ЛАЙМОНАС ГУРСКІС: «СВОЮ ГРОМАДУ НЕ МОЖУ ЗАЛИШИТИ ЧИ ОБМАНУТИ»

Усі звикли і навіть пристосувалися до того, що чимало українців виїжджають за кордон у пошуках кращої долі. Якщо ж навпаки – іноземці їдуть до нас і тут заробляють – це дивина.

А коли не лише будують бізнес і дають роботу українцям, але й перемагають на виборах – взагалі на межі фантастики. Саме таким, майже фантастичним героєм, на Кам’янеччині став литовець Лаймонас ГУРСКІС. П’ять років тому він оселився на самій околиці нашого району – в селі Чабанівка. Тут почав вирощувати елітних овець, які користуються попитом по всій країні, обробляє паї місцевого населення. На останніх виборах більшість мешканців Чабанівської територіальної громади обрали чабанівського литовця своїм сільським головою.

Рецептом успіху чоловік називає прості складові: любити свою роботу та чесно її виконувати, а благодатна родюча українська земля зробить усе сама.

Напередодні Дня працівників сільського господарства, яке припадає на 15 листопада, ми поцікавилися в Лаймонаса Лаймонасовича його успіхами в галузі, політиці та планами в новому для нього кріслі очільника сільської громади.

КОЛИ ВПЕРШЕ ПОБАЧИВ ГОСПОДАРСТВО У ЧАБАНІВЦІ – ВТІК ЗВІДТИ

Лаймонас Гурскіс родом із Литви, портового міста Клайпеда. Тут закінчив школу. В багатодітній родині, де було шестеро синів і донька, над дітьми не трусилися, а привчали до самостійності, порядку і роботи.

З Україною Лаймонаса Лаймонасовича ще в радянські часи поєднала служба в армії, а у 2000-х роках – навчання в Київському університеті міжнародних відносин.

– В Україні мав багато друзів, звик до країни, знав мову, тому й вирішив оселитися саме тут, – розповідає нинішній голова Чабанівської громади. – Спочатку займався системами опалення, привозив їх із Європи. Але коли країна опинилася в глибокій кризі, вирішив, що бізнес треба змінювати і орієнтуватися більше на виробництво харчової продукції. Почав із моніторингу цього ринку і зрозумів, що в Україні є все, крім вівчарства. Саме тому захотів першим зайняти цю нішу.

Розпочинав бізнес у Чернівецькій області, але потім мені порадили перевести господарство на Кам’янеччину. Коли ж побачив приміщення, які пропонували в Чабанівці, – втік. Усе було настільки запущеним, розваленим, старим… Утім, повернувшись навесні, коли розпустилися дерева, забуяли трави, – поглянув на село іншими очима. Закохався в цей край і вирішив, що впораюся з будь-якими труднощами. І, засукавши рукави, почав працювати.

«НІМЕЦЬКИЙ МЕРІНОЛАНД» – «МЕРСЕДЕС» СЕРЕД ОВЕЦЬ

У липні 2011 р. Лаймонас Гурскіс розпочав активну діяльність у нашому районі, його підприємство ТОВ «Меріно-Україна» почало пускати коріння в чабанівську родючу землю. За місяць із Німеччини завіз поголів’я овець м’ясної породи «Німецький Меріноланд». Спочатку 120 голів, потім – ще 250. Тепер, залежно від сезону, в господарстві налічується від 800 до 1500 голів.

– Вівці цієї породи серед інших овець – це як «Мерседес», – із захватом каже Лаймонас Гурскіс. – В Україні взагалі таких немає. За останні десятиліття вівчарство тут дуже занепало, нові породи не завозилися. Наукові інститути ніби працюють над цією проблемою, але результатів не видно.

Господарство наше племінне. Породистих овець продаємо чи не по всій країні. Раніше з Криму було багато клієнтів, а нині – з Харкова, Донецька, Львова, Житомира, Києва… Зазвичай люди хочуть якомога менше вкласти коштів і якомога більше з них отримати. Наші вівці стовідсотково відповідають таким прагненням, адже в чотири місяці вже важать 50 кг. До цього віку вони ростуть на материнському молоці, ми практично нічого в них не вкладаємо. І їх уже можна різати на м’ясо, яке не має запаху та жиру. Всі переконані, що вівця має неприємний запах. Але я скажу, що такі люди просто не куштували якісної баранини. Всі, хто хоч раз спробував нашу, стають постійними клієнтами.

А ЛЮДИ ВСЕ БАЧАТЬ…

У Чабанівці Лаймонас Гурскіс спочатку обробляв лише свої землі, а потім місцеве населення почало здавати йому в оренду паї. До цього люди роками не отримували орендної плати, землі заростали бур’янами. Тепер же на них красуються завжди доглянуті та налиті сонцем пшениця, ячмінь і соя. Паї не пустують, і за них орендар давав по 500 кг зерна, потім збільшив до 600, а тепер – і до 800 кг. А обробляє їх на 550 га, під пасовище відвів 150 га. На підприємстві ТОВ «Меріно-Україна» працюють одинадцять місцевих жителів.

– Не можна сказати, що все у нас гладко і спокійно, – каже директор. – Але люди побачили, що ми з командою на своєму місці, не відходимо від переконань, тому й повірили нам. Не хотів балотуватися на сільського голову, просто виконував свою роботу: допоміг провести освітлення, зробив дорогу. А місцеві жителі побачили мої старання – і самі запропонували взяти участь у виборах.

Перегони литовцю далися нелегко, адже довелося боротися із чорним піаром конкурентів.

– У селі впродовж передвиборчої кампанії навіть провокаційні листівки розкидали. Одну з них зберіг собі на пам’ять, – каже новообраний сільський голова. – На брехню не ображаюся, адже впевнений, що правда за мною. Знаю, що в селі мене називають, зокрема, і німцем. Напевно, за мої вимоги до порядку прізвисько перепало. Але нехай називають, бо ж дисципліна в селі справді буде залізна: як у сплаті податків, так і розпорядженні ними.

У відповідь на запитання про перші кроки на новій посаді Лаймонас Лаймонасович заявив, що свою роботу розпочне із ревізії.

– Уже запросив КРУ, аби знати, на що ми прийшли, і що куди поділося. А в першочергових пла-

нах – придбати автомобіль швидкої допомоги. ТОВ «Меріно-Україна» профінансує цю справу. Людям лише в екстрених випадках треба буде їхати до Старої Ушиці чи Кам’янця по медичну допомогу. Якісні фельдшерські послуги надаватимуться в селах сільської ради. Треба ще централізоване водопостачання провести.

Часто їжджу до Європи і хочу зробити так, щоб і в нас жилося не гірше. Бо ж маємо все для цього. Наразі розробляємо і втілюємо в життя програми працевлаштування місцевого населення. Напрацювали декілька бізнес-планів. Словом, роботи ще непочатий край.

Не всі іноземці можуть працювати в нашій країні, багатьох дивують величезні податки, неоднозначне ставлення місцевого населення, а от литовець уже звик.

– Об’їздив багато країн світу. Добре знав, що і де, тому зробив для себе висновок: як би важко не було, а в Україні все-таки найоптимальніший варіант. Проблем чимало, але українці прагнуть розвиватися. Це я ціную найбільше. В селах щирі, добрі, працьовиті люди. Через деяких горе-керівників нам до Європи ще дуже далеко. Але варто почати створювати її самим. Ніхто на блюдці нам нічого не принесе і не дасть.

Хоча вся родина Лаймонаса Гурскіса живе в Прибалтиці, він туди повертатися не хоче. Пояснює це просто:

– Я багато сил, енергії та коштів вклав у господарство, але найважливіше – тут є люди, які мені довірились, їх не можу і не маю права залишити, образити чи обманути.

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.