Четвер, 28 Березня 2024 р.
22 Квітня 2016

МУЗИКА – ЯК ІНДИКАТОР ТВОГО СВІТУ

У вас не буває такого, що, йдучи містом, заходячи до кафе чи маршрутки, раптом відчуваєте дискомфорт від того, що ваш слух зачіпає музика? Музика, що асоціюється з державою, яка саме в цю мить нищить українську землю і вбиває найкращих її синів.

Не виникає дисонансу з тим, що ось уже чверть століття, як Україна стала незалежною, уже два роки, як ми кров’ю підтвердили волю до незалежності на Майдані, та досі кров’ю платимо за цей вибір, але й до цих пір на нашому телебаченні, радіо, в громадському транспорті, закладах харчування майже не почуєш української пісні – так, наче ми й до цього часу залишаємося колонією Росії?

Звісно, ми у своєму місті навряд чи можемо вплинути на те, що транслюють центральні телеканали чи радіостанції, однак хіба не в наших силах визначати, яка музика звучатиме в громадських місцях Кам’янця-Подільського?

ЛАГІДНА УКРАЇНІЗАЦІЯ

І в першу чергу це запитання до міської влади, зокрема до департаменту гуманітарної політики міської ради. Що робиться для того, щоб у нашому туристичному місті панувала українська музична атмосфера?

– Почнемо з того, що існує нормативна законодавча база, яка мала би стати в основі цих змін, – коментує директор ДГП Альона КУЗЕМА. – Існує затверджений Мінкультом перелік із понад півтисячі діячів культури РФ, серед яких і музиканти та співаки, котрі висловлюються проти України, виступають із гаслами, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу, і активно підтримують політику Путіна.

Ми отримали цей «чорний список» ще влітку 2015 року і одразу ж провели скрупульозну ревізію всіх музичних записів, які транслюються під час культурно-мистецьких заходів. Усвідомлюємо, що сьогодні культура має особливе виховне значення, тому повністю оновили свою фонотеку, вилучивши всіх небажаних виконавців, і дбаємо про те, аби на міських заходах звучали саме українські твори.

Але при цьому, я вважаю, не варто забороняти всі російськомовні пісні, адже деякі з них належать до репертуару українських виконавців або ж є загальнокультурним надбанням.

Найчастіше російська «попса» і «шансон» вливаються в наші вуха у місцях громадських, і не лише у кафе чи маршрутках, а й парках та скверах. Зокрема, музика з гучномовця у сквері «Гунські криниці» не раз ставала темою для роздратованих дискусій у соціальних мережах.

– «Коли на «Водоймі» перестане грати Юрій Шатунов та Філіп Кіркоров?!!», «Тепер там великий дитячий майданчик, де безліч молодих мамок із дітьми. Не дуже добре їм рости під хіти 80-х», – обурюються дописувачі в мережі «Facebook».

Натомість власник піцерії «Мак Смак» Віктор КУЛЬКО, котрий і ретранслює музику через гучномовець на «Водоймі», вважає, що смаки у людей різні.

– Я ж не сам обираю пісні – через гучномовець звучить радіостанція «Ретро-FM», – пояснює Віктор Васильович. – А вони крутять хіти різних років і різних виконавців – і зарубіжних, і колишніх радянських, і російських, і так само українських. Ці пісні були, є і будуть, і ніхто їх не відмінить – це вже наша історія. Сюди ж приходить не лише молодь, а й люди 40-50 років, і їм приємно чути пісні своєї молодості.

Я звертався, щоб мені записали на диск українські пісні, але виявляється, що їх зовсім мало, адже більшість українських співаків їхали в Москву і співали російською. А сучасні українські пісні – в більшості низькопробні, там тексти зовсім негарні, їх у громадському місці не ввімкнеш. Але якби мені дали в руки диск із записами гарної української музики, я би з радістю час від часу його вмикав.

Вплинути ж на смаки самих підприємців, як виявляється, міська влада може лише за допомогою переконання і власного прикладу. А от заборонити російську музику чи штрафувати за неї законних підстав не має.

– Приватні підприємці, які вмикають російську музику в своїх закладах чи біля них, навіть не задумуються над тим, який негативний вплив вона може мати, – зазначає Альона Кузема. – Та єдине, що ми можемо зробити в цьому випадку, – спілкуватися з ними й переконувати обирати музику більш свідомо. Крім того, пропонуємо їм готові диски із відібраними записами.

НЕ ВЛАШТОВУЄ ЕФІР – ЛІЗЬ У ПАВУТИНУ

Кам’янецькі підприємці й водії, як правило, не вибирають музику спеціально, вони просто вмикають музичний телеканал (зазвичай «М1») або ж радіо. А радіостанції, хоча тепер і транслюють більше пісень українських виконавців, але це твори переважно російською чи англійською мовами.

Від січня в Україні не стихають баталії навколо запропонованого міністром культури В’ячеславом Кириленком законопроекту, що передбачає квоти на українську музику в ефірі: 50% творів українських авторів і виконавців, з яких 75% – саме україномовні (до речі, минулого тижня на сайті ВРУ на підтримку цього закону з’явилася петиція, автором та ініціатором якої став директор хорової школи Іван НЕТЕЧА).

Радійники прийняли таку ініціативу в штики, а спільнота українських виконавців розкололась: понад 50 артистів підписалися під петицією до Президента проти квот, натомість їхні колеги зібрали понад 200 підписів на захист української пісні в радіоефірі.

Свою думку з цього приводу має й Валерій ВЕСНА – представник радіостанцій, які транслюються на території міста: «Русское радио», «Хіт-FM», «Перець-FM», «Relax» та єдине інформаційне українське радіо – «Ера».

МУЗИКА - ЯК ІНДИКАТОР ТВОГО СВІТУ– Дуже добре, що є люди, які вболівають за Україну, але це – «перебор», – не стримує емоцій Валерій Пилипович. – Якщо вже боротися проти всього російського, то треба заборонити «Фіксики» – це ж російський пізнавальний мультик, заборонити слухати класиків Чайковського, Рахманінова! Дніпро починає текти в Росії – то давайте перекриємо Дніпро! Давайте відмовимося від російського газу і нафтопродуктів – будемо патріотами до кінця!

Але ж має бути здоровий глузд, ми погано живемо не через російську музику, а через те, що у нас до влади приходять люди, які думають не про розвиток української музики, кіно, культури, а лише про власну кишеню.

Я не проти того, щоб звучала українська музика в ефірі, але сам можу слухати від сили двадцять українських пісень, переважно популярну музику. Якщо зараз створити радіостанцію і пустити туди тільки українську музику, яка є, – буде крутитися одне й те саме цілу добу, тому що немає тієї кількості продукту, щоб наповнити ефір. Його ніхто не буде слухати, а не буде рейтингу – не буде реклами, і радіостанція збанкрутує.

Кожне радіо самостійно визначає свій формат. Радіо «Рокс» крутить лише рок-музику, «Kiss-FM» – суто молодіжне. Але 80% слухачів – це люди, які слухають популярну естрадну музику – так звану «попсу», і саме на них орієнтуються найбільш рейтингові FM-станції.

Так, я погоджуюся: якщо ти водій і тобі подобається шансон – то слухай його собі вдома, скільки хочеш, але в маршрутці чи таксі вмикати цього не можна. Але радіо – це ефір, не подобається – не слухай, тобі ніхто не нав’язує.

Треба підтримувати своє, а не забороняти чуже. В СРСР забороняли Висоцького та «Beatles», але в кожного вдома були бобіни і платівки цих виконавців.

На щастя, тепер, в епоху Інтернету, можемо не залежати від «форматів», які нам диктують радіо й телебачення, і на власні вуха переконатися, що якісної сучасної української музики є вдосталь. У деяких містах, як-от Київ, Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ, є FM-станції, які, незалежно від квот, цілком відмовилися від російських виконавців. Повністю на українську музику перейшов музичний телеканал «М2», і там є що слухати!

Є й Інтернет-радіо, орієнтовані суто на українську музику різних стилів: «Є!Radio», «Яскраве радіо», «Молоде радіо», «Промінь» тощо, тож, маючи сучасні засоби зв’язку, можна знайти музику на будь-який смак.

ВМИКАЄШ «ШАНСОН» – ВБИВАЄШ МУЗИКАНТА

Цікаво, а чи задумуються підприємці хоч іноді над тим, що, натискаючи на кнопки телевізора чи програвача у своєму закладі, вони не лише впливають на мізки клієнтів, а й підписують вирок українським музикантам?

Директор фестивалю вуличного мистецтва «Respublica» Андрій ЗОІН, котрий познайомив кам’янчан не з одним десятком гуртів на фестивалі та клубних концертах, відзначає вкрай низьку мотивацію власників закладів до підтримки української музики.

– Я намагаюся проводити концерти українських виконавців у Кам’янці, щоправда, у нас єдиний концертний майданчик – це «Розмай» із залом на 400 місць, але не кожний гурт потягне такий зал, – розповідає Андрій Зоін. – Дуже не вистачає музичного клубу на 100-200 місць. Єдиний можливий поки що формат у Кам’янці – це квартирні концерти на 40-50 осіб.

Ми з однодумцями створили «Культурний клуб», який успішно проводить концерти такого формату, і кам’янчанам це справді потрібно. На жаль, цього не розуміють власники кафе й пабів, котрі вкладають сотні тисяч в інтер’єр і одну копійку – в маркетинг, рекламу та розвиток.

– Я проводжу власне дослідження щодо музики в громадських місцях, – розповідає мистецтвознавиця, співзасновниця «Культурного клубу» Тамара ЗЛОБІНА, – і можу сказати, що англійська мова – тепер як нова російська. В Києві, Дніпрі, Харкові найчастіше звучить саме англомовна дискотечна або поп-музика.

У Кам’янці переважно звучить російська музика, причому найчастіше – у кафе в українському стилі! Зрідка звучать хіба «Океан Ельзи», «Друга ріка», «Скрябін».

З музичних телеканалів у закладах міста люблять вмикати «М1». На екрані – самі дупи і огидна пострадянська естрада. Звідки ж дізнаватись про нову українську музику, якщо навколо – гламурні дівиці та шансон? А з українського – хіба Дзідзьо чи Ірина Білик.

І це катастрофічно погано: не знаємо виконавців – не ходимо на концерти – не купуємо їхніх альбомів – виконавцям немає з чого жити – вони стають «лабухами» або переходять на англійську. Втрачаємо власне культурне багатство! Таким чином, звичайний власник бару чи офіціант, що вмикає шансон у своєму закладі, – по суті, є винуватцем.

Тенденція, яку ми часто помічаємо серед молодих і перспективних гуртів, – співати не українською, а англійською. Адже в якомусь польському селі на їхній концерт прийде більше публіки, ніж у рідному Тернополі! Якщо раніше виконавці співали російською, щоб гастролювати на сході, то тепер англійською – щоб культурно емігрувати на Захід. А Україна так і залишиться глухим хутором, і це – наша колективна вина.

Потрібно не лінуватися читати профільні сайти, шукати музику в Інтернеті – і вмикати її. Насамперед це стосується власників закладів, кафе, магазинів, служб таксі. Годі крутити «Русскоє радіо». Бути патріотами – це не носити жовто-блакитні стрічечки, а дієво пропагувати українське. У Львові мене вразили таксисти: в яку машину не сядь – то українська лірична музика, то джаз, то етно.

Ми маємо всюди вмикати українську музику, ходити на концерти, купувати альбоми – переконати виконавців, що тут, в Україні, їх люблять, цінують і підтримують. І що вони не помруть із голоду, співаючи українською – у сотнях розмаїтих музичних жанрів.

ГЕТЬ ГУМУС «РУССКОГО МІРА»!

На щастя, є чимало кам’янчан, котрим не байдуже, якою буде музична атмосфера в місті. Навіть у багатьох таксі останнім часом не почуєш «шансону», водії все частіше вмикають українську, зарубіжну або ж просто фонову інструментальну музику.

Підприємець Георгій ТЕЛЯТИЦЬКИЙ порушує актуальну на початку туристичного сезону тему: яка музика скоро зазвучить на вулицях міста, на літніх майданчиках біля кафе.

– Цей потік русифікації з усіх боків настільки сильний, попри війну з Росією, що іноді виникає відчай, що ти нічого не можеш із цим вдіяти, – ділиться Георгій Антонович. – Тому в мене виникла ідея, якою я поділився на «Фейсбуці»: створити біля свого закладу літній майданчик, де б постійно лунала українська музика.

Я отримав багато критичних коментарів і усвідомив, що до цієї справи потрібно підійти дуже виважено і професійно.

Згадую своє дитинство, коли від кінотеатру ім.Войкова в літню пору долинала музика. Це були не гімни чи патріотичні радянські пісні, а ліричні гарні мелодії, які створювали настрій. От власне, найскладніше – це підібрати саме ті українські пісні (сучасні чи народні), які б звучали гармонійно, ні в кого не викликали роздратування і створювали гарний настрій.

А от заступник голови товариства «Просвіта» Анатолій ПАЛАДІЙЧУК не втомлюється боротися із ворожим музичним продуктом у закладах міста.

– Російська «попса», російський «шансон» – це той гумус, на якому проросли бур’яни «русского міра» в Україні, і з цим треба боротися, – переконаний Анатолій Володимирович. – Особливо обурює те, що досі крутять співаків, які зневажають Україну та підтримали анексію Криму. Нещодавно в кафе почув пісню: «Танцуй, Рассія, і плачь, Європа!» – і люди навіть уваги не звертають на такі «дрібниці»!

Мене дивує цей вереск і стогін власників радіостанцій: «Не треба нам нав’язувати українську музику». Це гидко чути, тому що, шановні, це ви нам понад двадцять років нав’язуєте свій «русскій мір»! Вдумайтесь самі: як це – українцям «нав’язують» українське? Це все одно, якби рабу сказали: «Ми тебе звільняємо», а він протестує: «Ні, не треба нав’язувати мені свободу!».

18 квітня в прес-центрі міськради Анатолій Паладійчук разом із Геннадієм ЯЦЮКОМ (Національний рух «Дія») та Павлом БІЛОУСОМ (Всеукраїнська мережа «Вільні люди») розповіли про так звану музичну антитерористичну операцію «Українська хвиля».

– Ми пропонуємо всім кам’янчанам об’єднатися довкола цієї теми, – каже пан Анатолій. – Нашим спільним проектом стало створення сайту з назвою «Муз ТВ Радіо Війна» (mtrw.in.ua), який демонструє роль російської пісні та російських музикантів у просуванні «русского міра» в Україні, анексії Криму і війні на Донбасі. Сайт задумувався як база даних усіх співаків, які публічно висловлюють антиукраїнську позицію та співпрацюють із терористами так званих ДНР і ЛНР.

Крім того, кам’янчани пропонують провести інформаційну кампанію серед перевізників і власників закладів харчування, пропонуючи їм змінити музичну атмосферу в маршрутках і кафе на користь української музики.

– Уявіть, наскільки неприємно людині, яка брала участь в АТО, чути московські пісні в наших маршрутках і закладах харчування, – каже Павло Білоус. – Це не нормально, щоб на третьому році війни у нас звучали пісні країни-окупанта! Тому ми хочемо боротися з тероризмом в ефірі на ментальному рівні.

Ще одним необхідним кроком на місцевому рівні активісти вважають створення кам’янецької ФМ радіостанції, в ефірі якої звучали б місцеві артисти, українські пісні, історичні програми для кам’янчан і гостей міста.

P.S. От, начебто, що таке музика?

І на хліб її не намастиш, і не вбиває вона нікого. Мистецтво – воно ж поза політикою. Та й проблем нагальніших вистачає – тут би вижити при теперішніх цінах і тарифах на комунальні!

Проте, мабуть, занадто довго вважали, що українська музика, кіно, література, та й сама українська мова – не на часі. Мабуть, спізнилися про це думати – і ціною такої помилки стали тисячі життів українців.

Може, все ж таки годі бути просто обивателями, а час стати народом у своїй державі. І розуміти, що навіть невинна пісня, що лунає в кафе чи маршрутці, день за днем формує наш світ. Тож нехай це буде український світ!