З ПОГЛЯДУ ВІЧНОСТІ
Як народжується щось? А просто зіштовхнулися на життєвих перехрестях дві людини. І між ними народилося кохання, або зав’язалася міцна дружба, або склалася плідна співпраця. Або навіть спіткало їх суперництво, яке спонукало кожного до певних яскравих дій.
Або неждано-негадано, але цілком закономірно, бо насправді ніколи нічого випадкового не буває, на світовій арені зіштовхнулися дві держави – кожна зі своїми принципами, якими, як відомо, неможливо поступитися. І на наших очах народжується нова сторінка історії, яку майбутні покоління вчитимуть у школах і університетах, про яку школярі та студенти писатимуть реферати, а учені захищатимуть дисертації. Але то буде потім. А сьогодні ми, на щастя чи на біду, є громадянами однієї з цих країн, а наші родичі, друзі, знайомі та, врешті, добре нам відомі творчі люди в різних галузях і жанрах – громадянами іншої країни. І як важко, майже неможливо, хоч і важливо, спробувати глянути на поточні події з погляду вічності. До речі, саме так, «З погляду вічності», колись, ще в радянські часи, назвав один зі своїх романів Павло Загребельний.
А ще можна згадати мудрого Соломона, в якого був перстень із написом «Усе мине». Варто згадати і те, що одного разу, коли розлючений Соломон шпурнув у пориві гніву цей перстень, то в ньому побачив усередині несподіваний, але точний напис-сповіщення: «І це мине».
Мине то мине – в цьому ніхто не сумнівається. Або, як мудро кажуть українці, ще ніколи так не було, щоб ніяк не було. Але що робити сьогодні, коли емоції переповнюють серце і просто зашкалюють, закипає гнів, гнітить безсилля, бісять людські непорядність і безрозсудність?
Скажімо, на сході наймудріші вважають, що потрібно сидіти на березі річки та спокійно чекати, коли труп ворога пропливе мимо тебе. Утім, якщо з філософської мови перекласти це на буденну, то нічого парадоксального в цій пораді немає. Вона просто означає, що не потрібно форсувати події, намагатися у якийсь хитрий, але явно противний людській суті спосіб утвердити істину, а потрібно завжди бути самим собою. Бо, як додають українці, брехнею весь світ обійдеш, а назад не повернешся.
І в критичні моменти кожен, як і завжди, має на совість робити свою справу: матері виховувати дітей, шахтарі добувати вугілля, продавці торгувати, журналісти інформувати, люди в погонах захищати. І пам’ятати: те, що стоїть на міцному грунті, вистоїть і в бурю, а те, що пішло проти правди життя, як його не підтримуй, розсиплеться. Як розсипався надміцний, здавалося би, СРСР. А ось тлумлені-перетлумлені при всіх можливих режимах українці вистояли. І тепер вистоїмо!
