НАСКІЛЬКИ МИ ГОТОВІ ДО ПЕРЕСЕЛЕННЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ?

В один жахливий момент відмовитися від усього, заради чого жив досі: будинку, садочка, висадженого усією сім’єю, господарки, яку щодня обходив, улюбленої роботи, друзів, рідного міста чи села, і, довго не думаючи, зробити рішучий крок у нікуди – за одну ніч зібрати у валізи найнеобхідніше, взяти за руку дітей і сісти на найближчий потяг. Перед таким нелегким вибором останнім часом стоять тисячі кримських переселенців. Натомість небайдужі люди по всій Україні оте «в нікуди» намагаються зробити максимально комфортним і затишним для побратимів з півострова. Який вигляд воно має на Кам’янеччині, та чи готові ми підставити плече допомоги в такий нелегкий для кримчан час, спробуємо з’ясувати.

МІСТО НА СТАДІЇ ГОТОВНОСТІ

Мабуть, основне, що цікавить людину, котра вперше опинилася в місті над Смотричем, – куди зателефонувати, до кого звернутися по допомогу, адже про те, що в нас із відкритими обій­мами чекають на переселенців, заявлялося неодноразово, а от хто конкретно чекає, не уточнювалось. Так от, місцева влада

координацію дій з питань допомоги поклала на плечі департаменту соціального захисту населення (вул.Шевченка, буд. 26, ІІ пов.) та управління Пенсійного фонду України в м.Кам’янець-Подільський та Кам’янець-По­дільському районі (вул.Огієнка, буд. 10). Тут обіцяють допомогти із отриманням всіх видів державної соціальної підтримки (пенсії, допомоги, компенсації), а також із розселенням, медичним обслуговуванням, організацією навчання та виховання дітей у дошкільних і шкільних навчальних закладах, працевлаштуванням дорослих тощо. Про всі подробиці можна дізнатися за телефонами безкоштовної «Гарячої лінії»: 0-800-507-309. Місцеві контакти: департамент соцзахисту населення Хмельницької ОДА – (0382) 65-12-84, ГУ ПФУ в Хмельницькій області – (0382) 76-35-13, управління ПФУ в Кам’янці-Подільському та районі – 3-38-94, департамент соцзахисту населення Кам’я­нець-Подільської міськради – 9-11-95, 2-54-93, управління праці та соцзахисту населення Кам’янець-Подільської РДА – 2-38-44.

Нагадаємо, що раніше повідомлялося про готовність прийняти військовослужбовців і жителів АРК для тимчасового проживання в медико-реабілітаційному центрі «Довголіття».

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ МІСТОК ВІД КРИМУ ДО КАМ’ЯНЦЯ

А поки місто лише заявляє, що готове приймати гостей із півдня, молоді та активні кам’янецькі волонтери вже чекають на дві багатодітні сім’ї з Криму.

– Взагалі-то наша команда «Волонтери К-П» займається допомогою дитячим будинкам. Але якось ми почули, що в Макові поселили кримських татар. Одностайно вирішили поїхати туди, до того ж я сама татарка, – розповідає одна з координаторів Альбіна ГУМЕНЮК. – Те, що ми там побачили і почули, не могло залишити байдужим нікого. Ці люди не кожному відкриються, але я розмовляла з ними татарською, тому довіри було більше.

Уявіть собі, сидить 73-річна бабуся і не може втримати сліз. Вона й подумати не могла, що в такому віці доведеться скитатися по світах, але іншого вибору її родина просто не мала. За кілька днів до їхнього від’їзду зникли безвісти троє чоловіків. Просто посеред ночі до них приходили люди зі зброєю й виводили з будинку. Куди й навіщо, ніхто не пояснював. Один із тамтешніх міліціонерів повідомив сусіду, що потрібно терміново зникнути звідси, бо ви вже є в тому страшному списку.

Неодноразово погрожували крим­ським татарам із покритою головою: або розкривайтесь, або матимете неприємності.

І в людей просто не було іншого виходу. Вони залишали все, біля чого трудилося не одне покоління, лише заради того, щоб були живими-здоровими їхні сини, і не зачіпали честі їхніх доньок.

У нас був просто шок від таких розповідей, а ще страшніше ставало від усвідомлення того, що така сім’я там не одна, їх дуже багато. Саме тому ми не змогли залишатися осторонь.

Волонтерська поміч кримчанам розпочалася саме із Макова. Переселенці надавали їм списки необхідних речей (починаючи від засобів гігієни та спідньої білизни і закінчуючи футбольним м’ячем і продуктами харчування), а ті вже збирали їх через знайомих і соцмережі й відвозили новим знайомим. Розважали їх і екскурсією Ка­м’янцем.

– Найбільше шкода дітей, які сидять у чотирьох стінах і постійно плачуть, бо хочуть додому, – зізнається Альбіна. – Тому за підтримки міської влади ми організували їм екскурсію містом, аби хоч якось розрадити. Бо ситуація в них справді плачевна. От сидимо ми після прогулянки за обідом і в одного з татар дзвонить мобільний. Родич із Криму повідомляє останню новину: нас попередили, що татари повинні покинути півострів, добровільно здавши свої земельні ділянки та все майно. Мабуть, слова тут зайві.

Відтоді волонтери чітко вирішили для себе, що зроблять усе можливе, аби допомогти цим людям. У своїх групах вони розповсюджують інформацію про необхідну допомогу: шукають житло, збирають речі першої необхідності.

– Хвала Богу, є небайдужі люди, які відгукуються на наші пости і допомагають. Ми вже маємо будинки в селах, квартири, гуртожитки, де можна поселити близько 25 сімей, хоча роботи ще є чимало, адже це питання дуже багатогранне. В багатьох переселенців немає документів, у них заблоковані рахунки, їм немає де влаштувати дітей на навчання.  

– На офіційному рівні координацією займається департамент соціального захисту населення, який може посприяти у вирішенні багатьох проблем, тому ми намагаємося співпрацювати з ним. Розуміємо, що в місцевому бюджеті немає коштів, передбачених на такі витрати, а отже, їхню діяльність десь також можна назвати волонтерською, але, думаю, якщо діяти згуртовано, то в нас усе вийде.

Сьогодні наші волонтери чекають на дві багатодітні сім’ї з Криму, тому допомога та консолідація кам’янчан дуже потрібна.

Актуальні потреби на сьогодні: 2-місне ліжко, кухонна шафа, шафа для речей, продукти харчування, постільна білизна, ковдри, подушки, рушники, холодильник, посуд, засоби гігієни. Пункт прийому речей допомоги розташований на вул.Драгоманова, 4 (в підвальному приміщенні).

За оновленням списку необхідних речей можна слідкувати в групах у «ВКонтакте» http://vk.com/volonteru_kp та на «Фейсбуці» https://www.facebook.com/voluntariorum.

Або ж безпосередньо звертатися до координаторів за телефонами:

Альбіна – 098-018-31-60, Олена – 067-381-32-64, 

Катя – 068-075-33-77, Наталя – 096-919-57-92, Саша – 096-183-05-33.

СЕЛО ЗНАЄ, ЯК ЗУСТРІЧАТИ, ТА ЩЕ Б НАВЧИТИСЬ КООРДИНУВАТИ

Не менш гостинним виявилося і село, хоча й не настільки організованим, як місто. Як повідомив заступник голови РДА Ігор ГАЙ, сьогодні район готовий прийняти близько 250 кримських біженців.

– Ми обдзвонили всі сільські ради й дали доручення головам з’ясувати, скільки людей мають змогу надати притулок переселенцям. Відгукнулися чимало селян, але жодних розпоряджень щодо подальших дій нам поки що не надходило.

Якогось конкретного координаційного центру з питань надання допомоги жителям півострова тут поки не створено. Основними координаторами залишаються сільські голови та самі селяни. Найбільш активними сільрадами стали Калачковецька, Врубловецька й Орининська.

– У нас на таку пропозицію пристали дуже багато людей, – розповідає сільський голова Калачківців Юрій БЕЗРОДНИЙ. – Є чимало одиноких, котрі охоче приймуть до себе кримських жителів, а є й такі, в кого пустують будинки, то чому б не дозволити там жити людям, які опинилися в скруті? Наші селяни завжди раді простягнути руку допомоги. Ми надали дані, що можемо прийняти близько 80 осіб, але мені постійно з цього приводу телефонують односельчани, тому цифра щоразу збільшується.

УНІВЕРСИТЕТИ ТЕЖ УМІЮТЬ СПІВЧУВАТИ ТА ПІДТРИМУВАТИ

Не стоять осторонь і місцеві освітяни. Так, К-ПНУ ім.Івана Огієнка рішуче заявив про готовність прийняти до лав своїх студентів молодь із Криму, яка бажає продовжити навчання у нашому виші.

Як повідомив нам ректор університету Сергій КОПИЛОВ, вони обов’язково розглянуть звернення студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, розташованих на території АРК та міста Севастополя, про переведення на навчання в університеті як за рахунок коштів Державного бюджету, так і за кошти фізичних і юридичних осіб.

– Особам, які проявили бажання навчатися в нашому університеті, ректорат створить усі умови для навчання, а також забезпечить їм проживання в студентському гуртожитку, – підкреслив Сергій Анатолійович.

Те, що обіцянки наших науковців є неголослівними, підтверджує старший викладач Таврійського національного університету, кандидат філологічних наук Ріма МОНАСТИРСЬКА, яка 13 років прожила в Сімферополі, а тепер змушена шукати прихисток у Кам’янці-Подільському.

– До Кам’янця я приїхала через сімейні обставини, але так сталося, що повертатися нема куди, хоча і я, і чоловік маємо в Сімферополі роботу, власне житло. Але ще до референдуму наш ректор оголосив, що Таврійський національний стане Федеративним університетом Росії. Тому наразі всі перебувають у якомусь вичікувальному стані, ніхто не спішить подавати заяви на отримання російських паспортів. Але наша сім’я для себе визначилася остаточно: росіянами ми не будемо. І хоч офіційно я ще викладач Таврійського національного університету, але наразі перебуваю в пошуках роботи. Я є випускницею Кам’янець-Подільського університету. І коли звернулася по допомогу до своєї альма-матер, то мене тут дуже гарно прийняли, обіцяли допомогти із працевлаштуванням. Звичайно, нам визначатися значно простіше, бо на Кам’янеччині маємо будиночок, що дістався у спадок від матері, дасть Бог, знайдемо роботу. Значно важче тим, кому потрібно кинути все і податися в нікуди. Такий крок зробити справді страшно.