ВО АЙ УКХЕЛАНЬ

Cаме такими словами в любові до рідної України дуже часто зізнається кам’янчанин Олександр Чорненький. Звичайною кульковою ручкою викладач факультету іноземної філології К-ПНУ ім.Івана Огієнка за секунду виводить китайські ієрогліфи-зізнання, аби продемонструвати – не така вона й важка та «китайська грамота».

Вивчати одну з найскладніших у світі мов він розпочав, вступивши до Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, де обрав спеціальність «Китайська мова і література». Хоча Сходом Олександр захоплювався з дитинства, вступати на китайську філологію зважився не одразу. Після закінчення місцевої ЗОШ №6 навчався на будівельника у місцевому коледжі будівництва, архітектури і дизайну. Втім, обираючи виш, таки подав документи на кафедру китайської філології й пройшов величезний конкурсний відбір. Китайська серед абітурієнтів вишу була настільки популярною, що на одне місце претендували одразу вісім осіб.

Уже після першого курсу Олександр не лише вільно спілкувався з численними друзями з Піднебесної, але й підробляв у столиці перекладачем. Тепер же навчає китайської й кам’янчан. Щотижня філігранно виводити ієрогліфи та вимовляти незвичні вухові європейця слова вони вчаться на безкоштовних державних курсах китайської мови, які нещодавно започаткували на базі факультету іноземної філології нашого національного університету. Для занять китайською тут уже сформовано декілька груп, що відвідують курси двічі на тиждень. Після їх закінчення найкращі студенти матимуть можливість вступити до магістратури Цзіліньського університету, що належить до списку провідних вишів Китаю. Відповідний договір між університетами вже укладено, тож студенти факультету іноземної філології мають усі шанси вдосконалити свою китайську не лише на безкоштовних державних курсах у Кам’янці, але й на навчанні в Піднебесній.

Утім записатися на уроки китайської до К-ПНУ ім.Івана Огієнка можуть не лише студенти вишу, але й усі охочі до навчання кам’янчани. Поки ж про труднощі перекладу, тонкощі написання ієрогліфів, оригінальні звичаї та навіть кухню Китаю пропонуємо дізнатися з нашої розмови із єдиним в університеті викладачем мови, якою нині розмовляють уже понад мільярд людей.

– Олександре Миколайовичу, з чого, власне, потрібно починати вивчати китайську?

– У китайській мові не існує абетки. Для запису китайської мови використовують ієрогліфи (хань-цзи), тому саме з них і потрібно починати вивчення мови. Це знаки, які позначають не букви і не буквосполучення, а цілі поняття. Кожне слово записується одним або декількома ієрогліфами. Загалом у китайській мові їх існує близько 70 тисяч. Саме стільки ієрогліфів налічує найбільший словник китайської мови. Але для повсякденного користування достатньо знати близько 5 тисяч символів. Адже, скажімо, навіть учені в Китаї знають їх лише близько 10 тисяч. Тому, щоб оволодіти китайською мовою, достатньо вивчити найчастіше вживані в розмові ієрогліфи. Для цього в граматиці існують спеціальні ключі, що полегшують процес їх вивчення. Навіть не скажу, скільки саме знаю ієрогліфів, бо ніколи не рахував. Але їх мені достатньо, аби вільно перекладати і спілкуватися китайською.

– Щоб навчитися писати ієрогліфи, важливо мати гарний почерк?

– Писати китайською, звісно ж, набагато важче, ніж читати.

І щоб опанувати правопис, потрібен час, але згодом адаптуєшся і навіть не помічаєш хитрих нюансів китайського правопису. Виводити ієрогліфи потрібно зверху-вниз і зліва-направо. Взагалі, щоб написати китайський ієрогліф, достатньо 4 клітинки зошита, які раджу виділяти всім своїм студентам-початківцям.

– У китайській вимові є свої особливості? Чи потрібно студентам додатково працювати над нею?

– Спеціальних вправ для цього в китайській мові не існує. Але специфічні звуки, яких немає ні в українській, ні в російській мовах, тут, звісно ж, є. За звучанням китайська мова – різка. Інколи на слух деякі китайські ієрогліфи можуть бути дуже схожими між собою, але мати різне значення. Тому працювати над вимовою теж потрібно дуже ретельно. Вимова в різних регіонах Китаю і світу, в різних говірках китайської мови може дещо відрізнятися. В сучасній діловій Вивчати одну з найскладніших у світі мов він розпочав, вступивши до Київського національного університету ім.Тараса Шевченка, де обрав спеціальність «Китайська мова і література». Хоча Сходом Олександр захоплювався з дитинства, вступати на китайську філологію зважився не одразу. Після закінчення місцевої ЗОШ №6 навчався на будівельника у місцевому коледжі будівництва, архітектури і дизайну. Втім, обираючи виш, таки подав документи на кафедру китайської філології й пройшов величезний конкурсний відбір. Китайська серед абітурієнтів вишу була настільки популярною, що на одне місце претендували одразу вісім осіб.

Уже після першого курсу Олександр не лише вільно спілкувався з численними друзями з Піднебесної, але й підробляв у столиці перекладачем. Тепер же навчає китайської й кам’янчан. Щотижня філігранно виводити ієрогліфи та вимовляти незвичні вухові європейця слова вони вчаться на безкоштовних державних курсах китайської мови, які нещодавно започаткували на базі факультету іноземної філології нашого національного університету. Для занять китайською тут уже сформовано декілька груп, що відвідують курси двічі на тиждень. Після їх закінчення найкращі студенти матимуть можливість вступити до магістратури Цзіліньського університету, що належить до списку провідних вишів Китаю. Відповідний договір між університетами вже укладено, тож студенти факультету іноземної філології мають усі шанси вдосконалити свою китайську не лише на безкоштовних державних курсах у Кам’янці, але й на навчанні в Піднебесній.

Утім записатися на уроки китайської до К-ПНУ ім.Івана Огієнка можуть не лише студенти вишу, але й усі охочі до навчання кам’янчани. Поки ж про труднощі перекладу, тонкощі написання ієрогліфів, оригінальні звичаї та навіть кухню Китаю пропонуємо дізнатися з нашої розмови із єдиним в університеті викладачем мови, якою нині розмовляють уже понад мільярд людей.

– Олександре Миколайовичу, з чого, власне, потрібно починати вивчати китайську?

– У китайській мові не існує абетки. Для запису китайської мови використовують ієрогліфи (хань-цзи), тому саме з них і потрібно починати вивчення мови. Це знаки, які позначають не букви і не буквосполучення, а цілі поняття. Кожне слово записується одним або декількома ієрогліфами. Загалом у китайській мові їх існує близько 70 тисяч. Саме стільки ієрогліфів налічує найбільший словник китайської мови. Але для повсякденного користування достатньо знати близько 5 тисяч символів. Адже, скажімо, навіть учені в Китаї знають їх лише близько 10 тисяч. Тому, щоб оволодіти китайською мовою, достатньо вивчити найчастіше вживані в розмові ієрогліфи. Для цього в граматиці існують спеціальні ключі, що полегшують процес їх вивчення. Навіть не скажу, скільки саме знаю ієрогліфів, бо ніколи не рахував. Але їх мені достатньо, аби вільно перекладати і спілкуватися китайською.

– Щоб навчитися писати ієрогліфи, важливо мати гарний почерк?

– Писати китайською, звісно ж, набагато важче, ніж читати.

І щоб опанувати правопис, потрібен час, але згодом адаптуєшся і навіть не помічаєш хитрих нюансів китайського правопису. Виводити ієрогліфи потрібно зверху-вниз і зліва-направо. Взагалі, щоб написати китайський ієрогліф, достатньо 4 клітинки зошита, які раджу виділяти всім своїм студентам-початківцям.

– У китайській вимові є свої особливості? Чи потрібно студентам додатково працювати над нею?

– Спеціальних вправ для цього в китайській мові не існує. Але специфічні звуки, яких немає ні в українській, ні в російській мовах, тут, звісно ж, є. За звучанням китайська мова – різка. Інколи на слух деякі китайські ієрогліфи можуть бути дуже схожими між собою, але мати різне значення. Тому працювати над вимовою теж потрібно дуже ретельно. Вимова в різних регіонах Китаю і світу, в різних говірках китайської мови може дещо відрізнятися. В сучасній діловій китайській прийнятою є вимова, в якій голосні звуки можуть вимовлятись чотирма основними тонами. Дуже часто в розмовній мові китайці говорять і без них, тому інколи зрозуміти окремі слова важко. Втім, як свідчить практика, вони стають зрозумілими з контексту. В більшості випадків порозумітися китайці можуть, навіть неправильно вимовляючи деякі слова. Тому вчити їх на початковому етапі необов’язково, краще зробити наголос на ієрогліфах, словниковому запасі та граматиці.

– А які саме діалекти вирізняють у китайській мові?

– Серед діалектів найпоширенішим є північний – «мандарин». Але назва його пішла не від назви фрукта, а від слова, яким китайці називали чиновників. Він поширений у центральному і північно-східному Китаї. Також існує шанхайський і кантонський діалекти, але всі китайці знають державну мову путунхуа, яку використовують в офіційному мовленні. Поширена вона на території континентального Китаю. Нині нею також розмовляють у Гонконзі та на Тайвані, які раніше використовували тільки власні діалекти. На сьогодні це одна з найперспективніших у світі мов, адже Китай дуже стрімко розвивається.

– «Складнощі перекладу» вам часто доводилося долати?

– Китайська мова мені давалася навіть легше, ніж українська чи російська. Але коли тільки починав її вивчати, було трішки складно. Проте щоденна праця принесла результати.

– А з підручниками з китайської в Україні як?

– Підручників вистачає, проте всі вони виключно російських авторів. Крім того, замовляємо багато англомовної літератури зі Сполучених Штатів, Великобританії. В Україні китаїстика поки що дуже слабо розвинена.

– Загалом українцям важко дається вивчення китайської?

– Все це дуже індивідуально. Адже головне у вивченні мови – бажання. А загалом, аби почати розмовляти китайською, достатньо приділяти заняттям по 2-3 години на день. Але мова складна, а її вивчення потребує чимало роботи. Коли я тільки починав вивчати китайську, спав не більше як

5 годин на добу, втім такі жертви не були марними. Після першого курсу вже міг спілкуватися з китайцями і навіть почав підробляти перекладачем у столичних підприємців, які співпрацюють з китайським бізнесом. Саме постійне живе спілкування з носіями мови і дозволило мені так швидко вивчити її. І тепер багато спілкуюся з друзями з Піднебесної через Інтернет. Китайці мають власний аналог чату ICQ – QQ, там спілкуємося найчастіше.

– А на клавіатурі як китайські ієрогліфи набираєте?

– Взагалі китайські слова на клавіатурі набирають латиницею. У китайській мові для цього існує піньїнь, що позначає звуки китайської за допомогою латинської абетки. На клавіатурі китайські слова пишуть латиницею, а комп’ютер автоматично переводить їх у ієрогліф при включеній китайській розкладці. Цифри китайці позначають як ієрогліфами, так і звичайними європейськими.

– Китайську літературу в університеті Ви теж вивчали. Маєте улюблених письменників?

– Якщо чесно, завжди більше любив і цікавився лінгвістикою. Література мене не надто захоплювала. Найвідоміші письменники Китаю – Лі Бо, Ду Фу, а також Конфуцій і його трактати. Їх в основному і вивчали в університеті. В Китаї дуже великий літературний спадок, але він більше із філософським нахилом. Раніше читав багато книг китайською, але нині цікавлюся переважно новинами. Читаю на китайських сайтах цікаві мені статті.

– Китайська кухня припала до смаку?

– Куштував дуже багато їхніх страв і сміливо можу сказати, що це найсмачніша кухня в світі. Навіть навчився готувати деякі китайські страви. Буває, навіть у Кам’янці можу накуховарити щось на свята. Найвідоміша китайська страва – це качка по-пекінськи, але загалом меню їхнього столу дуже різноманітне. Страви діляться на чотири зовсім не схожі між собою кухні: шанхайську, де все переважно солодке, пекінську, що дуже схожа на європейську, дуже пряну сечуанську і кантонську, меню якої складають морепродукти. Особисто мені найбільше до вподоби шанхайська і кантонська.

Свою легендарну вермішель китайці теж дуже люблять їсти, коли святкують дні народження. Адже вважають, що вона символізує довголіття. Але й нашу «Мівіну», навчаючись в Україні, теж добряче намина-ли. Вона насправді мало чим відрізняється від китайської вермішелі швидкого приготування.

– А в китайських звичаях, культурі що для Вас було найнезвичнішим?

– На жаль, у Китаї поки що не був, але про його звичаї чимало дізнався під час спілкування з китайцями в Києві. Для прикладу, досить дивною для мене була ситуація, коли, попросивши у друзів склянку води, отримав кип’яток. Я тоді тільки починав вивчати китайську і не зовсім зрозумів, що це було. З’ясувалося, такий у китайців звичай – пити виключно теплу воду.

Також спершу був дуже вражений святкуванням китайського Нового року – Чуньцзє. Щороку його святкують по-різному. Китайці в цей час відпочивають близько місяця і влаштовують яскраві театралізовані свята. Також обов’язково дарують один одному червоні конверти, адже цей колір у китайців символізує радість і багатство. Навіть наречені в Китаї виходять заміж у червоних сукнях. Китайці дуже поважають і бережуть свої традиції. А ще вони дуже сімейні, тому Новий рік обов’язково зустрічають у колі родини. І в якій би точці планети не були, на свята повертаються до сім’ї. Не позичати китайцям і патріотизму. Адже де б вони не жили, завжди кажуть, що їхня країна найкраща.