ФРАГМЕНТИ РОБОТИ ЕКСПЕРТА: ЧОГО НЕ ПОКАЖУТЬ У КІНО
Шукати сліди злочинця, роздивлятися підроблені акцизи і несправжні грошові купюри, виявляти непомітну оку криваву пляму на відіпраному одязі та навіть навчитися надійно ховати гроші у помешканні… Чого тільки не довелося спробувати, аби хоча б частково відчути, як воно – нести експертну службу. Сьогодні спеціально до професійного свята судових експертів про злочини по-кам’янецьки, різновиди експертиз і реалії роботи місцевих шерлоків холмсів дізнаємося від старшого експерта сектора №4 відділу техніко-криміналістичного забезпечення Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України Василя КОГУТА, котрий віддав цій роботі 19 років.
БЕЗ БІЛЯЧОГО ХВОСТИКА СЛІДУ НЕ ЗНАЙТИ
– Наше відділення обслуговує підрозділи міліції, прокуратури і суду, працює на територіях міста і району. До того ж ми виїжджаємо у Дунаївці, Чемерівці, Нову Ушицю, бо там немає експертів, – каже Василь Васильович, збираючи свою валізу перед відправленням на черговий виклик.
Сьогодні разом із ним «ПОДОЛЯНИН» поїде проводити огляд місця події, а точніше, квартири, звідки злочинці винесли чималу суму грошей.
– У секторі №4 всього троє експертів-криміналістів: я, начальник сектора Ігор Куньковський і старший експерт Михайло Пашко, – продовжує по дорозі до місця події Василь Когут. – Є в нас і троє експертів іншого відді-лу – економічних і спеціальних видів досліджень, – Олег Савчук, Олександр Нарольський та Ігор Булаєнко. А взагалі перша проблема служби – катастрофічна нестача кадрів. У кращі часи експерт (людина з офіцерським званням і науковим рівнем магістра) або спеціаліст, який мав право оглядати місце події разом зі слідчим, був у кожному районі. До речі, слідчим, дільничим, оперативним співробітником людина може стати після чотирьох років навчання у спеціалізованому виші, а експертом – тільки після п’яти. Може, тому не вистачає таких спеціалістів…
Тим часом під’їжджаємо до вказаного будинку, де на оперативників чекають розгублені господарі та дільничий інспектор міліції. До роботи береться кінолог Павло Врублевський. Собака тричі веде його з пограбованої квартири за сусідній будинок, де, ймовірно, був припаркований автомобіль злочинців.
– Класична квартирна крадіжка, – каже наш експерт-криміналіст, переступивши поріг помешкання.
Василь Когут відкриває свою валізку і береться до роботи. Біля дверей помічає частину циліндрового механізму врізного дверного замка, оглядає його, фотографує і диктує старшому слідчому міськвідділу міліції Миколі Панчишену необхідну інформацію для протоколу, який складається у присутності двох понятих.
– Взагалі на місці події вся відповідальність – на слідчому, – пояснює нам Василь Васильович. – Саме він складає протокол огляду. А експерти можуть доповнювати його замальовками, схемами, документами. Слідство й експертиза дуже пов’язані, ці служби легко можна об’єднати.
Оглянувши зламаний замок, експерт повідомляє слідчому, що справа зроблена професійно: за одне захоплення, невеликим інструментом і швидко.
– Хоча у дверях був хороший запір із циліндровим механізмом ізраїльської фірми, зламався він легко, – констатує експерт. – За зламаним замком можна відразу визначити рівень «кваліфікації» злочинця.
– А скільки часу потрібно крадієві для зламування замка? – допитуємося.
– Ми з колегами намагалися це зробити. Спочатку гралися 10 хвилин, а потім «удосконалились», і навчилися зламувати механізм менше ніж за хвилину. Більше того, китайські – за 20-30 секунд навіть без спеціальних інструментів. До речі, найважче ламаються радянські замки, бо зроблені з хорошого металу.
У спальні експерт присідає, приглядається і в косо падаючому світлі помічає порушений шар пилу. Зі своєї валізи дістає спеціальний порошок і невеликий пензлик, обробляє ламіновану поверхню. Ось він, слід! На підлозі вимальовується відбиток взуття.
– Ймовірно, кросівки, – зазначив криміналіст.
Його Василь Васильович копіює на прозору липку плівку й упаковує в конверт.
– Для нанесення дактилоскопічного порошку ми використовуємо ворсистий пензлик, зроблений із хвостика білки. Він м’який, пружний і втягує найменшу кількість вологи. А от штучний пензлик після тривалого використання може зіпсувати папілярні лінії сліду, – детально коментує експерт і тим часом помічає сліди на вазі, які також обробляє порошком. Потім дістає із валізи лупу і констатує, – Злочинець працював у рукавичках.
– Скільки не виїжджаю на квартирні крадіжки, не перестаю дивуватися: люди зовсім не винахідливі, ховають цінності у стандартних місцях. Кам’янецькі крадії класично підходять до справи – і не помиляються. Хоча, знаєте, був цікавий випадок, який мене здивував. Приходимо на виклик до приватного помешкання у місті, а там – справжня Хіросіма. Такого я давно не бачив. Двоє злочинців обнишпорили навіть чашечки на люстрах і замочки в дитячих іграшках, повитягували рослини з вазонів, віддерли шпалери, познімали килими. А господар каже: «Хлопці, можна я подивлюся, чи гроші на місці?». Чоловік пішов у кімнату і через декілька хвилин з’явився із сяючою посмішкою. Виявилося, злодії тримали в руках 20 тисяч доларів і не помітили…
І хоча експерт не хотів видавати нам інформації, де були заховані гроші, втім таки зізнався. Скручені в трубочку купюри господар позапихав у металевий трубчастий карниз…
ДЛЯ ХОРОШОГО ЕКСПЕРТА І САЛО – ДОКАЗОВА БАЗА
Відпрацювавши майже 6 годин на місці злочину, експерт-криміналіст повертається у відділок. Тут на нього чекає інша робота – на столі у Василя Когута лежать декілька блоків сигарет різних марок.
– Цей товар правоохоронці вилучили в одній з торгових точок міста, і моє завдання – з’ясувати, чи справжні на них акцизи. Ось на цих, скажімо, візуально ви нічого не побачите, треба використовувати спеціальну ультрафіолетову лампу, – каже Василь Васильович, дістаючи прилад. – Придивіться: тут помітні фіолетові й рожеві волокна, на підробці рожевих немає. А на цих взагалі відсутній акциз.
Таким методом виявляють експерти й підроблені гроші. На стіні одного з кабінетів бачимо стенд зі зразками українських купюр.
– Це надані Національним банком України порівняльні зразки українських грошей, – показує Василь Когут. – До речі, про гроші. Все, що ви бачите, – це лише половина захисних елементів. Наші гроші – одні з найкращих за захищеністю! Я би прирівняв до них іще євро, а, скажімо, долари чи рублі захищені на ступінь гірше. Крім того, гривні номіналом 1 і 2 захищені навіть краще, ніж 5, 10, 20. Гарний захист мають 50, 100, 200 й 500 гривень.
Однак, крім технічної перевірки документів, спеціалісти експертної служби мають право виконувати й інші дослідження. Щоправда, для кожного необхідний відповідний дозвіл, яких один експерт може мати декілька.
– Серед найпоширеніших і перспективних досліджень – одорологія – пошук слідів та ідентифікація особи за запахом (загальноприйнятий індикатор запаху – собака); дактилоскопія – дослідження відбитків пальців рук; почеркознавча експертиза; дослідження холодної зброї; балістика – дослідження вогнепальної. Для останньої потрібні спеціальна лабораторія і кімната для відстрілу зброї, а це досить дорого, тому цю експертизу проводять у Хмельницькому. Часто використовуємо трасологію – дослідження слідів транспортних засобів, знарядь зламу, рукавичок, тварин і навіть… зубів на салі. Пригадався випадок, коли нам довелося вилучати шматок сала, яке вкусив злочинець під час обкрадання будинку. Прийшла господиня і каже: «Це сало не я їла». Ну, і міліція ним не смакувала. От і вилучили тоді шикарні сліди, – сміється експерт.
Зі слів Василя Когута, є й така експертиза, як портретна, – дослідження ознак зовнішності людини. І хоча вона себе відживає, колись таки довела порядність кам’янчанки.
– У дівчині з еротичного видання кам’янчанин упізнав свою дружину і розлучився з нею. А наш експерт Олег Стрілець завдяки портретній експертизі довів, що насправді відверто позувала фотографам зовсім інша жінка. Трохи важко було, адже для дослідження потрібен фас людини, а профіль чи інші частини тіла для нього не підходять.
І хоча в шухляді Василь Когут тримає декілька пластикових дозволів на проведення експертиз, вважає, що експерт повинен мати спеціальні знання у певній, вузькій галузі.
– Якби моя воля, більше двох допусків одному експерту не видавав би. Життя показало, що це неправильний підхід, бо тоді спеціаліст не може вдосконалитися у чомусь одному і потрохи забуває інше.
IЗ КРИМІНАЛІСТАМИ КІНОРЕЖИСЕРИ НЕ РАДЯТЬСЯ
– Василю Васильовичу, Ви завжди на виклики берете цю криміналістичну валізу? – запитуємо експерта, розглядаючи сірий чемодан з набором спеціальних приладів, пристроїв та інструментів, призначених для огляду місця події.
– Без нього експерту не обійтися. Щоправда, комплектація має бути відповідною виду злочину. Валізи, які нам видають, ми дуже часто перекомплектовуємо, бо є речі, які використовуються досить рідко. А загалом наша служба потребує великого матеріально-технічного забезпечення. Iз цим сьогодні, на жаль, проблеми.
Пригадую, коли починав службу, мали службовий автомобіль, який називався криміналістичною лабораторією. Старенька «Волинянка» зарекомендувала себе дуже добре. У ній був гіпс для заливання слідів від взуття, різноманітні освітлювачі на випадок, якщо огляд місця події затягнеться надовго. Все в один чемоданчик неможливо скласти. Сьогодні у підрозділі НДЕКЦ у Хмельницьку є три типи таких автомобілів: вибухотехнічна, криміналістична і лабораторія для дослідження причин і механізму ДТП.
– Які пристрої використовуєте для експертиз?
– Ви вже могли бачити лампу
ОЛД-41М – джерело ультрафіолетового випромінювання. Соромно сказати, коли вона випущена, але залишається акту-альною. Джерелом інфрачервоного випромінювання є пристрій «Рельєф», хоча теж старенький. Маємо й «Таран-3М» для ультрафіолетового випромінювання, який застосовують для відшукування слідів біологічного походження – крові, слини, сперми. Кімната затемнюється, вмикається лампа – і такі сліди стають помітними, бо мають характерне світіння. Можна навіть побачити відіпрану пляму крові на джинсах.
Маємо спеціальне комп’ютерне забезпечення, електронну базу, де «зашито» сліди більше 10 тисяч злочинців, тобто судимих людей.
– Як гадаєте, сучасні телесеріали про розслідування злочинів хоч трохи відображають реальну картину роботи українських експертів-криміналістів?
– У мене вдома всі знають, що коли починається будь-який міліцейський серіал, треба негайно перемикнути телевізор на інший канал. Там стільки фантастики, що стає зрозуміло: з експертами режисери точно не радилися. Люди надивляться цих фільмів, а по-
тім на місці злочину не можу їм пояснити, чому в кіно так, а у нас інакше…
ВІДСИДІВ, СКАЖИ ЕКСПЕРТУ: «СПАСИБІ»
У кабінеті експерта звертаємо увагу на шафу з багатьма невеличкими шухлядами.
– Тут наші порівняльні об’єкти. Велику базу ми передали у Київ і Хмельницький, – пояснює він. – Іноді посеред ночі необхідно перевірити відбитки рук – і ось, усі наші злочинці є. Це – сліди взуття, які ми вилучили на місці події, а це – від рукавичок, а тут – відбитки коліс транспортних засобів.
– Загалом у місті як сьогодні зі злочинністю?
– Кам’янець – місто, де не нудьгуватиме жоден правоохоронець. Думаю, людина, яка працювала у нашій міліції, зможе трудитися будь-де: в Києві, Донецьку чи Москві, адже її вже нічим не здивуєш. Найчастіше стаються крадіжки особистого майна, рідше – державного, а також поширений незаконний обіг наркотичних засобів.
– Кам’янецькі злочинці часто Вас дивують?
– Розкажу про один випадок. Колись був злодій у місті, який крав продукти харчування зі шкільних їдалень. У момент найбільшого напруження його, вибачте, підмивало сходити в туалет по-серйозному. Прямо там, де крав, і «заміновував». Якщо ми, потрапивши в їдальню, відчували характерний запах, то розуміли – тут «працював» той самий серійний крадій. Мало того, сліди його «діяння» доводилося брати на хімічний аналіз. Я телефонував у Хмельницький, розпитував, як правильно вилучати й упакувати такі докази. А вони відповідали: «Упакувати красиво, щоб дихало». Знайомий жартував: «Хто служив у міліції, той у цирк не ходить».
– Експерти хоч інколи чують «спасибі» за свою роботу?
– Якщо хоча б раз на рік хтось подякує, буде приємно. Не повірите, якось почув «дякую» від кам’янчанина, котрий відсидів за скоєний злочин. Його підозрювали ще й в іншій нечистій справі, а ми довели, що він непричетний. Так-от, на ринку до нас із дружиною підходить незнайомець і каже: «Ей, начальник, здоров! Не впізнаєш?!». Я відповів, що не признаю, а він продовжує, мовляв, було діло, відсидів. Я вже приготувався до найгіршого, звільнив руки від пакетів, а він ошелешив: «Ну, спасибі тобі за те, що вчинив по-людськи. Може, на квас підемо?»
– А близькі не ревнують Вас до роботи?
– Моя сім’я сприймає її з розумінням. Усі змирилися, що тато – міліціонер, його немає вдома. А якось донька мені каже: «Тату, якщо на тебе збоку подивитися, відразу помітно, що ти – або злочинець, або криміналіст: ідеш, приглядаєшся, щось січеш». А одинадцятирічний син уже наперед розпланував мою відпустку, бо чекає її, мабуть, більше ніж я сам…
