ПРО ПЕРЕМОЖЦІВ І ПЕРЕМОЖЕНИХ
Тим, кому 9 травня 1945 року було 18, сьогодні має бути вже 87. Час невмолимо віддаляє нас від події, що 69 років тому, після 1418 неймовірно важких днів і ночей, здобула назву всього з одного, але з великої літери слова, – Перемога. І надзвичайно мало залишилося тих, хто тоді героїчними зусиллями на полі брані та трудовій ниві наближав світлий день свята зі слізьми на очах.
За 69 років чимало води спливло Волгою, Дніпром і Ельбою. Переможені, розділені на дві держави, об’єдналися, а спаяні в одній державі переможці навпаки – розбіглися по п’ятнадцяти незалежних утвореннях. Переможці все ще мріють про недосяжний рівень життя переможених, а останні в критичні моменти для перших не поскупилися для них на гуманітарну допомогу.
Сталося навіть те, що переможцям не могло уявитися і в найстрашнішому сні: дві найбільші держави з колишнього незламного Союзу, яких неодмінно називали найріднішими сестрами, опинилися фактично в стані війни між собою та все гучніше звинувачують одна одну в тому, що спільно викорчовували з переможених у війні, котра увійшла в історію як Друга світова. Ба, навіть більше: сильніша відчикрижила в слабшої шматок території, хоч тоді, коли остання добровільно відмовлялася від найстрашнішої в світі зброї, божилася, що всіма доступними силами й засобами боронитиме цілісність нерозважливої, як нині виявилося, держави.
Події 69-річної давності, хоч надзвичайно мало залишилося їх учасників і очевидців, ще не стали для нас історією. І не скоро стануть. Принаймні доти, доки житимуть внуки, які безпосередньо і не раз чули від дідів і бабусь розповіді про страшні реалії далеких літ. І лише після того вже історики на основі архівних документів і зафіксованих свідчень очевидців зможуть доносити до нас – хто об’єктивно, а хто й з урахуванням кон’юнктури – події Другої світової. І тоді вона стане для всіх такою ж далекою реальністю, як сьогодні для нас, скажімо, події Першої світової.
Але що би там і як не було, люди, котрі піднялися на боротьбу зі страшною загрозою, що несла світові людиноненависницька ідеологія Гітлера та його приспішників, котрі, не шкодуючи здоров’я й досить часто ціною власного життя, наближали світлий день визволення від страшної пошесті, завжди житимуть у вдячній пам’яті поколінь, які би потрясіння не збурювали світ.
Російський поет Борис Пастернак в одному зі знаменитих віршів про те, що знаменитим бути негарно, рекомендував в особистому житті не відділяти перемоги від поразок. Напевне, тому, що з кожної поразки можна винести корисний урок для майбутнього, а перемога може настільки розслабити, що стане Пірровою й обернеться численними негараздами. Не знаю, як щодо держав, але очевидно, що якби 69 років тому не вдалося зламати гітлеризмові хребта, історія людства була би зовсім іншою. Тож низько схилімо голови в знак незгасної пам’яті про тих, хто мужньо став на прю з темними силами та забезпечив світле торжество перемоги добра над злом.
