МІНІСТРИ НЕ ЧУЮТЬ КИТАЙГОРОДСЬКОГО СМОРОДУ
– Допоможіть нам! Нестерпний сморід від кіз, яких розводить односельчанин, не дає нам спокійно жити, та й на муки тварин, які впроголодь існують у таких жахливих умовах, немає сили дивитися! – звернулася до нашої редакції мешканка с.Китайгород.
Китайгородська козяча проблема давно на слуху, проте її вирішенням і не пахне. На збитки для селян від стада кіз, яке налічує зо дві сотні тварин, люди скаржилися неодноразово в усі можливі інстанції, проте віз і досі там.
Поїхали і ми, аби подивитися на горе-«ферму». Від побаченого жахнулися. Більше як сотня кіз тлумилися у невеличкій огорожі. Найспритніші повилазили на шини, які слугують парканом, і жадібно знімали й жували поліетиленову плівку із сараю, що натягнута тут замість даху. Тварини внизу топталися у власних відходах, у тому болоті навіть натяку не було на їжу.
Їхнього власника Романа ПРИТИСКАЧА вдома не застали, знайшли неподалік – у сусідньому господарстві, де йому дозволили зберігати корми. Чоловік годував там козенят, а його помічник випасав їхніх мам. «Фермер» люб’язно провів нам екскурсію, думав, що приїхали до нього по консультації. Коли ж дізнався, що через скаргу, почав виправдовуватися:
– Подивіться, харчами для них запасся на рік наперед: сіно, солома, люцерка, відходи від зерна, кукурудза. Даю їм сіль. Самому дуже важко обходити таке величезне господарство, є певні проблеми.
На запитання, чому не продасть частину кіз і за ці гроші не найме працівників у поміч, відповів, що немає ринку збуту. Навіщо тоді їх стільки розводити – залишається загадкою.
Роман Васильович розуміє, що не все ідеально у його господарстві. Проте каже, що ситуацію врятує приміщення ферми, яке він готовий орендувати, але поки не може його знайти. На пошуки йдуть роки, тому вже вирішив жити в лісі неподалік від села. Тут йому надали хатинку:
– Мені та козам там буде спокійніше, нікому не заважатимемо. Хай тільки потепліє, і ми туди переберемося.
Станеться так чи ні, а сусіди потерпають, і вже давно.
– Зробив дорогу в селі – кози її загадили, витоптали – немає дороги. Посадив триста сосен – з’їли. Берези спіткала така ж доля. Забігають тварини і на моє поле, виїдають посіви. Про сморід від них уже мовчу, – розповідає директор сусіднього ПП «Мрія» Анатолій ЯКОВЕНЧУК. – Розумію, що тварини не винні, мені їх дуже шкода, а от власник мав би задуматися над умовами утримання.
А умови таки насторожують. Ні для кого не секрет, що нечистоти забруднюють навколишнє середовище та грунтові води.
Різними методами із фермером воює попередній Китайгородський сільський голова, а нині завідувач загального відділу Китайгородської об’єднаної територіальної громади Віктор ЧОРНИЙ. Він розповідає, як ще 2014 р. викликав екологів, ветеринарів, санстанцію. Неодноразово була тут і міліція, навіть парафіян релігійних конфесій підключав. Проте вплинути на ситуацію не може.
– Знаю, що екологічні та ветеринарні служби накладали на нього штрафи, давали різноманітні приписи. Але все – як об стіну горохом, – каже Віктор Дмитрович.
За словами очільника Китайгородської об’єднаної територіальної громади Юрія БЕЗРОДНОГО, місцеві мешканці зі скаргами на власника кіз до нього поки що не зверталися.
Інформацію про штрафи підтверджує і начальник управління ветеринарної медицини району Олександр РЕШЕТНИК. Каже, що порушник справно сплачував максимальну 51 гривню штрафу.
– Відповідно до закону, більший виписати не міг. А ситуація там критична. Кози не зареєстровані, не ідентифіковані. Добре, що хоч змусили власника зробити їм щеплення проти сибірки та дослідити на бруцельоз. На жаль, з минулого року позапланові перевірки практично не маємо права проводити, тому й виїжджаємо туди дуже рідко.
Із санепідемслужбою взагалі ситуація критична. Тут на позапланову перевірку можуть виїхати лише за заявою, якщо вона обгрунтована спеціалістами, а виїзд міськрайонної служби має погодити навіть Кабінет Міністрів. Як пояснив нам головний санепідеміолог міста і району Олег КЕРНИЧНИЙ, через це він не має можливості оцінити сучасну санітарно-епідеміологічну обстановку в проблемному господарстві. Міністри ж смороду від китайгородських кіз не чують.
Абсурдність цього козячого питання зашкалює і наочно демонструє малодієву систему служб контролю. Здавалося б, гарні наміри і бажання розвивати сільське господарство потопають у гної та болоті, забруднюючи при цьому життя сусідів. Відповідні служби, які мали б якщо не вирішити, то вплинути на проблему, задихаються від браку повноважень і законних механізмів впливу. При цьому всі чекають, що проблема заховається далеко в лісі. Але ж вона тільки заховається…
