ПРОФТЕХОСВІТА: ХРОНІКИ ЗНИЩЕННЯ

Два місяці без зарплат, без стипендій, без жодних засобів для існування – такий результат так званої «бюджетної децент­ра­лізації» отримав Кам’янець-Подільський ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти». В такому ж стані, на межі знищення, опинилися й інші заклади профтехосвіти в Україні.

23 лютого обурені викладачі, технічні працівники та студенти «Подільського центру ПТО» вийшли з акцією протесту під стіни міської ради, аби достукатися до влади і добитися вирішення проблеми з фінансуванням закладу. Їхні гасла – красномовні й справедливі: «Віддайте зароблені гроші!», «ПТО – бути!», «Сьогодні голодний вчитель – завтра країна дурнів».

от тільки двері, в які варто було б стукати, знаходяться далеко звідси – аж у києві, бо весь гудз проблем зав’язався саме там – між вулицями грушевського та банковою.

ВР ЧИ КАБМІН: ЧИЄ БУДЕ ЗВЕРХУ?

Почалося з того, що 25 грудня 2015 р. Верховна Рада прийняла закон, яким повністю переклала фінансування ПТУ на місцеві бюджети вже з 1 січня 2016 р. Однак міські бюджети виявилися неготовими до такого «подарунка». Зокрема, Кам’янцю довелося б виділити на утримання «Подільського центру ПТО» непідйомні майже 30 млн.грн. на рік! До того ж чинне законодавство не дозволяє міським бюджетам фінансувати ПТУ, оскільки ті перебувають у державному підпорядкуванні, а законного механізму передання їх на баланс міст поки що не створено.

Проти такого необдуманого нововведення виступили і міські ради, і Асоціація міст України, і самі працівники профтехосвіти. Наприкінці січня викладачі з 15 міст страйкували біля будівлі уряду з вимогами вирішити проблему на загальнодержавному рівні.

Тоді «добрий» Кабмін, за пропозицією Міністерства фінансів, 4 лютого 2016 р. виділив із Держбюджету 500 млн.грн. стабілізаційної дотації обласним бюджетам для фінансування ПТУ в містах, де є реальна обмеженість ресурсу.

Водночас «змилосердилась» і Верховна Рада – ухвалила два закони, що вносять зміни до Бюджетного кодексу та бюджету України, і які відновлюють фінансування професійно-технічної осві­ти з обласних і Державного бюджетів.

Але цей закон іще повинен підписати Президент України Петро ПОРОШЕНКО (на це він має 15 днів із моменту його отримання). Та поки Гарант, як завжди, тягне інтригу до останньої секунди, Мінфін підготував вето цього закону. Міністр фінансів Наталія ЯРЕСЬКО наголосила, що фінансування ПТУ за рахунок загальноосвітніх шкіл, як це пропонує зробити Верховна Рада, не вирішить проблеми.

Натомість Федерація роботодавців України звернулася до Президента з проханням таки підписати вищезазначений закон, адже відсутність бюджетного фінансування поставить під загрозу закриття 840 професійно-технічних навчальних закладів, де вчаться понад 300 000 уч­нів – майбутніх кваліфікованих робітників, та працюють понад 40 000 педагогів-майстрів професійного навчання.

ПАНИ ЧУБЛЯТЬСЯ – В ХОЛОПІВ ЧУБИ ТРІЩАТЬ

А тим часом, поки державні мужі думають-передумують і сперечаються, у «підвішаному» стані – вже без державного, але ще без міського фінансування – впродовж двох місяців нового року перебуває ДНЗ «Подільський центр ПТО», і його представники з відчаєм звертаються до тих, хто найближче – до міської ради і міського голови.

– Ми в черговий раз ідемо на сесію міськради, оскільки вже два місяці 268 наших викладачів і технічних працівників не отримують зарплати, 1100 учнів – стипендії, а 34 дитини-сироти, які навчаються в нас, не отримали жодної копійки на харчування, – обурюється директор «Подільського центру ПТО» Михайло РУЩАК. – І нас навіть не включено до міської мережі фінансування. При тому, що в статті 27 Закону «Про Державний бюджет на 2016 р.» чітко сказано, що заклади професійно-технічної освіти повинні фінансуватися з місцевого бюджету. Цей Закон підписав Президент, і його поки що ніхто не відмінив.

Сесією міської ради 13 січня було прийнято рішення про створення комунальної установи «Подільський центр ПТО», хоча ми – державна установа, і, за законом, не можемо самовільно перейти в комунальну власність. Для нас зарезервували в міському бюджеті 9 мільйонів гривень, але чому ж тоді ми досі не отримали стипендії й зарплати?

– Нас обурює байдужість міської влади у вирішенні проблеми, – не стримує емоцій і завідувач відділення промисловості та інформаційних комунікаційних технологій «Подільського центру ПТО» Борис ЧЕКРИГІН. – У Хмельницькій області п’ять міст, де є заклади ПТО, перебували в тій же ситуації, але на сьогодні Шепетівка, Старокостянтинів, Славута і Нетішин вирішили проблему фінансування в першому кварталі за рахунок своїх міських бюджетів.

Крім того, Кабмін на профтехосвіту виділив 500 мільйонів гривень дотації, і з них 18,3 мільйона гривень – саме на оці п’ять закладів у Хмельницькій області. Тобто, якщо будуть видатки з міського бюджету, то вони компенсуються з Державного. Це лише справа врегулювання міжбюджетних відносин, і цим має займатися міський голова, фінансове управління та управління освіти міської ради, але не директор Центру профтехосвіти, це не його компетенція.

Викладачі, котрі прийшли на акцію протесту до міської ради, всерйоз переймаються майбутнім свого закладу, адже, хоча останнім часом престиж ПТУ дуже знизився, і більшість випускників шкіл прагнуть здобути вищу освіту, на ринку праці робітничі професії насправді є дуже затребуваними.

– Наш Центр професійно-технічної освіти – великий і потужний навчальний заклад, який готує кадри для цілого регіону, – наголошує викладач української мови і літератури Сніжана БОДНАР. – А це 56 професій, яких потребує Україна: пекар, кравець, продавець, перукар, адміністратор готельного бізнесу, будівельник, автослюсар, кранівник, електрик, електрозварник тощо. Сьогодні країна перебуває в стані війни – хто буде її відбудовувати, як не наші учні?

Ми є активними учасниками життя міста: наші учні шиють і представляють історичні костюми на відкритті турсезону. Наші випускники працюють у всіх сферах: від кафе і салонів краси – до автомайстерень і великих будівництв. Тому дуже образливо нам, учителям і майстрам виробничого навчання, сьогодні випрошувати собі на кусень хліба. І хоча ми всі перебуваємо на межі соціального бунту, але жодного дня не припиняли роботи, навчальний процес відбувається стабільно.

Та головними заручниками ситуації стали 34 дитини-сироти, що навчаються в закладі. Вони позбавлені не лише стипендії – єдиного засобу для існування, але й коштів на харчування. Адміністрація Центру ПТО вже другий місяць із великими труднощами бере продукти

в борг і годує дітей-сиріт не в межах передбачених державою 80 грн. 87 коп., а затягнула паски до 30 грн. на день, рятуючись іще овочами з навчального господарства.

ПОДАРУНОК ВИДАВСЯ НЕ ПО КИШЕНІ

Міська влада взялася за вирішення проблеми фінансування «Подільського центру ПТО» в перші ж дні січня. Вже 4 січня, з ініціативи міського голови Михайла СІМАШКЕВИЧА, робоча група спільно з керівництвом центру провела термінове засідання з подальшим виїздом на місце, де відвідали всі будівлі закладу (до об’єднання ПТУ №№6, 14 та 15).

– Місто зовсім не спроможне фінансувати профтехосвіту, оскільки в самому бюджеті є дефіцит коштів, – зазначає заступник міського голови Вадим САВЧУК. – Наданий нам кошторис Центру ПТО складає 29 мільйонів 700 тисяч гривень, а ми змогли закласти на його фінансування лише 9 мільйонів гривень. Єдина умова, за якої місто могло б його утримувати, – це оптимізація і реформування.

Нагадаємо, що 2015 р. вже відбулась оптимізація мережі, коли професійно-технічні заклади міста були об’єднані в єдиний навчальний центр, штат працівників скорочено і вивільнено приміщення. Однак членам робочої групи цього видалось недостатньо.

– Утримувати таку велику кількість територій і приміщень просто недоцільно, депутати ніколи не допустять витрати таких коштів, – аргументує Вадим Анатолійович. – Там застаріла база. Скажімо, те відділення, що на території колишнього ВПУ №14, можна було б спокійно перевести в центральні відділення – на бази колишніх ПТУ №№15 і 6. Щодо гуртожитків, які розкидані по місту, – то це велике запитання, хто там проживає, і чи мають вони стосунок до закладу.

Загалом на сьогодні в закладі нараховується 56 спеціальностей, частина з яких є неконкурентоспроможними. На нашу думку, їх можна було б скоротити до двох десятків, а деякі, як, наприклад, перукар чи манікюрниця, перевести на контрактну форму.

Більше того, з усієї кількості студентів 1229 – тільки 248 дітей із Кам’янця, інші – з районів: Кам’янець-Подільського, Старокостянтинівського, Новоушицького, Чемеровецького. Ми надіслали листи до районних рад, щоб вони взяли на себе якусь частину фінансування своїх дітей, але від усіх отримали відмову. Чому ж міський бюджет повинен оплачувати навчання дітей з інших районів?

А тепер візьмемо калькулятор і розділимо 30 мільйонів на 1229 учнів – виходить, що одна дитина в профтехосвіті має обходитись бюджету міста в близько 25 тисяч гривень на рік. Хіба це виправдано?

Чому склалася така ситуація? Відповідь проста. Коли держава фінансує й не рахує грошей, керівництво закладу не вважає за потрібне щось змінювати відповідно до вимог часу. Але якщо оплачувати профтехосвіту доведеться з наших кишень, то кожну цифру будемо розглядати під мікроскопом. Це вже не Радянський Союз, пора змінювати свої підходи до освіти. Не йдеться про знищення профтехосвіти, але до неї треба підійти прагматично, щоб при мінімальних витратах діти могли здобути якісну й сучасну професійно-технічну освіту і щоб були конкурентоздатними на ринку праці.

На сесії міської ради 13 січня депутати ухвалили рішення про створення комунального закладу ДНЗ «Подільський центр ПТО», аби мати юридичні підстави для фінансування його з міського бюджету. Тоді ж було зарезервовано кошти на потреби навчального закладу, а його директору запропоновано підготувати лист, згідно з яким можна було б у правовому полі профінансувати державну заборгованість.

Усі зітхнули з полегшенням 4 лютого, коли Верховна Рада прийняла відповідні зміни до Закону про Державний бюджет, і професійно-технічна освіта мала б фінансуватися з обласного бюджету через державні трансферти, тож процедуру переходу «Подільського центру ПТО» до мережі освітніх закладів міста припинено.

– Варто зазначити, що ці два місяці щодня на нарадах у міського голови проблема профтехосвіти була справою номер один, велися перемовини з колегами з інших міст, обласною радою, виконувачем обов’язків губернатора, Асоціацією міст України, – запевняє Вадим Анатолійович. – Маємо надію, що Президент України підпише законопроект, який поставить усе на свої місця. Одне вражає – бездумність прийнятих законів, через які страждають тисячі простих людей.

СИТИЙ ГОЛОДНОМУ НЕ ТОВАРИШ?

Тож з усіма своїми бідами та письмовим проханням включити ДНЗ «Подільський центр професійно-технічної освіти» до мережі навчальних закладів міста і профінансувати його в І кварталі 2016 р. працівники закладу прийшли 23 лютого на сесію міської ради.

Проте розмова склалася не надто конструктивно. Працівники центру вимагають своїх грошей, і їх не обходить, хто насправді винен у ситуації, що склалася.

Наприклад, письмове звернення від директора «Подільського центру ПТО» про його включення до освітньої мережі міста з’явилося тільки 22 лютого.

– За один день прийняти «Подільський центр ПТО» до мережі навчальних закладів міста технічно неможливо, – пояснив під час сесії секретар міськради Дмитро ВАСИЛЬЯНОВ. – Крім того, тепер це недоцільно, оскільки фінансування закладів ПТО має здійснюватися з Держбюджету. І якби Президент підписав цей закон, проблема вирішилася б автоматично. Нам залишається лише зачекати ще декілька днів. У разі ж ветування буде скликано позачергову сесію міської ради, на якій вирішимо питання виплати зароблених коштів кам’янчанам.

Таким чином, профтехосвіта міста, як і України загалом, стала заручником одного-єдиного підпису. Натомість «між законами» зависло фінансування ПТУ за січень – воно, згідно з усе ще чинним Законом «Про Державний бюджет України на 2016 р.», має бути здійснене саме з міського бюджету. Однак, щоб виконати цей закон, міська влада мала б грубо порушити Бюджетний кодекс.

– Ми не маємо права фінансувати заклад, якого немає в освітній мережі міста. Це нецільове використання коштів, за яке контролюючі органи притягнуть нас до відповідальності, – роз’яснює начальник фінуправління Оксана ГУТ. – На жаль, на державному рівні дуже багато законодавчих актів приймаються поспіхом, і потім виникає чимало проблем. До Бюджетного кодексу і Закону «Про Державний бюджет України на 2016 р.» було внесено зміни, що з 2016 р. професійно-технічна освіта фінансується за рахунок бюджетів міст обласного значення. Та жодних інших нормативних актів, які б регулювали передання майна, учнівського контингенту, викладачів і фінансування їх з бюджету міста, прийнято не було.

Ми спілкувалися з іншими містами, дізнавались, на якій підставі оплачують заклади некомунальної власності, адже завтра повинні будуть дати відповідь контролюючим органам. Та вони не змогли цього пояснити.

Січень уже минув, і, згідно з Бюджетним кодексом, ми не маємо права передбачати кошти заднім числом. Заклад не перебуває в нашій мережі. Це небюджетна заборгованість. Тому єдиний вихід – отримати фінансування за січень виключно за рішенням суду.

Як не парадоксально це виглядає, та в теперішніх обставинах міська влада сама закликає Центр ПТО подавати на неї позов до суду, аби якомога швидше виплатити людям гроші.

– Ми із задоволенням програємо вам цей суд, бо кошти зарезервовані, – запевнив Дмитро Васильянов. – І це єдиний законний спосіб виплатити заборгованість. Вам потрібно було ще раніше домовитися і прийти до суду, його виграти, і люди б уже отримали гроші за січень.

Зайве казати, що такі відповіді міської влади категорично не задовольнили директора, викладачів та учнів «Подільського центру профтехосвіти». Сама думка про позов проти влади до суду виявилась для них неприйнятною, а пропозиція перевести заклад до комунальної власності міста наштовхнулася на чергові юридичні колізії.

– Я не маю права передавати наш заклад до комунальної власності міста, – зазначив директор «Подільського центру ПТО» Михайло Рущак. – Я звернувся із таким листом до Верховної Ради і отримав відповідь: «Це рішення не відповідає положенням нормативно-правових документів стосовно реорганізації навчальних закладів, зокрема Закону України «Про професійно-технічну освіту», Постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчальних закладів» від 5 квітня 1994 р. №228». Немає такого закону, щоб передати державну установу до комунальної власності, як би ми того не хотіли.

Пропозиція від міськради потерпіти ще трохи, доки не з’ясується доля президентського підпису, викликала шквал обурення серед мітингувальників. «Вони з повними гаманцями кажуть нам: «Потерпіть», а чим нам дітей годувати?!» – вигукували з натовпу. «Хіба ми не такі ж кам’янчани, як і ви?!». Вони ладні були перекривати траси, аби добитися своїх чесно зароблених грошей.

Зрештою секретарю міськради вдалося переконати викладачів і студентів розійтися та все ж таки зачекати декілька днів на доленосний підпис. Натомість проблему харчування дітей-сиріт почали вирішувати того ж дня, звернувшись із трибуни сесії по допомогу до підприємців міста, які могли б зробити добровільні пожертви.