ПЕРЕД КИМ ВИВЕРТАТИ КИШЕНІ У ЧЕРЗІ ПО ПАСПОРТ?

Кожен громадянин України має право отримати закордонний паспорт за 377,15 грн. Можна й дешевше – за 170 грн. (через судовий позов), але ні на копійку дорожче. Це підтверджує українське законодавство, це засвідчує інформація, розповсюджена Державною міграційною службою України. Та, попри все, в нашому місті й районі за документ, що дозволяє шмигнути за кордон, потрібно віддати щонайменше 5 сотень гривень. Чому та до чиєї кишені ми переплачуємо, і чи реально з цим боротися, спробували дізнатися журналісти.

Перш ніж із товстим гаманцем іти до місцевого паспортного столу, ми спробували зібрати інформацію про те, які документи, згідно із законом, потрібно подавати, аби отримати паспорт для виїзду за кордон, та скільки така послуга буде коштувати.

Так от, на офіційному сайті Державної міграційної служби чітко вказано перелік обо­в’яз­кових платежів, котрі повинен здійснити кожен, хто має бажання придбати собі такий документ. Подаємо цей перелік без жодних змін: держмито ­ 170 грн.; вартість послуг ­ 87,15 грн.; вартість бланка ­ 120 грн. І жодного слова про якісь додаткові доплати. Якщо ж ви плануєте отримати паспорт у пришвидшений термін, то ціна трохи збільшиться: держмито ­ 340 грн.; вартість послуг ­ 174,30 грн.; вартість бланка ­ 120 грн.

Що ж до пакета документів, котрі потрібно подати до місцевого відділення міграційної служби, то тут чорним по білому написано:

­ заява, де зазначаються відомості про заявника: прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані, телефон (вона оформляється під час подачі документів працівником підрозділу ДМС України);

­ платіжний документ (квитанція) з відміткою про оплату вартості цієї адміністративної послуги та бланка паспорта;

­ паспорт громадянина України, а для особи, яка не досягла 16 років, ­ свідоцтво про народження;

­ копія реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Зібравши необхідні документи та суму грошей, ідемо до місцевого відділення міграційної служби і в привітної працівниці цікавимося, чи це все, що потрібно для оформлення закордонного паспорта. Жінка без зай­вих пояснень простягає клаптик паперу із «місцевими вимогами» та зникає за сусідніми дверима. В кам’янецькому списку, на відміну від всеукраїнського, товстим підкресленим шрифтом випливають ще довідка про несудимість (60 грн.) і загадкова

доплата в ПАТ «СК «Стар­Поліс» (30 грн).

Наявність такої довідки пояснюється тим, що міграційна служба має низку підстав для відмови видачі закордонного паспорта. Серед них порушення кримінальної справи проти заявника, або ж засудження його за вчинення злочину. Але чому перевірку таких відомостей перекладено із плечей працівників міграційної служби на плечі громадян, нам не зрозуміло. Шукати пояснення ми розпочали з інформаційного запиту до департаменту паспортної роботи та громадянства Державної міграційної служби, що в м.Київ.

Директор департаменту Діна ПІМАХОВА відповіла нам, що «перевірка наявності чи відсутності підстави для тимчасової відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон проводиться територіальними органами та територіальними підрозділами Державної міграційної служби України на підставі заяви-доручення громадянина».

А от у Кам’янці-Подільському на це все власне бачення. Зокрема, начальник ДМС у Кам’янець-Подільському районі Валерій СОБАЧИНСЬКИЙ стоїть на своєму.

– Розумієте, ми мусимо кожну людину перевірити на несудимість.

– Тобто така перевірка – це ваш обов’язок?

– Ні, це було нашим обов’язком, доки ми перебували при МВС. Тепер це питання залишилось неврегульованим, тому й виникають от такі запитання. Ми теж чекаємо на якісь зміни, та поки що їх немає. Отримати таку довідку ви можете безкоштовно, але якщо особисто поїдете до Хмельницького, на вул.Зарванська, 7, в Інформаційний центр, де їх і виписують. Або ж такі послуги надає

ДП «Документ», але зрозуміло, що за окрему плату.

– А що за 30 гривень для «Стар-поліса»?

– Страхування.

– Це обов’язковий платіж?

– Ні.

– А ваші співробітники попереджають про це людей?

– Ні. Але якщо людина не проплатить цієї квитанції, їй жодного слова не скажуть.

Отже, виходить, що майже сотню гривень (і це лише ті «додаткові» платежі, котрі лежать на поверхні) ми добровільно-примусово відриваємо із власного гаманця людям чи процвітаючим підприємствам, котрі нібито й нічого протизаконного не роблять (бо ж ми самі радо вивертаємо перед ними кишені). Але кожен повинен пам’ятати, що нічого протизаконного не буде, коли ви просто сплачуватимете лише те, що вимагає держава та закон.