ЯК ДБАЄШ, ТАК І МАЄШ. ГОЛОВНИЙ СЕКРЕТ УРОЖАЮ

– Милуються очі, співає душа, коли їду повз крушанівські поля, – із захватом розповідає нам колишній Крушанівський сільський голова Іван ПОСІТКО. – Посіви – наче намальовані, фотографуй і відправляй у світові журнали – он як українці господарюють.

Іван Васильович прийшов до редакції «ПОДОЛЯНИНА», аби подякувати орендарю сільськогосподарських паїв, директору ТОВ «Агро-Еко XXI» Олександру ГІНЗЕРОВСЬКОМУ за вправне господарювання і допомогу сільській раді.

– Із селом пов’язане все моє життя. 25 років очолював сільську раду, проте таку красу на полях бачу чи не вперше. А заслуга в цьому орендаря наших паїв, інвестора Олександра Гінзеровського та «Агро-Еко XXI», – гордо стверджує Іван Посітко. – Неабияк повезло нам із ним. Ось уже майже дев’ять років Олександр Антонович веде наше господарство. I ніколи проблем з ним не було, лише позитивна співпраця. Хоча наші землі найбідніші в районі, на пай видає по шість центнерів добротної пшениці. А це гарна допомога селянам. Дає роботу жителям району, люди задоволені гідною оплатою праці. Підтримує пан Гінзеровський пайовиків і в скрутні хвилини, вже два роки як увів за правило видавати по 1050 гривень на поховання.

Тішить те, що в селі збережено всі приміщення, наразі проводиться їх реконструкція, оновлено тік. А яка техніка в Олександра Антоновича – усе в ногу із часом. Дуже допомагає нам у соціальній сфері, значні суми виділяє на школу, завжди забезпечує дитячий садок, першачкам на перше вересня дарує подарунки. Минулого року збудував спортивний майданчик, найкращий у районі. Діти ним дуже задоволені, дякують і батьки.

Коли сільська рада звертається по допомогу, завжди відгукується: то техніку виділить, то працівників. Минулоріч звернувся до Олександра Гінзеровського щодо ремонту сільських доріг. «Зробимо!» – запевнив він. Протягом 10 днів було встелено асфальтне покриття, встановлено дорожні знаки, облаштовано розмітку біля школи. Якісно і красиво…

Щоби перерахувати всі інші подяки і хороші слова у бік орендаря Олександра Гінзеровського, газетної шпальти не вистачить. Вирішили у нього самого вивідати рецепт успіху і секрет виживання в такий важкий для товаровиробників час.

– Олександре Антоновичу, як Вам вдається триматися на плаву і при цьому ще й допомагати іншим?

– Я не звик себе хвалити, нехай люди говорять про мою роботу. Роблю те, що вмію і можу, це щоденна праця як і кожного представника будь-якої іншої професії: електрика, тракториста, вчителя, медика. Так само навіщо скаржитися, розповідати про проблеми, якщо їх просто треба вирішувати.

– Цьогоріч Ви переорієнтували виробництво, як впроваджуєте новинки?

– Вже рік, як наше підприємство «Агро-Еко XXI» переорієнтувалося із валу на насіння. Ми стали насіннєвим господарством, тобто сьогодні найважливіше завдання – не просто фураж, а вирощувати пшеницю, ячмінь, сою тільки на насіння. Для цього офіційно працевлаштували фахівця-агронома із Польщі, котрий допомагає нам впроваджувати новинки у життя. 15-16 червня проводили навіть власний семінар із насінництва для представників ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Цей потужний у країні товаровиробник обробляє більше 400 тисяч гектарів землі. У нашому семінарі взяли участь насіннєводи з їхніх підрозділів зі всієї країни – від Сум до Івано-Франківська.

– Чому переорієнтували виробництво?

– Так склалося, що в Україні всі інститути, які раніше займалися насінництвом, практично не працюють. Насіння доводиться закуповувати за кордоном за величезні кошти. До того ж орієнтуємося лише на якісне, котре іще дорожче, адже істина: «Що посієш, те й пожнеш», – перевірена на власному досвіді. Вирішили, що краще самим вирощувати насіння.

Супереліту насіння закуповуємо тільки у власників сортів, а потім уже під їхнім наглядом за спеціальною агротехнологією в особливих умовах вирощуємо еліту. Особлива увага звертається на екологічність добрив.

Вирощування насіння – задоволення не із дешевих. Скажімо, якщо кілограм звичайної пшениці коштує 2,5-5 гривень, то супереліти – 40-50 гривень.

– Як коливання курсу валют впливає на робочий процес?

– Дуже негативно. Працюєш, працюєш… А там – солярка подорожчала, гербіциди, пестициди; там – насіння, бо долар піднявся. А пшеничка якщо минулого року була в районі 5 гривень за кілограм, то на сьогоднішній день продається по 2,5. Що змінилося? Що подешевшало?

Незважаючи на це все, життя продовжується: є колектив, є відносини із громадою.

Орендуємо поля у Довжоцькій, Колибаївській, Заліськодругій, Устянській, Слобідсько-Кульчієвецькій, Крушанівській, Подільській і Грушківській сільських радах. Всюди потрохи. Iз кожною сільською радою підтримуємо гарні відносини. За допомогою і за порадами народного депутата Володимира Мельниченка вже зробили чимало добрих справ, у планах – іще чимало всього. Аби лише палиць у колеса не ставили, як це у нас часто трапляється із орендою невитребуваних паїв.

– А із чого починалася Ваша кар’єра агровиробника?

– Базове підприємство було у Крушанівці, починали все там 2006 року як хобі. Тривалий час сіяли на вал. А цьогоріч наше насіння сої посіяне, як мінімум, у 10 областях України. Масштаби плануємо розширювати й надалі. Земля відчуває, що її люблять, але любові замало, необхідні грунтовні знання про вирощування тих чи інших культур (а на столі Олександра Антоновича – цілі стоси сучасних книг з агротехніки. Прим. авт.), уміння і, звичайно ж, спеціалісти. Правду ж бо в народі кажуть: «Як дбаєш, так і маєш!». 

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.