П'ятница, 29 Березня 2024 р.
9 Жовтня 2015

«ВІЙНА, МОВ ЛАКМУСОВИЙ ПАПІР, ПРОЯВЛЯЄ ДУШІ…»

Тарас ГРЕНЬ

14 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

Його незабутні світлини з фронту стають легендами, а щоденні повідомлення з передової – протидією інформаційній агресії ворога. Прес-офіцер, представник Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України підполковник Тарас ГРЕНЬ сьогодні пліч-о-пліч з військовими виконує свій обов’язок у зоні АТО. Гідність своєї країни він захищає, ставши одним із передовиків інформаційної війни.

Чимало ж моментів пов’язують прес-офіцера з Ка­м’янеччиною. Мало хто знає, що саме Тарас є автором легендарного фотопортрета кам’янецького сапера із позивним «Француз», зображеного на серії поштових марок. Більше того, сам військовий журналіст – наш земляк, адже родом із села Каштанівка.

«ПЕРША РОТАЦІЯ В ЗОНУ АТО ПОДІЛИЛА

МОЄ ЖИТТЯ НА «ДО» І «ПІСЛЯ»

– Я народився в мальовничій Каштанівці Кам’янець-Подільського ра­йону, – каже Тарас. – Цікаво, що ім’я мені дали у військовій газеті Прикарпатського військового округу «Слава Родины», де на той час служив тато. У село надійшла урядова телеграма за підписом перших партійних, військових та інших осіб Львівської області, в якій ішлося: «Шановна Галино Юхимівно, редколегія газети вирішила назвати вашого сина Тарасом!». Ось так. З часом я вступив до Львівського вищого військового політичного училища на спеціальності «Військова журналістика». А після його закінчення пішов працювати в газету, яка свого часу мене назвала. Через недолугі реформи проросійських міністрів оборони видання закрили. Але ще були патріоти в Києві. І щоб зберегти кадри, було утворено регіональний медіа-центр. Вісім років я прослужив на Прикарпатті.

Нині на сході країни Тарас Грень працює прес-офіцером сектору «М», який відповідає за оборону Маріуполя. Журналіст зізнається, що, крім камери, йому доводиться брати в руки і зброю, адже під прицілом бойовиків опиняються і працівники преси.

– Це моє третє відрядження в зону АТО. Спочатку я був звичайним журналістом, а потім – одним із трій­ки членів передової інформаційної групи, – пригадує Грень. – Загалом же війна для мене почалася з моменту, коли до Криму увійшли «зелені чоловічки» з розкосими очима, коли ми в своєму медіа-центрі організували цілодобове чергування, зідзвонювалися з колегами-журналістами, які були там… Коли намагалися донести до українців, що відбувається. А потім… Потім ми відправляли перші колони на схід. Разом із ними їздив і я, в бік Курського кордону, де наш східний ворог зібрав армію вторгнення. Перша ротація в зону АТО поділила моє життя на «до» і «після»…

Разом із передовою інформаційною групою я виходив з Дебальцевського котла, рятував людей після обстрілу мирного Краматорська, проїхав усю лінію зіткнення з агресором. Довелося багато побачити і пережити. Найбільше війна вразила підступністю і жорстокістю росіян.

«ЗА ЗАДУМОМ «КИСЕЛЬОВЩИКІВ», СПОЧАТКУ ТРЕБА ЗАХОПИТИ

СВІТОГЛЯД ЛЮДЕЙ, А ПОТІМ – ТЕРИТОРІЮ…»

– Ми робимо свою роботу. І якщо нашим ворогам це не подобається, значить – ми робимо роботу правильно, – каже підполковник Грень. У зоні АТО він фактично вступив у інформаційну схватку з ворогом і вважає, що не варто недооцінювати впливу антиукраїнської пропаганди, котра розгорнулася поруч із військовим конфліктом на сході.

«ВІЙНА, МОВ ЛАКМУСОВИЙ ПАПІР, ПРОЯВЛЯЄ ДУШІ…»– Інформація стала одним із видів потужної зброї. Бо, за задумом «кисельовщиків», спочатку потрібно провести захоплення світогляду людей, а потім уже забирати собі територію і ресурси. Україна виявилася не готовою до такого виду агресії. Інформаційна війна – теж війна. Вона не менш важка і важлива, бо ведеться в прямому і переносному розумінні за серця й душі людей. Звичайно, сили нерівні, адже нам протистоїть грамотно організована російська пропагандистська система. Та за рік війни багато що змінилося. Українським журналістам у погонах стали допомагати цивільні журналісти-патріоти. Змінилася і система подачі інформації.

Дуже часто військовим журналістам доводиться спростовувати «фейки» проросійських ЗМІ. Зі слів Тараса Греня, регулярно до роботи беруться і проплачені провокатори, котрі видають справжні «хіти» пропаганди. Одними з них стали абсурдні повідомлення на зразок: «українських школярів вчать вбивати снігурів, бо забарвлення цих птахів не патріотичне», «військові із Західної України під загрозою розстрілу будуть змушувати всіх маріупольців розмовляти виключно українською», «в Україні закликають знищувати берези як символ Росії», «у Львові та Івано-Франківську топитимуть російськомовних біженців у місцевих озерах»…

– Важко щось коментувати стосовно цієї пропагандистської маячні, – каже прес-офіцер. – Тепер вона викликає лише усмішку і нагадує радше записи історії хвороби душевно хворих людей. Доводилося бачити чимало полонених бойовиків, яких наші лікарі оперували, щоб врятувати життя. То перше, що вони робили після наркозу, – дивились, чи не вирізали в них нирки… Оце сила пропаганди.

«МАЛО НЕ ВСІ ВІЙСЬКОВІ ЖУРНАЛІСТИ РОЗШУКУЮТЬСЯ ТЕРОРИСТАМИ»

«Завдяки» своїй натхненній роботі в зоні АТО не залишився журналіст і поза увагою так званого карального органу терористів. У «ДНРівській» базі українських «каратєлів» є й ім’я Тараса Греня. Інтернет-ресурс бойовиків із назвою «Трибунал. Возмездие настанет» опублікував фотографії та інформацію про українських бійців, які потрапили в «чорний список» бойовиків. Серед них чимало військових журналістів.

– Нас розшукують каральні органи терористів, – коментує Грень. – Нещодавно вони оголосили в розшук військових журналістів, які, відповідно до наказів, виконували свою роботу в найгарячіших точках розв’язаної проти нашої держави війни. Як свідчить сторінка, організована в мережі Інтернет, мало не всі працівники регіональних медіа-центрів, центральної телерадіокомпанії, військових видань, а також журналісти цивільних видань, які працюють на фронті з перших днів агресії Росії, розшукуються не ким-небудь, а… бандитами! І занесені до списків так званого «трибуналу ДНР».

Зі слів Тараса Греня, журналісти вважають це «жалюгідною спробою психологічного тиску на кореспондентів, які розповідають правду про злочини путінських найманців на Донбасі». Втім припиняти свою роботу працівники мас-медіа не збираються.

«НА ФОНІ ПОТВОРНОЇ ВИРАЗКИ ЛЮДСТВА, ЯКОЮ Є ВІЙНА,

ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ НАЙЩИРІШІ ПОЧУТТЯ…»

«ВІЙНА, МОВ ЛАКМУСОВИЙ ПАПІР, ПРОЯВЛЯЄ ДУШІ…»Найпотужнішою зброєю підполковника Греня в інформаційній війні стала його фотокамера. Світлини, зроблені журналістом у зоні АТО, виставляються на виставках і використовуються чи не в усіх інформаційних ресурсах, включаючи іноземні. Тарасові фото висвітлюють події, показують побут і потреби військових, доводять присутність російської техніки на українській території, фіксують найзначиміші моменти війни на сході. Та найбільше вражають фотопортрети військових, які робить Грень. Величезну їх кількість із душевними описами про кожного бійця він публікує на своїй сторінці у «Фейсбуку».

«Війна, мов лакмусовий папір, проявляє душі, характери, почуття. Часто на фоні цієї потворної виразки всього людства проявляються найщиріші почуття… Він не зміг відпустити її на війну… Тому пішов разом за своїм коханням», – коментує одну з фотографій на своїй сторінці в соцмережі Тарас Грень, описуючи історію подружньої пари військових, які на війну пішли удвох.

Справжньою ж легендою стала фотографія, яка згодом знайшла своє місце на випущеній «Укрпоштою» поштовій марці «За честь! За славу! За народ!», присвяченій усім українським бійцям. Уособленням відваги військовослужбовців став офіцер із Кам’янця-Подільського Олексій Шинальський. А от ім’я скромного автора світлини довгий час залишалося в тіні. Тепер відомо, що це Тарас Грень.

– Це фото було зроблене під час розмінування міського цвинтаря у Краматорську, – розповів нам Тарас. – Тоді нелюди з так званої Новоросії замінували могили, і сапер «Француз» пішов знешкоджувати міни. Я напросився з ним. Під час розмінування і вдалося зробити декілька хороших кадрів. Шинальський – один з найкращих фахівців своєї справи. Він брав участь у битві під Савур-Могилою, створюючи мінні загорожі під щільним вогнем противника. Незважаючи на обстріл снайперів і ворожої піхоти, розміновував переправи і мости. Встановлені ним із товаришами міни зупинили колони окупаційних військ під Маріуполем…

«КАРАТЄЛЬ», ЯКИЙ РОЗДАЄ ЦУКЕРКИ

Героєм фотографій, що сколихнули Інтернет, став і сам Тарас Грень. У мережі розповсюдилися світлини, де один із військових у зоні АТО пригощає місцевих дітлахів цукерками і жартує з ними. Це при тому, що українських бійців, які приходили звільняти населені пункти в зоні АТО, представники Новоросії називали «каратєлями». Виявилося, що одним із так званих «каратєлів», якого зафільмували кореспонденти міжнародних інформагентств, – підполковник Тарас Грень.

– Це було в Попасній на Луганщині, – пригадує Тарас. – Із вікна одного з будинків визирали дівчинка і хлопчик. Я вирішив підійти до них і трохи підняти їм настрій. Пригостив цукерками, познайомився. Направду, це були єдині веселі обличчя, які нас тоді зустріли. Журналісти з «Reuters» сфотографували мене під час розмови з малечею.

Веселий і завжди позитивний прес-офіцер центру АТО Тарас Грень хоче знову навідатися до своїх маленьких друзів, дізнатись, як у них справи, та, за потреби, допомогти евакуюватися. А солодощі та продукти підполковник завжди носить при собі після того, як не раз доводилося бачити голодних дітей у селах, де терористи розікрали магазини.

Сьогодні військовий журналіст активно займається й волонтерською діяльністю, співпрацюючи з фондом «Сестри Перемоги». Як каже сам Тарас, він намагається допомагати всім чесним волонтерам своєю інформаційною підтримкою.