КОВЗКОЮ ДОРІЖКОЮ НАПОЛЕОНА Й ГІТЛЕРА?

Великий київський князь Святослав Ігорович, надумавши на когось піти війною, прямо оголошував супротивникові: «Іду на Ви!». Хоч сучасна Росія вважає себе прямою спадкоємицею Київської Русі та не менш войовниче налаштована, ніж згаданий давній князь, проте його лицарський дух явно чужий нинішнім керманичам нашого північного сусіда. Тож виникає законний сумнів, а чи правильно виводять росіяни свій родовід, бо їхня нахабність, підступність і безпринципність швидше нагадують дії азійської орди, аніж серйозної цивілізованої держави початку XXI століття.

Але залишимо з’ясування родовідних істин фахівцям­історикам. Нас же, кожного відданого громадянина України, хвилює сьогодні зовсім інше. «Фактично відбулося введення російських військ в Україну», ­ за­явив 28 серп­ня Президент Укра­їни Петро ПОРОШЕНКО, тож скасував свій візит до Туреччини та негайно скликав засідання Ради національної безпеки й оборони для розробки плану подальших дій. Джерело в НАТО вважає, що чисельність російського війська на території України ­ понад тисячу осіб: «Вони підтримують сепаратистів і воюють пліч­о­пліч із ними».

Натомість Росія все спростовує. Так, того ж 28 серпня постійний представник Росії при ОБСЄ Андрій КЕЛІН заявив, що його країна не бере участі в бойових діях в Україні: «Ми чітко заявили, що жодної участі російських військових немає, жодної техніки ми не постачаємо туди». Точне й образне пояснення того, що сьогодні відбувається, дав керівник апарату Дніпропетровської ОДА Геннадій КОРБАН: «Путін з маніакальною наполегливістю гвалтує Україну, наче дружину, що його кинула».

Росія, Україна та й увесь цивілізований світ виявилися нині заручниками російського неадекватного лідера­завойовника, до того ж зі смертельним ядерним мечем у руках. Цього літа ми згадували жахливі події столітньої давності ­ початок чотирилітньої Першої світової війни зі страшними цифрами втрат тільки серед військових: до 10 мільйонів убитих, понад 21 мільйон поранених, до 8 мільйонів зниклих. Через кілька днів, 1 вересня, виповнюється 75 років від початку ще страшнішої ­ шестирічної Другої світової війни, де загальна кількість смертей (війсь­ко­вих і цивільних) перевищує 62 мільйони. Страшно подумати, в що може вилитися Третя світова війна. Тут мова йтиме не про мільйони жертв, а про тотальне винищення людства. Кажуть: що в правителя на умі, то в блазня 

на язиці. Всім нам добре вкарбувалося в пам’ять, як 16 березня кремлівський журналіст­блазень Дмитро Кисельов у програмі «Вісті тижня» нахабно погрожував, що Росія ­ єдина країна, яка «здатна перетворити США на радіоактивний попіл».

На початку 2014 року український народ здійснив неможливу, здавалося би, річ: скинув режим Януковича, який багатьом здавався надміцною залізобетонною стіною, а насправді виявився Колосом на глиняних ногах. Головне ­ не піддаватися паніці, проявити мужність і згуртованість. Історія свідчить про печальну долю тих, хто, як Наполеон у XIX столітті чи Гітлер у XX столітті, повіривши у свою вседозволеність, узялися перекраювати світ на свій копил. Невже Путін хоче повторити їхню сумну долю в XXI столітті?