Четвер, 28 Березня 2024 р.
13 Березня 2015

ЛЕГІОН ЧОТИРИЛАПИХ ОФІЦЕРІВ

Для 8-місячної німецької вівчарки Тріксі щоденні тренування з інструктором-кінологом Станіславом ЧОПИКОМ – нова і весела гра. Чотирилапа «брюнетка» схоплює команди господаря на льоту і є відмінницею серед інших новоприбулих помічників саперів.

А таких у відділі підготовки кінологічних розрахунків Центру розмінування з’явилося вісім! Оселився молодняк по сусідству із одинадцятьма маститими чотирилапими нюхачами, на рахунку яких сотні розшуканих вибухових пристроїв, мін і снарядів. Відтепер собача мова долинає із полігона удвічі голосніше.

РОЗПОЧИНАЛИ ІЗ ШЕСТИ, НИНІ ВИХОВУЮТЬ ДВАДЦЯТЬ

Андрій Дібольський із ХардомНачальник відділу підготовки кінологічних розрахунків підполковник Валентин ЧОРНИЙ пригадує, як 14 років тому розпочали тренувати шість службових собак для миротворчих місій. За цей час підопічні успішно виконали завдання в Південному Лівані, Іраку, Афганістані та Югославії. До речі, ротвейлер Рема – знаменитість. За десять років служби завдяки її чутливому носу було розшукано близько тисячі вибухонебезпечних предметів.

З початком бойових дій на сході України разом із саперами приборкувати «мовчазну смерть» поїхали і кінологічні розрахунки.

– У зв’язку з проведенням антитерористичної операції, виникла потреба у службових собаках, які фактично є правою рукою для сапера, – каже Валентин Михайлович. – У цьому нам допомогли волонтери із Білої Церкви, які мають розплідник. Вони подарували вісімнадцять цуценят породи німецька вівчарка. Тоді ж перед нами постало завдання облаштувати додаткові вольєри. Частину коштів виділила держава, але із матеріалами було сутужно. Допоміг директор підприємства «Модуль» Ігор ТІТОВ. Ми йому щиро вдячні за підтримку, адже тепер кожна собачка має власні апартаменти.

Збільшення кількості цуценят потягнуло за собою розширення штату кінологів. Крім того, з листопада минулого року створено ще й відділ для мінно-розшукових собак, який очолив майор Сергій ТУРЧЕНКОВ. Тобто, відділ підготовки кінологічних розрахунків вчить собак шукати вибухівку, а новостворений – підтримує їх у бойовій формі.

Як зізнаються вихователі чотирилапих, підготувати сапера й вимуштрувати німецьку вівчарку, ротвейлера, лабрадора чи малінуа для пошуку вибухівки – це півсправи. Найголовніше – поєднати у співпраці два біологічні організми – собаку та інструктора.

– Кожна собака – це індивідуальність, – розповідає Валентин Чорний. – Усі вони мають свій характер, вподобання та звички. До речі, у вихованців може зіпсуватися настрій, вони чутливі до перепадів артеріального тиску. І на ці чинники потрібно зважати. А дресирування – монотонна праця. Аби в новоприбулих виробився першопочатковий рефлекс на одну команду, потрібно зробити 30-40 повторів. За один день із цим не впораєшся, бо в собаки перевантажиться нервова система. Потрібно два-три тижні повторювати одне і те ж. А головне – спокійно та без крику. В кінологів навіть є правило: якщо поганий настрій, краще взяти собаку і просто з нею погуляти. Бо одна неправильна дія може зіпсувати результат місячної роботи.

Ó çîí³ ÀÒÎМолоде поповнення вже обжилося й перестало дивитися на світ квадратними очима. Гавкуни розпочали проходити 6-місячний курс тренувань. Згодом навчаться розрізняти запахи вибухівок та опанують спеціальні команди для пошуків. Виявляється, собаки здатні винюхати одну молекулу вибухової речовини в літрі повітря! Крім того, кожна вибухівка пахне по-своєму, і собаки-міношукачі можуть безпомилково розпізнавати ці запахи. До речі, інструктори роблять усе для того, аби запах вибухової речовини викликав у підопічного лише приємні спогади: похвалу господаря, гру з м’ячем чи ласування улюбленою їжею. І хоча нині навчання для молодняка – це гра, але з часом стануть бойовим завданням.

Серед новоприбулих собак вирізняється малінуа Хард. Її господар Андрій ДІБОЛЬСЬКИЙ залишив службу в транспортній міліції Харківської області та уклав контракт із Центром розмінування. До речі, собак цієї породи активно використовують у НАТО. Адже їм під силу розшукати керований фугас, замаскований під землею, який не має запаху.

Про здоров’я та харчування собак дбають ветеринар Тетяна СТАРОЩУК і кухар Оксана МЕЛЬНИК. Найулюбленіша страва підопічних, звичайно ж, м’ясо та м’ясний бульйон. Його готують 80 літрів на добу. На апетит собаки не скаржаться – змітають усе, що дають. У процесі дресирування, як винагороду, отримують шматочки м’яса чи сухого корму. До речі, песики споживають лише натуральні продукти. Харчі, що містять «хімію», чотирилапі розумнички не їстимуть. Якщо вони з легкістю знаходять замасковану вибухівку, то відрізнити сосиски, нашпиговані соєю та підсилювачами смаку, від справжньої вареної чи сухої ковбаси – для них найлегше завдання.

РОЗУМІЮТЬ ІНСТРУКТОРІВ ІЗ ПІВСЛОВА

Доки новоприбулі цуцики опановують саперну справу, ми не змогли обминути увагою вже вишколених «бійців». Від травня минулого року в зоні АТО виконували завдання сім німецьких вівчарок: Ларс, Бренда, Джек, Рем, Бонд і Лорд. Деякі із них встигли побувати там двічі та врятувати не одне життя.

Під час навчання Юрій Байдуков із РемомПро одну з найуспішніших операцій підопічного розповів Станіслав Чопик:

– Під час перевірки одного з районів Ларс у чагарниках розшукав дуже небезпечну міну – МОН-100, радіус ураження якої складає близько двохсот метрів. З одного боку розміщувалася вибухівка, з іншого – осколки. В дію цю конструкцію мала привести розтяжка. Якби не Ларс, полягла б уся група спецпідрозділу. До речі, він уже не вперше рятує мені життя. Бувало, якби Ларс не спрацював, я би не помітив вибухівки.

Крім того, Ларс перевіряв весь транспорт, що заїжджав на базу військового табору, приміщення, в яких були бойовики. Знайшов кілька десятків вибухонебезпечних предметів, зокрема й саморобних. І хоча терористи намагалися замаскувати запах вибухівки, чутливий ніс професійного нюхача не підвів.

З ним ми пройшли Косово, очищали заміновані полігони в різних районах України. В бойовому тандемі працюємо вже дев’ять років. І хоча нині Ларс виконує завдання в Косові з іншим інструктором, я часто телефоную і цікавлюся, як він там.

З одного погляду розуміють один одного Юрій БАЙДУКОВ і його вихованець – урівноважений сангвінік 3,5-річний Рем. Разом вони перевірили десятки приміщень і державних установ.

– Собаки тонко відрізняють тренування від бойового завдання. Коли виїжджаємо на виклик, вони працюють сумлінніше, під час навчань можуть розслабитися. Відчувають і настрій господаря. Те, що собака – друг людини, не лише гарне словосполучення, а правда життя. На роки він стає вірним і надійним товаришем, – зізнається Юрій Байдуков.

Як і люди, з роками собаки втомлюються, у них пригнічуються нюх, слух і зір. Проте досвідченим песикам не варто боятися відставки. Дехто із них охоронятиме територію підприємства, а хтось продовжить спілкування з інструктором, щоправда, вже на правах домашнього улюбленця.