П'ятница, 29 Березня 2024 р.
25 Квітня 2014

ПЕРША ВМІЄ ДРУЖИТИ З ЮНЕСКО

Двадцять років тому, 26 квітня 1994 р., із самої Франції до Кам’янця-Подільського надійшов сертифікат, підписаний Генеральним директором ЮНЕСКО Федеріком МАЙОРОМ. Документ свідчив про те, що і без того багата на історію перша школа отримала ще один почесний статус – Асоційована школа ЮНЕСКО. Таких навчальних закладів по всій Україні налічується 61, у Хмельницькій області – 2, один з яких – у місті над Смотричем.

Що дає дружба з Організацією Об’єднаних Націй, та як її заслужити, знають за товстими стінами спеціалізованої школи з поглибленим вивченням німецької мови, яку в нас по-доброму звуть «Першою».

ДРУЖБА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛИСТА

Валентина СУДЕЦЬ   з оригіналом сертифікату ЮНЕСКО  Для початку трохи передісторії. Все розпочалося з того, що 1952 р. в школу надійшло декілька листів з німецького міста Франкенгаузен. У результаті зав’язалося листування українських і німецьких школярів. Це стало першим кроком до подальшої міжнародної дружби школи з іншими країнами, зокрема Німеччиною.

З 1963 р. було введено вивчення німецької мови з першого класу. А з 1967 р. розпочав роботу Клуб інтернаціональної дружби ім.Ернста Тельмана (попередник клубу «Друзі ЮНЕСКО»). Директором школи у цей час була Ніна СЕМЕНОВА.

З 1983 р. офіційно розпочалося міжнародне співробітництво школи, включаючи обміни делегаціями з країнами Європи.

А вже 1996 р. СЗОШ №1 стала Асоційованим членом ЮНЕСКО. Згодом почала брати активну участь у міжнародних дослідницьких фестивалях шкіл ЮНЕСКО.

Ініціатором міжнародного співробітництва школи був заступник директора з німецької мови Михайло ПУСТОВІТ, який власноруч надіслав подання в штаб-квартиру ЮНЕСКО із проханням про зарахування школи до їхньої структури. Значну роботу для розвитку клубу провела Лідія ПОДЧЕШИНСЬКА, яка першій школі присвятила 44 роки. Вона була не лише вчителем німецької мови, але й керівником інтерклубу (з 1977 р.), роботу якого було визнано найкращою в області.

Завдяки наполегливості та цілеспрямованості цих та деяких інших людей, «перша» сьогодні є унікальною в нашому місті школою, котра вже не перший рік дружить з ЮНЕСКО.

У ПЕРШІЙ ШКОЛІ ЗНАЮТЬ, ЧОГО НЕ ВИСТАЧАЄ ЄВРОСОЮЗУ

– Насправді це дуже почесно і, як на мене, цінно для наших школярів, – переконана директор школи Валентина СУДЕЦЬ. – Метою проекту є виховання дітей у дусі миру, взаєморозуміння між народами, патріотизму і милосердя. А це все так важливо, особливо сьогодні. Статус АШЮ зобов’язує багато уваги приділяти розвитку дитячої дипломатії, залучати молодь до процесу створення позитивного іміджу України, формувати в школярів толерантність та інші риси сучасної європейської людини, а також ознайомлювати учнів із мовою, культурою, традиціями, пам’ятками архітектури та історії народів Європи і світу.

Щороку ми активно проводимо тижні Європи, фотовиставки, виставки дитячих малюнків на європейську тематику. Наші учні спілкуються зі своїми ровесниками з інших асоційованих шкіл України та з-за кордону за допомогою електронної пошти, через скайп. Звичайно, раніше більш популярним було традиційне листування, а тепер є сучасні технології.

Простіше було і з виїздом за кордон. Тепер такі поїздки значно рідші, хоча торік наші учні їздили у подорож країнами Європи. Зокрема, побачили такі визначні міста, як Краків, Прагу, Дрезден. Ці різдвяні канікули дітям запам’яталися надовго.

Про те, що цей навчальний заклад не такий, як інші, свідчить усе довкола: щойно ступаєш у шкільний хол, як перед очима шикуються різнобарвні стяги. Тут і прапор України, і школи, і ООН, і Німеччини. Піднімаєшся сходами вгору, і перед тобою відчиняються двері класу Клубу друзів ЮНЕСКО. В цій кімнаті кожна вивіска, світлина, композиція і навіть шкільне приладдя, передане з Німеччини, промовисто заявляють про прагнення учнів до європейських цінностей та віру в те, що Україна – то Європа. Так, на стенді країн-членів Євросоюзу серед кількох десятків прапорів одне місце залишено порожнім. Учителі зізнаються, що то зарезервовано за жовто-блакитним стягом, який колись обов’язково прикрасить цю композицію.

ПРО СЕРЙОЗНІ РЕЧІ ЛЕГШЕ ГОВОРИТИ У ГРІ

Але статус друга Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) – то не лише незвичний антураж, а й цікаві можливості для самореалізації та вдосконалення учнів школи. Детальніше про це нам розповіла педагог-організатор Наталія БУЖИНСЬКА.

Кам’янецька делегація на конференції в Криму. 2013 р.– Раніше основна діяльність асоційованих шкіл ЮНЕСКО спрямовувалась на проведення міжнародних фестивалів, – розповідає педагог. – Відбувалися вони переважно в Словаччині (м.Піран) у досить творчому, розважальному форматі. Туди з’їжджалися представники різних країн світу. Кожен віз частинку своєї культури, історії, традицій. На фестивалі співали народні пісні, демонстрували елементи якогось обряду, фольклорного дійства тощо. Тобто, кожен народ популяризував свою країну. Там не виставлялись жодні бали, не виборювались призові місця, а відбувався звичайний обмін культурним досвідом і надбаннями.

Тепер перейшли на формат конференцій на міжнародну тематику, які проводяться на території України. Тут уже значно більше офіціозу і вимог, хоча й з’їзд відбувається у формі рольової гри, в якій учні вибудовують дитячу модель ЮНЕСКО. Кожен є невеличкою частинкою цієї серйозної організації, займає певну посаду. Враховано все до дрібниць.

Так, незважаючи на спеку (ігрова сесія зазвичай проходить у вересні в Криму), хлопці та дівчата мають дотримуватися ділового етикету: костюм, краватка відповідної довжини, сорочка приглушеного або білого кольору без жодних візерунків, спідниця, блуза, колготи. Важливими є і манери: подати руку дамі, якщо попереду сходинка, вміти знайти спільну мову із незнайомими людьми по дорозі до їдальні, та й навіть правильно з’їсти варене яйце. За цим спостерігають так звані обліковці, які нараховують або віднімають бали вашій делегації. І хоч на перший погляд це все зайве, але насправді то серйозний досвід, який не завадить нікому в майбутньому.

– А чи кожен може потрапити на цю конференцію?

– Не зовсім. На таких конференціях завжди порушуються досить глобальні питання, які наразі актуальні для всього світу, і до них треба бути готовими. Для прикладу, минулого року була тема «Водні ресурси світу: безпечний вплив, розумне керування, справедливе використання». Так от, задовго до початку ігрової сесії потрібно було розробити проект, як твоя школа використовує водні ресурси, зняти на стільниковий телефон трихвилинний ролик з умовною назвою «Вода моєї школи» і підготувати необхідні документи. Потім виставити роботу на спеціальний сайт, де інші школи можуть виставляти тобі оцінки. І якщо ти набираєш необхідну кількість балів, то їдеш на конференцію.

Там усе відбувається теж дуже цікаво. За допомогою квестів із 30 шкіл формують 10 делегацій, які мають представляти 10 держав. Торік наша школа презентувала Норвегію. Шляхом дипломатичних перемовин команда мала переконати аудиторію, що її методи використання водних ресурсів є найраціональнішими та дієвими і можуть підійти для кожного. І що ви думаєте, найпереконливішими таки стали норвежці (делегацію було сформовано із кам’янець-подільської, львівської та черкаської шкіл). Саме вони й здобули перемогу 2013 року.

І вже традиційно після офіційної частини ігрової сесії крапку ставить граційний тур класичного вальсу. Це також обов’язковий елемент змагань, адже дипломати мають вміти не лише вести переговори, а й відпочивати на належному рівні.