ВІЙНА ЗАБРАЛА ЧЕРГОВЕ ЖИТТЯ
До зустрічі із сином, чоловіком, братом та батьком Андрієм КУХАРЕМ готувалася вся родина. Військовослужбовець мав приїхати у відпустку зі сходу країни. Рідні готували смачні страви та рахували дні, коли обіймуть свого захисника. Найбільше на приїзд татуся чекали 4-річна Анюта та 2-річний Артемко. Але телефонний дзвінок приніс страшну звістку – ввечері 14 березня на Донеччині, неподалік від с.Покровське, трагічно загинув капітан Андрій Кухар. Йому було лише 28…
Родом Андрій із с.Кугаївці, що на Чемеровеччині. Військову освіту здобув у Кам’янецьПодільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та на факультеті військово-інженерної підготовки ПДАТУ. Служив у 12-му інженерному полку в м.НовоградВолинський. П’ять років тому повернувся до міста над Смотричем, де продовжив службу в рідній альмаматер, а згодом - у військових частинах на посадах командира взводу та роти. Перед черговою ротацією на схід, яка для військового виявилася останньою, його призначили заступником командира з озброєння 321-го інженерного батальйону, що підпорядковується 48-й інженерній бригаді. Від початку антитерористичної операції, з 2014 р., виконував завдання на Донеччині та Луганщині. Нагороджений відзнакою Кам’янець-Подільської міської ради «За
заслуги перед міською громадою», а також медаллю Міноборони «За 10 років сумлінної служби».
– Андрюха був моїм курсантом, - розповів т.в.о. заступника командира військової частини А2738 по роботі з особовим складом майор Іван ВЕРЕТКО. - А потім служили разом. Під час першої ротації потрапили в Луганську область, пройшли Оріхове, Щастя, Веселу Гору. Він - добросовісний, відповідальний офіцер, сумлінно ставився до службових обов’язків. У нього було таке правило: «Роби, як я!». Коли треба було, засукував рукави, брав лопату і копав. Бо не мав поняття - я офіцер, а ти контрактник, тож давай, працюй.
Однокашники та бойові товариші кажуть, що Андрій був душею компанії, міг згуртувати колектив і повести за собою.
– Не один раз їздили в АТО, - каже командир відділення підвезення і перевезення 321го інженерного батальйону старшина Василь РАЙЧУК. - Він завжди був першим, напрошувався йти в розвідку, наводив мости та переправи. Важко говорити про Андрюху в минулому часі…
Рідні розповіли, що Андрій змалку мріяв бути військовим і впевнено йшов до мети. Ніколи не боявся труднощів, був мужнім і справедливим. А коли вперше поїхав на схід, слідом за ним добровольцем пішов на війну його дядько Леонід КУХАР:
– Андрюша виріс на моїх очах, то як я міг сидіти вдома, знаючи, що він там. Аби вчити своїх, Путін зробив полігон із живими мішенями - українцями. На нас росіяни вчаться стріляти та випробовують нову зброю. Немає нічого страшнішого на світі, як батькам ховати рідних дітей. За що гинуть молоді хлопці?!
Учора, стоячи на колінах і похиливши голови, кам’янчани провели Героя в останню путь. Поховають молодого капітана сьогодні в його рідних Кугаївцях.
Загалом з початку АТО загинули 14 жителів Кам’янеччини. Двом із ним, Аркадію ЧУХНОВУ та Миколі ГОРДІЙЧУКУ, сьогодні, о 12.00, відкриватимуть меморіальну дошку в ЗОШ №7.