ЄВРОПА ПІД КОЛЕСАМИ: ЧОГО НЕ ВИСТАЧАЄ ВОДІЯМ

Виявляється, українські водії, які звикли торувати кілометри Євросоюзу, насправді бояться не гвіздків і жезлів, а відсутності доріг та паркінгів для далекобійників. Про це напередодні професійного свята працівників автомобільного транспорту й дорожнього господарства ми дізналися від водія-міжнародника, який по декілька разів на місяць Європу відчуває під колесами великогабаритного автомобіля.

Водій ТОВ «Трансавто» Микола ЗАВАДСЬКИЙ понад шість років працює в режимі «Україна – Греція». За кермом вантажівки DAF далекобійник встиг не лише порівняти українські дороги з європейськими, але й відчути всі нюанси шоферської справи.

– Ми перевозимо різні вантажі на замовлення. Один рейс до Греції триває сім-вісім днів, – каже Микола Іванович, котрий щойно повернувся до Кам’янця після звичного маршруту «Україна – Румунія – Болгарія – Греція». – Доводиться тричі перетинати кордон, минаючи пункти пропуску «Порубне – Сірет», через який в’їжджаємо в Євросоюз, «Джурджу – Русе», де проїжджаємо міст через Дунай, сплачуючи 37 євро за вантажівку, та «Кулата – Промахонас», що сполучає Болгарію і Грецію. Найдовші «колейки» («колейки» – слово з професійного жаргону далекобійників, що означає «черги на кордоні». – Прим. ред.) – на першому пропускному пункті, де треба оформляти в’їзд до Євросоюзу. А далі до самої Греції – тільки паспортний контроль, адже всі три країни є членами ЄС.

Хоча, як зізнається Микола Іванович, з його погляду, Болгарії та Румунії до Європи трохи далекувато. Втім за станом доріг Україна явно відстає і від них.

– За наші дороги я промовчу. В Румунії автошляхи вузькі, проходять через населені пункти, але асфальт хороший. Нормальні дороги і в Болгарії. В Греції ж переважно платні автобани. В Німеччині, для прикладу, діє система «Toll Collect», коли шоферові відразу видають картку на проїзд, і дорожній збір залежить від довжини пройденої відстані.

Та складовою частиною інфраструктури для водіїв великогабаритних машин є не лише дороги. Неабияк ускладнює їм життя відсутність спеціальних паркінгів.

– Далекобійники переважно ночують у кабіні авто, мають спальники, кондиціонери, автономне опалення. Але ж не зупиниться водій фурою будь-де, аби переночувати. В Україні спеціальних паркінгів із охороною та відеокамерами дуже мало. В Румунії теж із цим проблема. Найкращі паркінги – в Греції. Ми добре знаємо свої маршрути і розраховуємо час так, щоб ночівля припала саме на місце, де є можливість для зупинки.

До речі, водії вантажівок звикли їхати за графіком, адже за кордоном це дуже суворо контролює транспортна інспекція. Далекобійнику можна кермувати тільки дев’ять годин поспіль з перервою в одну годину, а потім – одинадцять годин відпочинку. Так курсувати він може шість днів, а сьомий повинен бути вихідним. Це все фіксує тахограф, встановлений на борту автомобіля. Перевірки можуть бути будь-коли і будь-де: в Болгарії, Румунії та Греції. За те, що шофер перепрацював 15 хвилин, його можуть оштрафувати мінімум на 800 євро.

– Часто натрапляєте на дорожні інспекції?

– Постійно. Раз на добу водія мають право зупинити, аби перевірити режим роботи і справність автомобіля. Він повинен відзвітувати за останні 28 днів їзди. Якщо автомобіль справний, шоферові виписують акт про те, що він був на контролі, і після цього його не мають права перевіряти впродовж наступної доби. В іншому разі не спитають, для прикладу, хоче він змінювати гуму чи ні, а заберуть техпаспорт і заженуть авто на сервіс. Після нещодавнього випадку взагалі підняли великий шум, діють суворі перевірки. У Греції румун їхав на несправній вантажівці й «згорнув» 35 автомобілів докупи, було багато жертв і травмованих. А все через те, що на спуску не зміг загальмувати.

– Пане Миколо, який взагалі найбільший ризик у дорозі?

– Ризиків багато. Але найголовніший пов’язаний з тим, що водій відповідає за вантаж. Якось знайомий чернівчанин-далекобійник зупинився в Румунії, задрімав у кабіні, то злодії розрізали тент і обікрали його. Чоловік «попав» на дві з половиною тисячі євро. В Румунії взагалі страшно зупинятися – можуть і солярку злити, і запаски покрасти. Інколи трапляється, що водія спиняють, показують на колесо, і поки він іде дивитися, з кабіни крадуть документи, гроші.

– А солідарність шоферів-далекобійників у дорозі допомагає?

– Так. У нас є радіостанції в кабінах, можна спілкуватися між собою в радіусі п’яти кілометрів. Підказуємо, де дорога перекрита, аварія сталася, розповідаємо дорожню ситуацію. Часто один в одного дорогу запитуємо, звертаємося по допомогу при поломці.

Саме такої солідарності, хорошої інфраструктури та якнайменше ризиків, напевно, побажали б один одному автомобілісти, кожного з яких із далеких рейсів удома чекають рідні.