ПРИМХИ ЗІРОК, АБО ЧОГО ХОЧУТЬ АРТИСТИ

Коли герої телеекранів спускаються на грішну землю і приїжджають виступати в невеликі міста, там завжди виникає ажіотаж. Але організовувати приїзди зіркових співаків – справа нелегка, бо більшість із них мають річ із моторошною назвою райдер (від англ. ride – їхати). Райдер – це список пред’явлених вимог для виступу. Вони бувають технічними – облаштування, необхідні безпосередньо для концерту, та побутовими, котрі вимальовують умови перебування артиста.

Про райдери, гонорари та інші зіркові примхи ми розмовляли з двома досвідченими організаторами кам’янецьких концертів і фестивалів Андрієм ЗОІНИМ та Валентином ДРАГОМЕРЕЦЬКИМ.

ЩО ДРАТУЄ ЗОІНА?

Андрій Зоін 2011 р. заснував музично-мистецький фестиваль «Республіка», який став одним із найвідоміших і найкращих в Україні.

– Андрію, наскільки вибагливі музиканти, які приїжджають на «Республіку»?

– У нас рок-фестиваль, тому в тих, хто бере в ньому участь, зазвичай такі райдери, які ми можемо виконати.

– Чий райдер здивував найбільше?

– Перегляданням райдерів у нашій команді займаються інші люди. Коли вже там щось занадто складне або смішне, тоді це показують мені. Але загалом нічого надскладного в райдерах тих артистів, яких ми привозимо, не буває. Звичайно, дратує, коли ми, згідно з райдером, купуємо багато їжі, червоної риби, інших дорогих витребеньок, а ніхто із музикантів до цього навіть не торкається. Райдер заради райдера – я такого не розумію, але виконувати його змушені.

Запам’яталися райдери гуртів «Танок на майдані Конго» та німецького «Tanz-

wut» – не тому, що складні, а тому, що дивні. «ТНМК» попросив 20 банок напою «Red Bull». Тоді його було важко знайти в кам’янецьких магазинах, тож придбали інші «енергетики». Але музиканти наполягли, що їм потрібен саме «Red Bull». Ми знову обшукали Кам’янець і таки назбирали 20 тих банок, але всі були різного калібру. Ну, а німці з «Tanzwut» замовили 100 літрів пива. Навіщо їм так багато, ми не зрозуміли, але все закупили.

А ось нереальність виконання вимог гурту «Pianoboy» в умовах концерту на Новому замку стала причиною відмови від приїзду цих музикантів.

– З якими ще зірками багато мороки?

– Дуже складний технічний райдер у гурту «Ляпіс Трубєцкой». Деякі речі для їхнього виступу доводиться привозити з Києва, Харкова, Львова, Чернівців… Натомість побутовий райдер у них невибагливий.

Загалом ми намагаємося не мати справи із занадто пафосними музикантами, бо ідея фестивалю «Республіка» і пафос – речі несумісні. Так, наприклад, нам не сподобалось, як деякі музиканти повели себе із нашими волонтерами. Ми зробили зауваження і більше цей гурт запрошувати не будемо.

– Чули, що трапилася не дуже приємна історія з гуртом «Валентин Стрикало».

– На поведінку учасників гурту скаржилися наші організатори і працівники готелю, де вони жили, тому ми з ними поки не працюємо.

– Складність райдера залежить від популярності музиканта?

– Ні. Скажімо, у «Скрябіна», незважаючи на популярність, був звичайний райдер.

– Чи бувало таке, що артист приїжджав і висловлював незадоволення тим, як його прийняли, рівнем готелю?

– Ну, рівень готелів у Кам’янці доволі високий. Чимало гуртів залюбки їдуть до нас саме через гарне людське ставлення до них. Проблеми виникають через не зовсім придатний фестивальний майданчик на валах. За фортецею немає електричного щитка, дріт треба тягнути за 300 метрів. Через це втрачається потужність – і ми маємо постійні проблеми з вимиканням звуку. Немає води, нормально облаштованої кімнати для переодягання, туалетів (багато часу і грошей витрачається саме на це).

– А чи є у команді спеціальна людина, яка дбає про комфорт зірок?

– Звичайно, з цією метою до кожного гурту прикріплюється волонтер.

– Андрію, розкажи ще якісь цікаві історії, пов’язані з відомими виконавцями.

– Може, когось здивую, але я під час організації фестивалю «Республіка» намагаюся взагалі не перетинатись із музикантами. З 250 учасників бачуся, може, з десятком, із 40 виступів відвідую лише декілька. За всі роки проведення «Республіки» не зробив жодного фото із зірками. Не знаю, добре це чи ні, але мене більше цікавить організаційна та художня частини фестивалю: малюнки, лекції, ворк-шопи, спілкування з мешканцями будинків, міркування про те, що можемо покращити в місті, як розвивати фестиваль, перейти на вищий щабель.

А найцікавіші історії, пов’язані з відомими виконавцями, залишилися в моїй пам’яті з 90-х і початку «нульових» років. Наприклад, коли я 1997 року грав у гурті «Моторолла», ми їхали в Нетішин на відбір до фестивалю «Червона Рута». Всіх артистів і початківців везли з Хмельницького одним автобусом. Мені випало сидіти з дивною 16-річною дівчиною з Волочиська, яка була вся в бігудях і нікого не знала. Познайомилися, порозмовляли. Потім довго про неї нічого не чув. А років через десять, коли жив у Мадриді, випадково купив товстий глянцевий журнал, де на обкладинці побачив фото тієї дівчини. Прочитавши, зрозумів, що вона – велика зірка. Дівчину звали Надія Мейхер – співачка з гурту «ВІА Гра».

Того ж 1997 року ми з гуртом «Моторолла» багато гастролювали. Але коли виступали в Хмельницькому на маленькій сцені, одного разу перед нами грав якийсь невідомий гурт. Тоді ми не змогли навіть запам’ятати його назви, та й їхня програма з піснею про Міккі Мауса не сподобалася. Про той гурт взагалі забули. А нині він збирає аншлаги на стадіонах… Це «Океан Ельзи». Історій багато, інколи я про них згадую і викладаю у «Фейсбук».

«Я НЕ ЗНАЮ ТАКИХ АРТИСТІВ, ЯКІ Б ЗМЕНШИЛИ СВІЙ ГОНОРАР»

Валентин Драгомерецький – підприємець, діяльністю якого і є організація концертів та заходів. Значна частина співаків, які приїжджають до міста, співпрацюють саме з ним. Драгомерецький переважно організовує концерти поп-виконавців і гумористів, орієнтуючись на улюбленців публіки.

– Кожен артист має свої умови, – розповідає він. – Всі вони – звичайні люди, але з часом набувають слави, тому одночасно зростають і їхні вимоги.

– Які типові побутові райдери у відомих артистів?

– Більшість готелів у Кам’янці-Подільському для них підходять. Жодного разу ніхто не прагнув їх замінити. Іноді артисти харчуються в тому ж готелі, буває надають перевагу іншим ресторанам чи кафе в місті.

Ще один момент – гримерна кімната, де перед виступом має бути чай, кава, вода, сік, бутерброди, м’ясна і сирна нарізки. Також майже всі артисти замовляють до гримерної алкоголь. Як правило, це елітні напої: як мінімум – коньяк, буває віскі тощо. Горілку практично ніхто не замовляє. Не завжди алкоголь має вживати саме співак, іноді його беруть для учасників чи адміністрації гурту.

Коли ми запрошували Олександра Ярмака, в його райдері значився літр самогону та сало з часником. Ми все підготували, але виявилося, що це прикол. Музиканти, які, між іншим, ведуть здоровий спосіб життя, просто хотіли перевірити, наскільки старанні організатори. Тож самогон віддали назад.

– Втім із Ярмаком одного разу був проблемний момент…

– Він співає переважно в стилі хіп-хопу, тож хоче, аби публіка на концертах стояла біля сцени, танцювала, повторювала його рухи. Ми ж організували виступ співака в коледжі ПДАТУ, де зал із посадочними місцями, причому ціна квитків залежала від ряду. Але Ярмак попросив публіку піднятися з місць і підійти ближче до сцени. Після цього слухали нарікання від людей, які заплатили більшу ціну за квиток. На жаль, нам не вистачає клубу, де можна було б проводити такі концерти.

– Хто найбільше дивував райдерами?

– Мабуть, гурт «Бумбокс». У їхньому побутовому райдері здивувала вимога, що чашки повинні бути тільки скляними. А ще вони замовили німецький лікер «Егермейстер», який не так просто було знайти.

Доводилося працювати і зі співачкою Йолкою. Вона замовила харчування із фруктів і горіхів, жодних м’ясних чи сирних нарізок.

– З технічними райдерами трапляються проблеми?

– Як правило, всі артисти хочуть хороше технічне забезпечення. Наприклад, гурт «ТІК» має вимоги, аби техніка була високої якості.

Гурт «Дзідзьо» вже вимагає ставити за сценою екран для візуалізації виступу та відеорядів. Але враховуючи те, що Кам’янець – невелике місто, намагаємося підібрати якісь бюджетні варіанти.

– До речі, з «Дзідзьо» співпрацюєш часто. А ці артисти своєрідні…

– У житті всі вони – прості хлопці. В Кам’янці у них багато друзів, з якими артисти зустрічаються. Лідер гурту Михайло Хома, коли не в образі Дзідзьо, – доволі серйозна людина.

– Багатьом людям подобаються ліричні пісні, які Хома раніше виконував сольно. Чи є нині можливість побачити його на сцені не як коміка зі штучною бородою, а як проникливого співака?

– Зрозуміло, що популярним він став у своєму гумористичному образі. Як на мене, його ліричні пісні – це минуле, яке не реалізувало себе. Навіть під час корпоративів я ніколи не помічав, щоб Михайло Хома використовував стару лірику.

– Знаємо, що ти неодноразово запрошував Скрябіна. Чим він запам’ятався?

– Андрій Кузьменко був простою і щирою людиною, але енергетика від нього йшла незрівнянна. Пригадую один казус під час концерту в міському Будинку культури. Андрій звернувся до глядачів: «Давайте вилазити на стільці! Чим швидше ми їх поламаємо, тим швидше тут зроблять ремонт». Звісно, глядачі стільців не ламали. Як і ремонту в Будинку культури ніхто не робив. От тільки тепер там триває вимушений ремонт після пожежі. Часто кажуть, що пожежа трапилася через концерт того дня Олега Винника, але насправді це не так.

– Винник – ще один артист, якого ти не раз запрошував до Кам’янця.

– Олег Винник останнім часом взагалі дає по Україні чимало концертів, які проводяться з аншлагами. 28 травня відбудеться його іміджевий виступ із відеозйомкою на території Старої фортеці. Але минулої осені він відмовився приїхати до Кам’янця через відсутність хорошого залу.

Актовий зал коледжу ПДАТУ деякі артисти називають переробленим спортзалом: звук там «гуляє», складно налаштувати апаратуру, спереду глядачів глушить, задні ряди не чують. Будинок культури – це театр, який узагалі був створений для виступу без мікрофонів. Правда, і там є проблеми – звук відбивається і повертається до артистів, але все ж це був найкращий концертний зал міста, який нині простоює. У РЦКМ «Розмай» занадто мала кількість місць: удвічі менше ніж у Будинку культури і втричі менше ніж у коледжі ПДАТУ. Та все ж таки чимало концертів нині ми проводимо в «Розмаї», тому що фінансовий і моральний стан жителів нашого міста не дозволяє збирати багато публіки. Відвідуваність останнім часом знизилася.

– Економічна криза зменшила кількість глядачів. А чи вплинула вона на рівень гонорарів артистів?

– Вплинула, але в бік збільшення. Адже більшість артистів орієнтуються на гонорари в доларах. Для прикладу, якщо на початку 2014 року гонорар гурту «Дзідзьо» складав 6 тисяч доларів, то сьогодні він таким і залишився, але в гривнях ця сума збільшилася втричі. Через таку нестабільність ризиковано організовувати фестивалі, бо їх підготовка потребує близько чотирьох місяців, а за цей час курс долара може суттєво змінитися.

На щастя, є артисти, які оголошують свої гонорари у гривнях (як-от Олександр Ярмак, Олег Винник, «ТІК»), але все одно їхні суми зросли. Якщо раніше в багатьох артистів гонорар становив 2 тисячі доларів, або 16 тисяч гривень, то нині за 16 тисяч гривень ніхто й говорити не хоче.

Я не знаю таких артистів, які б знизили гонорар, враховуючи економічну кризу населення.

– Але ж тоді й попит мав би зменшитися?

– Я відслідковував ситуацію торік – справді, не так багато у нас є співаків, які можуть збирати аншлаги. Більшість артистів чекають, аби їх запросили на якийсь корпоратив чи День міста. Мало хто гастролює, а якщо й гастролює, то ні до чого доброго це не приводить. От, наприклад, гурт «ВВ» – однозначно популярний, але торік квитки на їхні концерти не розкуповували. Повні зали вдавалося збирати «Дзідзьо», Олегу Виннику, Ользі Поляковій, Тіні Кароль (незважаючи на те, що в неї дуже високі гонорари і ціни на квитки), а також «Океану Ельзи», який самотужки організовує свої концерти.

– Чи реально організувати концерт «Океану Ельзи» в нашому місті?

– Мені здається, що їх нині неможливо привезти навіть у Хмельницький. Хіба, якщо мати спонсора. Собівартість концерту складатиме близько півтора мільйона гривень. Для Кам’янця нереально, щоб прийшли 3 тисячі людей і заплатили по 500 гривень за квиток.

Торік, коли на «Фортецю-Фест» приїжджали Олександр Ярмак і Арсен Мір-зоян, ми тільки зуміли вийти в нуль. Є ризик, що люди не прийдуть масово, і концерт стане збитковим. Тому простіше працювати, коли артисти роблять тур містами, а ми лише допомагаємо розповсюджувати квитки і забираємо 10% їхньої вартості.

Та все одно 29 травня ми знову проведемо «Фортецю-Фест». Попередньо робили опитування в соцмережах щодо гурту, який хочуть побачити кам’янчани. Перемогли «Время и стекло». В них якраз розпочався Всеукраїнський тур «505», у рамках якого вони завітають і до Кам’янця.

– Організатор «Республіки» Андрій Зоін стверджує, що концерти свого фестивалю майже не відвідує і з артистами не фотографується. А ти як?

– Організація – це робота. Виникає багато побутових питань, тож я не можу сидіти на концерті як глядач. Фотоальбома з артистами теж не маю. Та й музиканти, яких я запрошую, не обов’язково мають мені подобатися, я досліджую вподобання населення.