилами, однак і досі немає нових обіцяних автомобілів, як і оснащення карет медикаментами й обладнанням.

Черговим ланцюжком реформування медицини стало й народження Центру первинної медико-санітарної реабілітації. ЦПМСД від’єднав первинну меддопомогу від вторинної, об’єднавши під одним дахом сімейних лікарів. Адже найчастіше саме до них по допомогу звертаються пацієнти. Однак як у місті, так і в районі виношували та народжували плановане немовля із потугами. Очолили нову структуру відповідно Олександр ЧЕРНЕЦЬ і Василь ЯКОВЕНКО.

ПІСЛЯ ДІРОК – МІЦНИЙ БЕТОН, ПІСЛЯ ВОГНЮ – КУЛЬТУРНА РАНА

Пережили кам’янчани й екстремальні події, кожна з яких заклеймувала свої історичні зміни.

Особливо полоскотали нерви події довкола мосту «Жванець – Атаки». Вимушене «розлучення» Поділля з Буковиною не обійшлося без «побічних ефектів»: завмирання автобусного сполучення «Чернівці – Кам’янець-Подільський», торування водіями зайвих кілометрів в об’їзд, екстремальні умови тисячам людей. Втім історія однієї дірки в залізобетоні, яку водії жартома називали «вікном у Європу», на щастя, закінчилася капітальною реконструкцією переправи та помпезним її відкриттям. Донецька фірма «ВП Мост-1» відремонтувала «бетонне решето» за 18 млн.грн., запевнивши, що це надійно і мінімум років на 20. До того ж чиновники заговорили про перспективу будівництва нового мосту в с.Атаки.

На жаль, не має поки що щасливого закінчення й веселих перспектив історія іншої вистражданої споруди. Новина про пожежу в міському Будинку культури не менше вразила кам’янчан, створивши не дорожній, а вже культурний затор. Чимало коштів нині погорільцю потрібно на повернення собі більш-менш пристойного вигляду, не кажучи вже про давно необхідний капітальний ремонт вартістю 16 млн.грн. Виділяти цих грошей ніхто не поспішає. Тому 2013-й у щоденнику нашого МБК матиме свою фатальність.

НЕ ОБІЙШЛОСЯ БЕЗ СКАНДАЛІВ

Не обійшли нас і скандальні зміни, котрі можна звести до гарячої топ-п’ятірки.

Першу сходинку цього сумнозвісного рейтингу посідає недобре оздоровлення юних кам’янчан в оздоровчому таборі «Добро» (філія ДОТ «Альбатрос»), що на Миколаївщині. Путівки на відпочинок було придбано за кошти міського бюджету для дітей пільгових категорій: з малозабезпечених, багатодітних сімей, сиріт, дітей, котрі перебувають на диспансерному обліку, та обдарованих. Але обіцяне літнє дозвілля на теплому березі Чорного моря під пильним оком вихователів, вожатих, тренерів з різних видів спорту, психолога, психіатра, лікаря, інструктора з плавання й масажиста обернулося до відпочивальників іншим боком. Крім жахливих умов проживання, необжитого пляжу, злиденного раціону харчування, дітлахам ще довелося бути свідками нічних розваг п’яного лікаря, котрий посеред ночі стріляв по пляшках на території табору…

На другому місці – закриття другої школи. Розпочати підготовку процедури закриття загальноосвітньої школи №2 з метою оптимізації освітніх установ у 2014-2015 навчальному році запропонували на одній із сесії міської ради. Більшу частину школярів цього навчального закладу назвали «варягами», яких цілком доцільно «посунути» на користь дошкільнят, адже їх у місті кишма кишить. Однак ідея трансформації школи в дитсадок поки що залишилася ідеєю.

Третім на черзі стоїть національний університет та анонімні листівки, розклеєні по місту, котрі «прославили» виш не лише на місцевому, а й всеукраїнському рівнях. У скандальних повідомленнях було надруковано заклики обминати К-ПНУ ім.Івана Огієнка десятими дорогами.

Четверте місце віддаємо феєричному приїзду депутатів від ВО «Свобода» Ігоря САБІЯ, Олександра МИРНОГО та Ірини ФАРІОН до Кам’янця-Подільського. Запланована мирна зустріч нардепів із місцевими жителями з якогось дива перетворилася на справжню сутичку із тиснявою, панікою, сльозогінним газом і побитими вікнами в МБК.

Ну й наостанок відзначився і район – рештками сотень трупів великої рогатої худоби та коней, викинутими просто під лісом, вздовж польової дороги. Розтрощені черепи і ратиці, облізлі шкури, відрізані голови і звалище кісток упереміш зі сміттям спокійнесенько лежали між селами Вільховець і Суржа, неподалік від села Нагоряни. Запах крові приваблював вовків і лисиць, які розтягували кістки по всьому лісу, а їдючий трупний сморід, який викликає блювоту, не підпускав до того місця. І нікому до того не було діла, аж поки «ПОДОЛЯНИН» не заволав про це із першої сторінки. Наступного ж дня нам зателефонували відповідні служби з області й пообіцяли усунути цю проблему негайно.

СТИХІЙНИЙ ПАРАЛІЧ СКОВУВАВ СЕЛА

Не без екстриму господарювала цьогоріч стихія в районі. Страшна буря, котра промчала Кам’янеччиною в ніч на 19 червня, всю свою злість зігнала на Жванці. 15 хвилин шквального вітру, граду, вогняних блискавок і нестримного потоку води з неба призвели до шокуючих наслідків: вивернуті з корінням дерева, понівечена городина, зруйновані бетонні стовпи, покручені металеві огорожі, уламки шиферу й абсолютна темінь. Селяни стверджують: тут вирував смерч.

Дісталося селу і від першого «привіту» прийдешньої зими, що відгукнувся поваленими буревієм деревами, обірваними електродротами, десятками знеструмлених населених пунктів і кілометровими заторами на засніженій дорозі «Тещиного язика». І хоч ще не забувся досвід минулого сезону боротьби із заметілями, втім і цього разу стихійний параліч село відпустив не одразу.

А СПОРТ ПОПОВНЮЄТЬСЯ МЕДАЛЯМИ І ШТАМПАМИ В ПАСПОРТАХ

Двічі викликала резонанс у спортивному житті міста мотобольна команда «Поділля». На початку року вона таки не подала заявки на участь у чемпіонаті України, чим остаточно підтвердила свою ліквідацію, а ближче до закінчення року – заявила про відродження.

Цікавою новацією стали змагання з регбі, які двічі в нас проводили на високому рівні. За ініціативи Вадима Рудика, в Кам’янці почали створювати власну команду.

Також варто відзначити початі та заплановані будівництва нових спортивних майданчиків.

Щодо найкращих спортсменів року, гриміли своїми досягненнями студенти національного університету: стрілець Сергій Куліш, борці Світлана Ярьомка і Павло Олійник, фехтувальниця Аліна Комащук, акробат Віктор Кифоренко і пауерліфтер Вадим Довганюк. Втім з Кам’янцем їх пов’язує лише здобуття диплома. Серед наших «аборигенів» уже традиційно золоту медаль чемпіонату світу з гирьового спорту завоювала Марина Муринець. Але найкращою спортсменкою року однозначно треба назвати Олену Козлову – чемпіонку Всесвітніх ігор з пауерліфтингу. Правда, вона вже не Козлова, а Матусяк – відзмагавшись, дівчина вийшла заміж. До речі, її колега Тетяна Ахмамєтєва (2013-го стала срібним призером чемпіонату світу) зробила це ще раніше, тож за паспортом вона тепер Мельник.

НА ЗМІНИ НАДИХАЮТЬ ЗІРКИ… НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СТЯЗІ

Чи не найкарколомнішою зміною цього року не лише для нашого міста, а й для країни загалом став Євромайдан. І хоч основні події, змальовані цим гучним словом, розвивалися в столиці, Кам’янець не стояв осторонь, а «ПОДОЛЯНИН» завжди тримав руку на пульсі. Звернення депутатів міської ради до Президента із конкретними вимогами (вибачень, покарання винних у побитті мітингарів, відновлення переговорів з ЄС та відправлення уряду у відставку), протести кам’янецьких студентів, підтримка містян і крик душі вольових селян – усе це відбувалося тут, на нашому Євромайдані. Червоний автобус із надписом «Хмельницька область» поблизу стели Незалежності, гаряча рибна юшка із рук кам’янецьких волонтерів, лицарі добра, випечені нашими журналістами до чаю столичним мітингувальникам, хлопці-подоляни на барикадах – таке відбувалося в центрі Києва не без участі кам’янчан. Про все це ми писали, і саме це сподвигло нас на чітке та безапеляційне вираження власної позиції: «Не промовчи державу! Не промовчи себе!».

Упродовж року ми намагалися не мовчати про всі ті зміни, котрі тривожили наше рідне місто та його жителів. І хоча якась частина тих трансформацій залишила після себе трохи гіркий осад, ми переконані: більшість змін, що вже відбулися, відбуваються чи ще колись відбудуться, будуть лише на краще.