Ігор ГАЙ: «НЕ ТРЕБА ПРЕСУВАТИ АГРАРНИЙ БІЗНЕС»

Блакитне небо, жовто-багряне, налите силою колосся, яскраве літнє сонце, трактори, комбайни – все, як на патріотичній картині, намальоване життєво необхідними для українців фарбами. Насправді ж це не творіння талановитих художників, а реальність: наші сільгоспвиробники вийшли в поле.

Жнива у розпалі: погода сприяє, аграрій активно урожай збирає.

В поле виїхали і керівники району. 20 липня голова райдержадміністрації Василь СУКАЧ, його заступник Микола ЧУМАК і начальник управління агропромислового розвитку Ігор ГАЙ відвідали провідні сільські господарства району, оцінили їхню роботу.

Про цьогорічний урожай, новації в законодавстві та ціну на хліб 2015 р. нам розповів Ігор Гай.

– Ігоре Віталійовичу, на який урожай можемо розраховувати цього року?

– У районі триває активна фаза збирання урожаю. І, на жаль, за попередніми результатами, він на 15-20% менший ніж торік.

Як і прогнозувалося ще взимку, закладання під урожай дві тисячі п’ятнадцятого року відбувалося за несприятливих умов, сіяли в суху землю. Затяжна осінь, м’яка зима і дощі трохи підтягнули озимину. Цього року снігу майже не було, таке не могло не вплинути на формування гарного врожаю. Якщо для бюджетної сфери це добре, бо зекономили на опаленні, розчищанні вулиць, то для аграріїв – дуже погано. Навесні погода також не тішила дощами, а в аграрному секторі все залежить від вологи. Відсутність опадів не могла не вплинути на розвиток вегетативної маси, кореневої системи, рівномірних сходів.

Незважаючи на все це, аграріям вдалося посіяти озимину, ярі, обробити заплановані площі.

– А як економічна ситуація вплинула на урожай-2015?

– Весна у фінансовому плані була дуже важкою. Ніхто не пам’ятає таких економічних стрибків. Це був другий удар по аграрній галузі. Саме тоді, коли долар коштував майже сорок гривень, нам і треба було закуповувати мінеральні добрива, пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, запчастини і, звичайно ж, насіння. Користується попитом іноземна селекція кукурудзи, соняшнику, ярого ріпаку, сої, бо вона потенційно краща, але продається за валюту.

Аграрії знають, що сподіватися на когось не доводиться – сіяти все одно треба. Мусили купувати за тими цінами, які диктував ринок. Курс валюти знизився, але в момент закупівлі він був на піку. Кредити банківська система давала неохоче, та ще й під шалені відсотки. А ніхто з аграріїв не знав, чого чекати далі, і чи буде можливість їх виплачувати.

– Чи вистачило аграріям коштів на добрива та фунгіциди?

– Усі найнеобхідніші технологічні операції були проведені максимально і в оптимальні строки, хоча окремим господарствам на повний цикл не вистачило ресурсу. Деякі операції, зокрема фунгіцидний захист від хвороб, не було проведено стовідсотково. Скажімо, пшеницю від початку вегетації до моменту збирання, згідно з повною інтенсивною технологією, треба обробити п’ять разів. Це повинні бути добрива, регулятори росту, гербіциди, фунгіциди, інсектициди. Коштів на все катастрофічно не вистачило.

Знаю, що керівники агропідприємств планували купити техніку, але фінансів було обмаль. Обходилися тим, що мали. Залишається констатувати, що ціна на хліб не втримається на нинішньому рівні. Хоча панікувати і створювати ажіотаж не варто. Можливо, вартість хліба підстрибне на одну-дві гривні.

– А як же вдається виживати сільгоспвиробникам?

– Не лише виживаємо, але й при цьому допомагаємо іншим. Торік створили Асоціацію «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля» і разом долаємо всі труднощі. Зважаючи на спільну працю, певні структури надали нам знижки на придбання пально-мастильних матеріалів, техніки, мінеральних добрив тощо. Вже можна стверджувати, що об’єднання дало плоди. Попри те, що економічна скрута, неврожай, аграрники все ж знаходять можливість допомагати пайовикам і сільській громаді. Проводять освітлення, підсипають дороги,

допомагають садкам, школам, ФАПам, забезпечують пальномастильними матеріалами автобуси, які везуть мобілізованих до місць дислокації.

– Скасування пільгового режиму з ПДВ для агровиробників є зобов’язанням України перед МВФ. Як це вплине на галузь?

– Тридцять один відсоток валового прибутку України надходить саме від реалізації продукції сільського господарства. Але держава на це не зважає, а навпаки – продовжує нещадно ставитися до села, скасовуючи пільги з податків: фіксованого сільськогосподарського та на додану вартість, натомість збільшуючи їх на землю в двадцять один раз. Я розумію мудрих економістів, які сидять вище від нас і бачать, де працює економіка. Але ж не можна пиляти гілку, на якій сидиш. Замість підтримки аграрного сектору, вони створюють ще більші навантаження.

На початку місяця депутати у Верховній Раді, які розуміють стан справ у аграрному секторі, та сільгоспвиробники під стінами будівлі активно виступили проти відміни пільг на оподаткування ПДВ і ФСП. Поки що свою позицію аграрники таки відстояли на державному рівні. Від Кам’янець-Подільського району до столиці їздили п’ятеро представників агросектору.

Боротимемося за свої права на всіх рівнях і надалі. Наразі ініціюю створення аграрної групи в райраді, аби мати більший вплив на прийняття рішень у районі. Активно підтримую «Аграрну партію» й разом із однодумцями-сільгоспвиробниками будемо йти на вибори від неї. На наш погляд, це єдина політична сила, яка захищає село.

– Сьогодні активно впроваджується територіальна реформа. Як вона вплине на аграрний сектор?

– Децентралізація – складне питання не лише для аграріїв, але й для всієї країни. Чи на часі вона? Чи готові громади об’єднуватися і виконувати умови, прописані в законі? Як забезпечити фінансування амбулаторії, школи, податкової, земельного відділу, архітектури, які повинні бути в об’єднаній громаді? В нашому районі лише Гуменецька, Кам’янська, частина Слобідсько-Кульчієвецької можуть потягнути ці заклади. А всі інші? З іншого боку, ця реформа справді необхідна. Ми «проїдаємо» дуже багато державних грошей. Я об’їздив більшу частину Європи. В автобусі не просто сидів як турист, а спілкувався з простими селянами, фермерами, підприємцями, бачив рівень їхнього життя. Там немає області, району, села, а є один район, що об’єднує велику територіальну громаду. Це великі населені пункти, але об’єднувалися вони не за рік-два, а за п’ять, десять, двадцять.

Нам сьогодні дуже важко сприйняти цю реформу, адже в країні війна, важкий економічний стан, то нате вам ще й територіальну реформу. Як вона вплине на аграріїв? Практично ніяк, адже в кожного орендаря є територія, на якій він обробляє паї, а подекуди навіть у декількох сільських радах. Громади об’єднаються, а землі ж залишаться.

– Щодо земель: як нормативно-грошова оцінка впливає на виплати за паї?

– Може бути, що одне підприємство орендує однакові паї в різних селах, збирає однакову кількість урожаю, а сплачує за них кардинально різні суми. Щодо цього питання соціальна напруга вже зменшилася, адже люди знають, що на одній території земля дорожча, а на іншій – дешевша. На гіршій землі орендарю треба вкласти більше добрив для підживлення рослин і покращення якості грунту. Він витрачає більше грошей на технологічні моменти, тому й за паї сплачує менше.

Проблем із оплатою за паї не повинно бути, адже політика в селян проста: не хочеш платити – прийде інший. А він справді прийде. Вже сьогодні люди розповідають, що районом ходять невідомі орендарі, які пропонують пайовикам по 50 тисяч гривень за пай. Вони таке кажуть, але грошей із кишень не дістають. Люди зубожіли, ця сума вражає. Але чи отримають її?

– Що треба зробити, аби покращити селянам життя?

– Я – людина із села, тому розумію, що таке сільське господарство, працюю на землі та знаю, що це таке. Аби підняти село на ноги, людям перш за все необхідно покращити інфраструктуру: провести світло, відремонтувати дороги, організувати дозвілля, дати молоді культурний відпочинок. Чому молодь у сімнадцять-вісімнадцять років у селі почувається затурканою, нічого не бачить, не може вийти розбитою сільською стежкою до автобуса, а в місті однолітки ходять асфальтом, п’ють каву, відвідують кінотеатри…

Свідомі підприємці району зацікавлені в тому, щоб їхні пайовики були ними задоволені. Для цього за власні кошти в міру сил роблять освітлення, дороги, ремонтують клуби, допомагають дитячим садочкам, школам тощо. Тільки не треба їм заважати.

Мій дід двадцять три роки працював головою колгоспу. За цей час він у селі побудував дорогу, спортивний комплекс, школу, контору і, хоча й був атеїстом, церкву. Яким чином? Гроші виділяв колгосп, а держава повертала їх господарству на соціально-побутові цілі.

Не треба пресувати аграрний бізнес: якщо він гідно зароблятиме, то й сам розвиватиме інфраструктуру в селі, створюватиме нові робочі місця. Тоді й молодь не тікатиме з рідного дому. А буде молоде покоління – житиме й село. 

Аграрії району, за станом на 23 липня, зібрали 62% ранніх зернових і зернобобових.

Завершили із озимим ріпаком. Ранні зернові та зернобобові культури зібрано на площі 10444 га, зокрема: озимого ячменю на площі 1663 га при середній урожайності 38,1 ц/га, озимої пшениці на площі 6698 га, середня урожайність становить 48,7 ц/га, ярий ячмінь обмолочено на площі 2063 га,

урожайність становить 48,7 ц/га, горох ­ 20 га обмолотили і урожайність 20 ц/га.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.