ЧИ МОЖНА «КАТАМАРАНИТИ» ПО СМОТРИЧУ?

Оскільки більшість кам’я­нецьких заводів безнадійно занедбані, для Кам’янця туризм справді стає своєрідною паличкою-виручалочкою. Серед різноманітних атракцій, які в нас пропонують туристам, ви­дається непоганою затія сплавлятися на катамаранах, байдарках чи інших човнах по Смотричу в ме­жах міста. Тут і активний відпочинок, і можна побачити чимало цікавого. До того ж Кам’янець афішує, що прагне занесення ка­ньйону річки до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Але чи реальний такий сплав у принципі? Найкраща перевірка – на практиці.

Стартуємо з мікрорайону Жовтневого, нижче від ЗОШ №7, разом із власником катамарана, затятим любителем мандрівок і викладачем ПДАТУ Володимиром КРОЛЕМ.

Спочатку плисти каньйоном поміж вербами, що віддзеркалюються у воді, доволі комфортно. Час від часу зустрічаємо місцевих рибалок та відпочивальників.

Перша перешкода трапилася вже біля фортеці – шлях нам перегородило дерево, що впало поперек річки. Втім ця проблема з розряду тих, які легко вирішуються. Далі пливемо під муром Замкового мосту і до греблі, за якою рівень води різко падає. Тепер ми частину шляху йдемо, шльопаючи по воді, та несемо катамаран у руках, а частину – все-таки пропливаємо. Звісно, бездощове літо вплинуло на рівень води, але, очевидно, свою роль у мілководності Смотрича навколо Старого міста зіграли і люди…

– Я мандрую Смотричем уже понад 30 років, – розповідає Володимир Кроль. – Тут проходили випробування нові плавзасоби. Потім були перші водні мандрівки дітей, прогулянки з друзями. Раніше рівень води дозволяв обігнути Старе місто «з вітерцем», зістрибуючи із каменюк, які залягали досить глибоко під водою, відчуваючи себе майже як на гірській річці.

Ще 2013 року, незважаючи на ГЕС під фортецею, води було цілком достатньо для мандрівки навколо Старого міста. Навіть якщо з дощем не щастило і доводилося тертися дном по камінцях, які намивала течія на перекаті нижче від «порохівні», все одно ми пропливали весь маршрут. Тепер за пересохлою греблею глибина по кісточки, і навіть для туристичних човнів її замало. Проплисти можна не більше як 20% петлі навколо міста.

У чому ж річ? Чи не перевищує ліміт споживання річкової води ГЕС, і хто контролює цей процес? Чи потрібна місту така електростанція, яка вбиває річку?

Можливо, такий стан речей вигідний для організації екскурсій у стилі «мілітарі», коли військова техніка переможно форсує змілілу річку. Але русло при відсутності течії поступово замулюється, страждає річкова фауна, змінюється мікроклімат каньйону. Не знаю, чи сприяє зміцненню здоров’я катання на БРДМ, а от веслування на човні корисне на всі сто – знаю із власного досвіду!

Частковий вихід, щоб і вовки були ситі, і вівці цілі, існує. Потрібно поремонтувати греблю нижче від Гончарської вежі, опустити шлюзи і хоча б на один метр підняти рівень води у Смотричі (як це колись було за човнової станції). Великих затрат для цього не треба. Лише великий ентузіазм. Звісно, це не вирішить проблеми мілини після шлюзів. Але хоча б так.

Пливучи або йдучи річкою, зустрічаємо місцевих мешканців, з якими зав’язується розмова. Вони теж скаржаться, що річка обміліла. А ще зауважують:

у період нересту їм на човні виплисти на річку зась, зате прогулянковий БРДМ може вільно борознити води Смотрича.

Нам же на річці трапилося ще дві перешкоди. Біля Польської брами треба перелазити через каналізаційну трубу, яку нещодавно проклали поперек русла над водою. А нижче за течією доводиться веслами розгрібати загату зі сміття, яке накопичилося. Під Лебединим озером про плавання знову не може бути й мови. Більше того, почистивши колись водоспад, весь намул працівники просто пустили в річку, тому чітко видно, як русло перегороджене півострівцем. Науковою мовою це називається пульсуючим конусом виносу: водоспад у будь-якому разі наноситиме намул у річку, яка самотужки розмити його може тільки тоді, коли течія стає потужнішою. Тож не завадило б іноді прочищати цю ділянку.

Під Новопланівським мостом теж дуже мілко. Згодом глибшає і знову міліє. Такі перепади трапляються до самої фортеці.

А от від Карвасар до Цибулівки проплисти по Смотричу – одне задоволення. Піднята греблею на Цибулівці вода сплаву пішла на користь. Любителі фотосправи знайдуть чимало цікавих ракурсів для вражаючих фото. Хоча і світлини не передадуть того настрою, що супроводжує мандрівку. Та один негатив все-таки знаходиться: за мостом «Стрімка лань», неподалік від скульптури «кібітки», з високої скелі струменіє водоспад, а точніше – смородоспад. Очевидно, струмок із домішками каналізаційних відходів.

При бажанні можна не зупинятися біля Цибулівської греблі, а, обійшовши її, проплисти ще трохи. Або й не трохи, а до Панівців, де з річки можна оглянути велетенські підпори недобудованого залізничного мосту та руїни замку. Взагалі ще не так давно навіть серед кам’янчан траплялися любителі сплавлятися по Смотричу від Городка і до самого Дністра.

Отже, на сьогодні пропонувати туристам сплави по Смотричу на човнах можна хіба до Старого міста або вже за ним. Себто, обминаючи найцікавіше місце для туристів. Але виправити таку прикрість цілком реально.