«ВИ З МОЄЇ РІЧКИ ВОДУ П’ЄТЕ…»

У складні часи ми живемо. Та, либонь, сотню років тому людям у нашій місцевості жилося не солодше. Підтверджує це і цікавий документ – лист 33 мешканців села Гута-Блищанівська (нині – Дунаєвецький район) до Державної Думи Російської імперії 1906 р. 

Треба сказати, що Державна Дума вперше в історії російської влади з’явилася 1905 р. внаслідок революційних подій. Цей орган часто відстоював народні інтереси (там була й українська фракція) і приймав рішення, які не подобалися царю, тому Микола ІІ чотири рази його розпускав. 

Мешканці невеличкого села над річкою Тернавою, потерпаючи від панів, сподівалися на те, що Дума чимось їм допоможе. Лист, який вони надіслали, нині зберігається в архіві Російської академії наук. Утім ще за радянських часів місцеві краєзнавці переписали його зміст, і текст зберігся у рукописному «Літописі сіл Млаки, Ксаверівка, Гута-Блищанівська». Цей літопис нині зберігає викладач національного університету Олександр Колісник, який і поділився з «Подолянином» інформацією. 

Пропонуємо переглянути цього листа (подається мовою оригіналу): 

«Село Гута Блещановская Рахновской волости Ушицкого уезда Подольской губернии 

1906 год, июнь

НАКАЗ КРЕСТЬЯН ГУТЫ БЛЕЩАНОВСКОЙ ДЕПУТАТАМ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ДУМЫ О НЕОБХОДИМОСТИ СРОЧНОГО РАЗРЕШЕНИЯ АГРАРНОГО ВОПРОСА В СВЯЗИ С ТЯЖЕЛЫМ СОСТОЯНИЕМ КРЕСТЬЯН. 

Мы, нижеподписавшиися крестьяне Подольской губернии Ушицкого уезда Рахновской волости деревни Гуты Блещановской, собравшысь на собрание в количестве 33 чел. порешили единогласно послать Государственной Думе следующий наказ. 

Умоляем Вас, господа народные представители, решайте поскорее аграрный вопрос и удалите наш земельный голод по средствам отчуждения частновладельческих земель! Требуем полной амнистии борцам, пострадавшим за свободу, отмены смертной казни, отмены военного положения и усиленной охраны, уравнения всех на гражданских правах. Требуем предания суду всех виновников погромов и насилий, упразднения настоящего Министерства и замены новым, пользующимся доверием Государственной Думы, потому что работа при нынешнем Министерстве безрезультатна. Попросите их поскорее в отставку. 

Наша деревня состоит из 40 домовладельцев и около 180 душ, а земли у нас надельной, усадебной, с постройками, рекой и дорогой, удобной и неудобной – всего 16 десятин и несколько сажен. Пользуемся землей, арендованой у помещика Маковецкого (дальше помещики Маковецкие в документе именуются Маковскими) уже 18 лет кряду и плотим по 14 рублей за десятину, а потому мы требуем отчуждения этой земли без никакого вознаграждения. Без леса нам так же жить невозможно потому, что нашы избы окружены со всех сторон помещицким лесом. 

За пастбище плотим по 4 рубля за корову, кроме того, мы должны брать квиты на следуюшие предметы: 1) сажень камня – 2 руб. 50 коп., 2) воз водяного песка – 15 коп., 3) воз глины для смазки изб – 15 коп., 4) собирать грибы – 1 рубль, 5) за траву для скота – 1 рубль 50 коп.; если не уплотим за собирание грибов или травы, то отбирают последнюю рубаху. А когда прошлого лета ходили просить госпожу Маковскую о добавки пастбища, то она сказала: «Вы по моим дорогам ходите, вы с моей реки воду пьете, я вам и это воспрещу». 

Жить так дальше невозможно, таких притеснений со стороны помещика еще не было, как в настоящем году и т.д. Бог вам на помощь, господа народные представители, не отступайте ни на йоту от ваших требований, высказанных в ответном адресе на тронную речь. Ваши требования есть требования всего исстрадавшегося народа. Без земли и воли не возвращайтесь. Мужайте, мы вас поддержим. Господа народные представители, помните: за вас стомилионный народ, страдающий от бюрократического произвола. Если вам нужна поддержка, требуйте од пославших вас. Сделайте запрос министрам, известно ли им, какие в настоящее время происходят мирные забастовки по селам и что намерены сделать, чтобы из мирных не превратились в грозные? 

Наши крестьяне в нашем уезде почти все не идут к помещикам на работу, хлеб стоит неубраным, и грешно, чтобы пропадал, но помещик не сдаётся. 

Покорнейше просим прочитать в Государственной Думе и передать для перепечатки в газету «Реформа». (…) 

Ждем немедленного ответа.

Извините за неаккуратность письма. 

Крестьянин деревни Гуты Блещановской Иосиф Мельник. 

Наказ подписан 33 крестьянами, из них 19 грамотных, сами поставили свои подписи, а за 14 чел. неграмотных расписался крестьянин Иосиф Мельник». 

Зазначимо, що І Державна Дума у той час справді мала намір скасувати приватне землеволодіння. Саме за це Микола ІІ її розпустив, не давши провести такої реформи. 

Щодо тексту листа, то виникає декілька аналогій із сьогоденням. Вимоги амністії борцям за свободу, покарання винуватців насилля та зміни міністрів нагадують часи Революції гідності. А читаючи про плату за збирання грибів і трав, згадується рішення Хмельницької облради 2012 р. про ставки збору за використання лісових ресурсів (грибів, ягід, сіна тощо). Втім у цьому документі мова йде лише про продукцію, призначену для продажу. 

А от село Гута-Блищанівська сьогодні майже вимерло. Серед постійних мешканців тепер тут лише одна сім’я. Немає кому випасати корів, немає кому збирати гриби в лісі, що оточує село… Лише краса навколишньої природи (яка колись заманила сюди режисерів знімати епізоди фільму «Циганка Аза») ще кличе люд прогулятися колись гомінкими вуличками.