Вівторок, 30 Листопада 2021 р.
18 Березня 2016

МІНІСТРИ НЕ ЧУЮТЬ КИТАЙГОРОДСЬКОГО СМОРОДУ

МІНІСТРИ НЕ ЧУЮТЬ КИТАЙГОРОДСЬКОГО СМОРОДУ– Допоможіть нам! Нестерпний сморід від кіз, яких розводить односельчанин, не дає нам спокійно жити, та й на муки тварин, які впроголодь існують у таких жахливих умовах, немає сили дивитися! – звернулася до нашої редакції мешканка с.Китайгород.

Китайгородська козяча проблема давно на слуху, проте її вирішенням і не пахне. На збитки для селян від стада кіз, яке налічує зо дві сотні тварин, люди скаржилися неодноразово в усі можливі інстанції, проте віз і досі там.

Поїхали і ми, аби подивитися на горе-«ферму». Від побаченого жахнулися. Більше як сотня кіз тлумилися у невеличкій огорожі. Найспритніші повилазили на шини, які слугують парканом, і жадібно знімали й жували поліетиленову плівку із сараю, що натягнута тут замість даху. Тварини внизу топталися у власних відходах, у тому болоті навіть натяку не було на їжу.

Їхнього власника Романа ПРИТИСКАЧА вдома не застали, знайшли неподалік – у сусідньому господарстві, де йому дозволили зберігати корми. Чоловік годував там козенят, а його помічник випасав їхніх мам. «Фермер» люб’язно провів нам екскурсію, думав, що приїхали до нього по консультації. Коли ж дізнався, що через скаргу, почав виправдовуватися:

– Подивіться, харчами для них запасся на рік наперед: сіно, солома, люцерка, відходи від зерна, кукурудза. Даю їм сіль. Самому дуже важко обходити таке величезне господарство, є певні проблеми.

На запитання, чому не продасть частину кіз і за ці гроші не найме працівників у поміч, відповів, що немає ринку збуту. Навіщо тоді їх стільки розводити – залишається загадкою.

Роман Васильович розуміє, що не все ідеально у його господарстві. Проте каже, що ситуацію врятує приміщення ферми, яке він готовий орендувати, але поки не може його знайти. На пошуки йдуть роки, тому вже вирішив жити в лісі неподалік від села. Тут йому надали хатинку:

– Мені та козам там буде спокійніше, нікому не заважатимемо. Хай тільки потепліє, і ми туди переберемося.

Станеться так чи ні, а сусіди потерпають, і вже давно.

– Зробив дорогу в селі – кози її загадили, витоптали – немає дороги. Посадив триста сосен – з’їли. Берези спіткала така ж доля. Забігають тварини і на моє поле, виїдають посіви. Про сморід від них уже мовчу, – розповідає директор сусіднього ПП «Мрія» Анатолій ЯКОВЕНЧУК. – Розумію, що тварини не винні, мені їх дуже шкода, а от власник мав би задуматися над умовами утримання.

А умови таки насторожують. Ні для кого не секрет, що нечистоти забруднюють навколишнє середовище та грунтові води.

Різними методами із фермером воює попередній Китайгородський сільський голова, а нині завідувач загального відділу Китайгородської об’єднаної територіальної громади Віктор ЧОРНИЙ. Він розповідає, як ще 2014 р. викликав екологів, ветеринарів, санстанцію. Неодноразово була тут і міліція, навіть парафіян релігійних конфесій підключав. Проте вплинути на ситуацію не може.

– Знаю, що екологічні та ветеринарні служби накладали на нього штрафи, давали різноманітні приписи. Але все – як об стіну горохом, – каже Віктор Дмитрович.

За словами очільника Китайгородської об’єднаної територіальної громади Юрія БЕЗРОДНОГО, місцеві мешканці зі скаргами на власника кіз до нього поки що не зверталися.

Інформацію про штрафи підтверджує і начальник управління ветеринарної медицини району Олександр РЕШЕТНИК. Каже, що порушник справно сплачував максимальну 51 гривню штрафу.

– Відповідно до закону, більший виписати не міг. А ситуація там критична. Кози не зареєстровані, не ідентифіковані. Добре, що хоч змусили власника зробити їм щеплення проти сибірки та дослідити на бруцельоз. На жаль, з минулого року позапланові перевірки практично не маємо права проводити, тому й виїжджаємо туди дуже рідко.

Із санепідемслужбою взагалі ситуація критична. Тут на позапланову перевірку можуть виїхати лише за заявою, якщо вона обгрунтована спеціалістами, а виїзд міськрайонної служби має погодити навіть Кабінет Міністрів. Як пояснив нам головний санепідеміолог міста і району Олег КЕРНИЧНИЙ, через це він не має можливості оцінити сучасну санітарно-епідеміологічну обстановку в проблемному господарстві. Міністри ж смороду від китайгородських кіз не чують.

Абсурдність цього козячого питання зашкалює і наочно демонструє малодієву систему служб контролю. Здавалося б, гарні наміри і бажання розвивати сільське господарство потопають у гної та болоті, забруднюючи при цьому життя сусідів. Відповідні служби, які мали б якщо не вирішити, то вплинути на проблему, задихаються від браку повноважень і законних механізмів впливу. При цьому всі чекають, що проблема заховається далеко в лісі. Але ж вона тільки заховається…