БЛОКАДУ ПРОРВЕМО – ВОДУ ПРОВЕДЕМО

– Уже більше як п’ять місяців ми без води, -­ не стримуючи обурення і сліз, розповідає жителька села Жванець Галина ГОРЕЦЬКА. -­ Це схоже на блокаду -­ в таку нестерпну спеку нам за весь час лише тричі привозили питну воду… Щоб набрати хоч декілька відер, змушена йти до сусіда о четвертій ранку, бо тоді тиск більший. На городі засуха, а полити нічим. Худоба теж хоче пити, а ми мусимо берегти кожну краплину.

Безгрошів’я і байдужість створили у Жванці дивну ситуацію: люди, живучи поблизу Дністра, маючи в селі чотири унікальні джерела, потерпають від перебоїв із водою. Більша частина села наразі перебуває без централізованого водопостачання.

– Водогін у селі дуже старий, ­- розповідає колишній сільський голова, а нині місцевий активіст Дмитро ГРИГОРАШ. -­ Ще у другій половині п’ятдесятих років будували його навмання ­ без жодних креслень, розрахунків. За весь цей час труби практично зносилися. Засуви не працюють уже давно. Єдиний, яким ще можна перекрити воду, закриває її для всього села.

Природа дала нам неабияку можливість ­ маємо джерельну самотічну воду. Але через те, що водогін вийшов із ладу, та ще й таке засушливе літо, притоку води практично немає. Ми намагалися власними силами зробити ремонт. Збирали кош­ти з місцевих жителів, але ні грошей, ні можливостей не вистачає. Ще коли був сільським головою, неодноразово писав листи в усі можливі інстанції, їздив туди, навіть у столиці порушував це питання. Естафету передав чинній очільниці села. Проте віз і досі там.

Цьогоріч справа таки зрушила з місця. На минулій сесії районної ради депутати виділили 50 тис.грн. на ремонт водогону. Таку ж суму надав людям і місцевий орендар ­ директор ТОВ «Агро­солюшнс» Віталій ЗАВАДСЬКИЙ. Задля вирішення проблеми 3 серп­ня у Жванці зібралася ініціативна група, до складу якої увійшли жителі села, сільський голова Ган­­на СПІВАК, працівники «Агросолюшнс» на чолі із Віталієм Ста­ні­славо­вичем.

– Я хочу бачити, куди витрачаються мої гроші, тому контролюватиму процес ремонту, – заявив орендар. – Наші працівники – від юристів, бухгалтерів, керівників і до трактористів – будуть задіяні тут, щоб довести справу до логічного завершення. Проте ми лише допоможемо, але роботу за жванчан ніхто не зробить. Вони мусять самоорганізуватися і взяти все у свої руки. Треба об’єднуватися і працювати. Разом ми подолаємо всі труднощі та наведемо лад.

Питанням номер один стало створення кооперативу, члени якого опікувалися б комунальними справами. Перш за все це ремонт водогону і централізоване вивезення сміття. За попередніми підрахунками, коштів, виділених на ремонт, буде замало.

– У селі шістсот сорок дворів. Близько п’ятисот є користувачами сільської водогінної мережі. Плюс є ще організації, магазини. Всі разом по змозі можемо скинутися грішми, за які відповідатиме кооператив, який частина села хоче створити, – каже сільський голова Ганна Співак.

Таку думку підтримує й Дмитро Григораш:

– Кооператив – це одне з питань, яке вирішить чимало проблем. Щомісяця будемо сплачували певну суму і спатимемо спокійно. Не доведеться, як було раніше, бігати селом і збирати кошти на ремонт водогону. Щомісячна плата не надто спустошить сімейний бюджет і становитиме близько 15-20 гривень на місяць. У місті за блага цивілізації платять набагато більше.

Після дискусій жванчани таки дійшли згоди, що кооперативу бути. Вирішили запросити професіонала із проектної організації, який би зробив правильні розрахунки з ремонту водогону. Робота у жителів села закипіла: одні чоловіки поїхали до міста по спеціаліста, інші ж зголосилися самі копати траншеї, мовляв, гуртом станемо – швидше зробимо.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.