ДОБРОВІЛЬНО-ПРИМУСОВЕ ОБ’ЄДНАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД
«Якщо бідняк об’єднається з бідняком, буде та сама голота». Поки депутати продовжують затверджувати нові децентралізаторські рішення, саме так їхні перспективи описують ті, на чиї плечі лягає втілення реформ. А, зокрема, голови територіальних громад Кам’янеччини, котрі ознайомилися із текстом Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад», що регулюватиме неминучий процес «злуки» сіл, міст і районів нашої області. Таким чином на верхівці державної влади сподіваються не лише «перекроїти» адміністративно-територіальний устрій України, але й удосконалити систему органів місцевого самоврядування та сприяти формуванню дієздатних територіальних громад. Утім поки експерти та автори закону малюють райдужні перспективи його впровадження, в дрібних селах картину реформи не можуть собі навіть уявити. Бо ж прокладати європейський шлях до об’єднання їм доведеться українськими, вщент розбитими, сільськими дорогами, неосвітленими вулицями і входами до зубожілих шкіл, амбулаторій і дитсадків.
ВРАНЦІ ГРОШІ – ВВЕЧЕРІ РЕФОРМА
– Наше село, як і більшість сусідніх сільрад, живе виключно за рахунок дотацій, тож який буде з того толк, якщо об’єднати п’ять чи навіть десять бідняків? – ставить запитання голова Княжпільської територіальної громади Микола БРЯНГІН. Цьогорічний бюджет, що формувався з урахуванням децентралізаторських змін до Бюджетного та Податкового кодексів, залишив його сільську раду навіть без заробітної платні для її працівників.
– Йти нам поки що нікуди, – продовжує Микола Михайлович. – Достатньо коштів на розбудову своїх громад не має жодне село Староушицького напрямку. Княжпіль міг би піти на об’єднання, але чи буде від цього ефект? Між нашими селами навіть нормальних доріг немає, тільки умовні напрямки. Сусіди такі ж самі бідні, як ми. За рахунок чого тоді маємо виживати? Звідки взяти гроші на дороги, садочок, школу, клуб, бібліотеку, освітлення вулиць? Що й казати про якусь муніципальну міліцію, систему соціального захисту чи охорони здоров’я, якщо нині навіть «швидка» не може доїхати до села, аби вчасно привезти людину до лікарні. Поки в села не буде вкладено великих коштів, ефекту від об’єднання територіальних громад можна не чекати. Наразі ця реформа – тільки гарні слова.
Згідно з новим законом, ініціювати добровільне об’єднання сіл, селищ і міст можуть голови громад, депутати місцевих рад, члени територіальної громади або ж органи самоорганізації населення. Визначивши перелік населених пунктів, що об’єднуються, та назву адміністративного центру об’єднаної громади, відповідну пропозицію подають до обласних державних адміністрацій.
Суб’єктами добровільного об’єднання закон визначає суміжні села, селища й міста однієї області. Гуртуватися їм пропонують навколо населеного пункту, який має розвинуту інфраструктуру і розташований найближче до географічного центру території об’єднаної громади. Адже обіцяють, що після реформи саме громади отримають право розпоряджатися землею, встановлювати місцеві податки і збори, зможуть утримувати місцеву інфраструктуру. Тож перш ніж братися за об’єднання, мають обов’язково врахувати економічну ефективність його результату. Називає закон і основні принципи, умови та порядок добровільного укрупнення. Але фактично не дає відповіді на головне запитання – якими ж методами втілювати революційну реформу в життя? Бо ж нічого конкретнішого за «конституційність і законність» чи «прозорість і відкритість» цей документ не прописує. Тож, аби не наламати дров, голови сільрад не надто поспішають на експерименти з «добровільного об’єднання».
– Хоч в облдержадміністрації вже й створено робочу групу, що займається впровадженням реформи, далі розмов процес поки що не пішов, – каже голова Кам’янець-Подільської районної ради Микола ЖОГАН. – Наразі в районі є сорок три сільради, і якщо реформа таки стартує, сподіваємося, що до кінця року зможемо зменшити їхню кількість до тридцяти шести. Але в такому укрупненні є дуже багато нюансів. Перш ніж розпочинати реформу, потрібно збудувати нормальну інфраструктуру і показати людям, що об’єднання принесе їм більше користі, ніж старий устрій. Поки що ж сільради, які мають достатньо коштів для своєї громади, не надто хочуть ділитися ними із сусідами. Та робити реформу потрібно, бо наразі жодна країна Європи не має стільки територіальних громад, як Україна.
І якщо не розпочати укрупнення на місцях, вказівку об’єднуватися нам просто спустять «зверху».
На те, щоб перекроїти мапу свого адміністративно-територіального устрою, Україна має лише півроку, адже восени обирати нових депутатів до місцевих рад ми маємо вже під нові повноваження. Тож де-не-де з’являються й «перші ластівки» реформи. Для прикладу, на Хмельниччині до добровільного об’єднання територіальних громад уже приступили голови сільських рад, що розташовані неподалік від обласного центру. Депутати Пашковецької, Стуфчинецької, Печеськівської, Аркадієвецької, Шпичинецької та Лісовогринівецької сільських рад уже затвердили відповідні рішення й наразі чекають висновків області та Кабміну. До осені сподіваються офіційно об’єднати близько десяти громад із загальним населенням 12 тисяч мешканців.
– Наші села територіально розташовані поруч, маємо більш-менш нормальні дороги і бюджети, тож, порадившись і підрахувавши, вирішили об’єднатися в одну територіальну громаду із центром у селі Лісові Гринівці, – розповів нам голова Пашковецької сільської ради Хмельницького району Віталій ГРАЛЮК. – На території своїх сільрад маємо багато підприємств, лісових господарств, орендованих земель, і якщо законодавчо податки з них буде повернуто в бюджет громади – виживемо. Разом справлятися із проблемами села нам, безумовно, буде легше, ніж поодинці. Обговорили це питання з людьми, провели сходи села і вже затвердили відповідні рішення на сесії. Коли саме офіційно об’єднаємося, не знаємо, бо в районі ми перші, хто зважився на реформу. Вирішили не чекати, поки хтось намалює на мапі, як і з ким нам з’єднувати межі, а зробили так, як буде краще для громади.
ЩЕ НЕ ЗАБУЛИ ПРО ВІД’ЄДНАННЯ, А НА ПОРОЗІ ОБ’ЄДНАННЯ
Згідно з неофіційними планами реформаторів, найменша територіальна громада має налічувати не менше як 6 тисяч мешканців. У Кам’янець-Подільському районі такої кількості населення не має жодна із сільрад. Тому, швидше за все, процесів інтеграції слабких із сильними нашому району не обминути. Першими під пильне око децентралізаторів підпадають сільські громади, до складу яких входить лише один населений пункт. На початку 90-х вони активно виборювали самостійність, тепер же ризикують знову повернутися під крило більших, населеніших і економічно розвинутіших сусідів.
– Ми – самодостатня сільська громада, і об’єднуватися з іншими сільрадами нам невигідно, – каже Юрій ВОЛОЩУК, голова Кам’янської сільської ради, яка 1993 р. вийшла зі складу Слобідсько-Кульчієвецької. – Вважаю, що форсувати процес адміністративно-територіальної реформи не варто, а об’єднання громад потрібно розглядати окремо в кожному конкретному селі. Стригти всіх під одну гребінку не можна.
Завдяки укрупненню, держава хоче зменшити кількість сільрад і таким чином зекономити кошти на утримання органів місцевого самоврядування, але селяни від цього нічого не виграють. Шляхів сполучення між селами немає, тож виникатиме чимало проблем. Адже навіть по довідку доведеться їхати до центру об’єднаної територіальної громади за декілька кілометрів. Кам’янка наразі здатна самостійно утримувати власну громаду. Всі зароблені кошти акумулюємо в своїй сільраді й тут же можемо їх витрачати на потреби села і людей. Тому який сенс для Кам’янки нині йти під чуже крило? Навряд чи голова територіальної громади, який буде сидіти за декілька десятків кілометрів від нашого села, думатиме, як зробити щось у Кам’янці.
Щоб про кожне село таки було кому подумати, закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» запроваджує посаду старости. Згідно з посадовими обов’язками, він представлятиме інтереси мешканців села у виконавчому органі місцевої ради об’єднаної територіальної громади, сприятиме у підготовці документів до органів місцевого самоврядування, братиме участь у підготовці проекту бюджету територіальної громади, вноситиме до виконкому пропозиції з питань діяльності виконавчих органів місцевої ради, підприємств, установ, комунальних організацій та посадових осіб. Обиратимуть старосту на строк повноважень місцевої ради.
Об’єднаним територіальним громадам держава обіцяє сприяти і фінансово. Додаткові кошти їм планують надавати у вигляді субвенцій на формування інфраструктури, створення якої має бути прописано в плані соціально-економічного розвитку від-повідної територіальної громади. Загальний обсяг фінансової підтримки розподілятимуть між бюджетами об’єднаних територіальних громад пропорційно до їхньої площі та кількості сільського населення.
– У новий бюджетний рік усі сільські ради вступили зі змінами до Бюджетного та Податкового кодексів і на розвиток територіальних громад заробляють виключно своїми податками, – коментує децентралізаторські рішення Віталій МАСЛЯНКО, голова Зіньковецької сільської ради, де нині також доводиться мізкувати над «добровільно-примусовим» укрупненням своєї громади. – Цими новаціями нас поступово й підвели до добровільного об’єднання територіальних громад. Але що собою являє це об’єднання, ніхто конкретно не знає. В законі чітко не вказано, яку саме територію має займати громада і скільки населення має включати. Тепер процес укрупнення буде дуже важким, але спробувати треба, тоді й побачимо.
Для Зіньківців найзручнішим був би варіант об’єднання з Довжком, Голосковом або ж містом. Але інше запитання – чи вигідними ми будемо для них? Усе потрібно дуже добре вирахувати. Поки що наша сільрада має кошти на розбудову доріг, освітлення вулиць. Утім фінансування освіти ми самотужки не потягнемо. Готові йти на укрупнення, бо якщо весь світ так живе, то пора і нам починати. Проте, вважаю, поспішати з цим процесом не варто. Держава має
виробити конкретну методику об’єднання, щоб нашвидкуруч не зробити ще гірше.
