МАЙДАНИ 2004 І 2013 РОКІВ: ЩО Є СПІЛЬНОГО ТА ВІДМІННОГО

Майдан 2013 року має чимало спільного з Майданом 2004 року.

Серед спільних рис можна виділити:

1. І перший, і другий майдани не ініційовані політичними силами. Це прояв пробудження людської гідності, усвідомлення себе громадянином, прагнення розбудувати в Україні демократичне суспільство, яке б грунтувалося на принципах поваги до права, закону, особистості людини. Іншими словами, в обох випадках проти свавілля влади, ігнорування волі громадян, проявів авторитаризму.

2. Обидва майдани об’єднує гідність і благородство учасників, адже в обох випадках маємо прояв найкращих якостей української душі: демократизму, поваги один до одного, турботи один про одного, безкорисності та рішучої готовності йти на самопожертву.

3. Обидва майдани засвідчують формування в українців почуття свободи як основи буття людини в суспільстві. Ті, хто бере участь у подіях, – це вже вільні люди, бо свобода для них – найцінніше почуття. Люди, які стоять на Майдані, не хочуть, аби їхні діти, близькі, родичі були біомасою, знаряддям у руках кланів, бидлом, худобою. Вони прагнуть бути вільними громадянами у вільній державі.

4. В обох випадках виступали не за реалізацію своїх соціально-економічних потреб, а за те, щоб змінити обличчя суспільства, парадигму його функціонування, тобто за реалізацію загальнодержавних проектів і реформ.

5. Учасники майданів прагнули і прагнуть до проведення докорінних функціональних перетворень у всіх сферах життєдіяльності країни з метою якісної зміни життя суспільства і кожного з нас.

6. На превеликий жаль, керівники майданів не повністю усвідомили свою політичну й персональну відповідальність за виконання вимог учасників і за їхню долю, були намагання використати народний рух у партійних чи власних інтересах.

7. І перший, і другий майдани засвідчили процес становлення сучасної політичної української нації, ріст національної свідомості українців.

Водночас можна виділити й низку відмінних рис між майданами 2004 і 2013 ро-ків:

1. У першому випадку поштовхом стало фальшування виборів, що є внутрішньополітичною проблемою, в другому – події, пов’язані зі зміною зовнішньополітичного курсу: йдеться вже не про персону, а вибір майбутнього народу.

2. У першому випадку основні вимоги зводилися до необхідності скасування наслідків виборів, у другому – учасники Майдану домагаються зміни сучасної політичної системи, демократизації життя суспільства, верховенства права.

3. Відмінність Майдану-2013 полягає в тому, що учасники позбавлені ілюзій, нібито необхідно змінити лише керівника держави (президента). Йдеться про те, щоб змінити систему, тобто перезавантажити владу.

4. Вимоги Майдану 2013 року є рішучішими, політично прагматичними, вони засвідчують, що українське суспільство вимагає змін, а не слів: гасел, обіцянок.

5. На першому Майдані влада намагалася шукати компроміс, і такого цинізму та брутальності щодо протестувальників не було, як на Майдані 2013 року. Влада робила вигляд, що немає проблем, Майдан не відображає інтересів народу, а це лише виступи осіб, спровокованих політиками, котрі представляють собою не громадян, а інтереси маргінальних прошарків. Влада обрала не шлях пошуку виходу із ситуації, а придушення, відтак, порівняно з першим Майданом, зростали ризики громадянської війни.

Валерій СТЕПАНКОВ,

доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії, академік УАІН.