ІЗ СУРЖИНЦІВ ПРИВЕЗЛИ «ХРЕЩЕНОГО» ІДОЛА

Ще один, уже дев’ятий, язичницький ідол поповнив цього тижня колекцію Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника. Кам’яне дохристиянське божество, знайдене в хащах поблизу с.Суржинці, 27 липня було перевезене і встановлене у дворику археологічного музею.

(Переглянути всі фото до статті)

Спеціально для дослідження й перевезення Суржинецького ідола до Кам’янця прибула група українських і польських науковців, серед яких відомий польський архео­лог, спеціаліст з історії ранніх слов’ян, професор Жешівського університету Міхал ПАРЧЕВСЬКИЙ, ще один професор Жешівського університету Януш ТЕСЛІК, професор Кра­­ків­ського Ягеллонського університету Ева ТЕСЛІК та ініціаторка цієї експедиції, науковий співробітник НДЦ «Рятівна ар­хео­ло­гія» Наталія ВОЙЦЕЩУК зі Львова. До них приєдналися наукові співробітники нашого історичного музею Ігор СТАРЕНЬКИЙ, Дмитро КОНДРАТЮК і Катерина МЕЛЬ­НИЧУК.

Насправді Суржинецького ідола ще у 80­х роках ХХ ст. знайшли і описали кам’янецькі археологи Іон ВИНОКУР та Анатолій ГУЦАЛ, і не один рік велася мова про його перевезення до музею, а от втілити цей намір нарешті вдалося завдяки… Збруцькому ідолу.

Як відомо, знайдений неподалік від Гусятина 1848 р. Збруцький ідол, чи Святовит, є на сьогодні однією з найдавніших і найвідоміших у світі пам’яток ранньослов’янської культури. Зберігається він у Краківському археологічному музеї, а в Україні експонується декілька його копій, зокрема і в кам’янецькому археологічному музеї. При цьому великий інтерес і багато дискусій серед науковців викликає запитання: а чи є Збруцький ідол автентичним, чи це фальшивка, створена в середині ХІХ ст. на хвилі «моди» на язичництво? Надто вже гарно він зберігся і надто вже складні й досконалі зображення вирізьблено на ньому.

Три роки тому в пошуках істини польсько­українська експедиція вирушила на місце, де, за згадками, первісно стояв Збруцький ідол, ­ на гору Богит над Збручем. Тоді ж увагу привернула найбільша в Україні колекція кам’янецьких ідолів.

– На сьогодні ми маємо описи окремих знахідок, однак науковці до цього часу не займалися системним дослідженням ідолів, їхнім походженням і датуванням, ­- зазначає Наталія Войцещук. -­ Бракує навіть їхніх якісних рисунків і фотографій. Саме тому виникла ідея укласти каталог, де буде повністю зібрано й описано всіх ідолів, знайдених в околицях Кам’янця. Цей каталог українською та польською мовами вийде вже наприкінці року.

Цього тижня польсько-­українська експедиція вирушила до Суржинецького ідола, щоб дослідити саме місце, де його встановлено. Уже в перший день досліджень стало зрозуміло, що кам’яне божество було перенесене зі свого первісного місця, потім тривалий час десь лежало догори лицевою стороною, через що відбулася сильна ерозія, а приблизно в другій половині ХІХ ст. його було вкопано на пагорбі поблизу Суржинців як межового стовпа -­ де його і знайдено.

Суржинецький ідол являє собою кам’яний стовп із сірого ніздрюватого товтрового вапняку фалічної форми, заввишки понад 3 м. Він демонструє еволюцію слов’янської кам’яної скульптури від менгірів (вертикальних кам’яних стовпів) до фігур у формі людини. На місці, де, на думку дослідників, мало би бути обличчя ідола, видно сліди глибоких сколів -­ можливо, воно було навмисно відбите в християнські часи.

Сліди боротьби християнства з язичництвом у вигляді численних великих і маленьких видряпаних хрестиків «читаються» по всій фігурі ідола.

На думку професора Парчевського, ці хрести з’явилися на фігурі вже після того, як його встановили як межового стовпа, і вони мали на меті «вигнати біса з каменя». До речі, на жодній іншій з кам’янецьких фігур хрестів виявлено не було.

На сьогодні Суржинецький ідол приєднався до родини собі подібних у дворику археологічного музею, однак стан його збереження, як і всіх кам’янецьких ідолів, викликає глибоке занепокоєння. Зроблені з м’якого вапняку, прадавні фігури щодня зазнають руйнівного впливу коливань температури, дощів і вітру, натомість їхня фахова реставрація та консервація обійдуться в сотні тисяч доларів, яких місто виділити не може.

З іншого боку, великий інтерес до унікальної колекції проявляють польські науковці, котрі пропонують на деякий час вивезти кам’янецьких ідолів до Кракова, там провести консервацію і виставити для огляду, а потім повернути до Кам’янця в значно кращому стані.

– Такий спільний українсько-­польський проект -­ єдина можливість провести реставрацію і консервацію наших ідолів,- ­ наголошує директор музею Олександр ЗАРЕМБА. -­ Крім того, створення двомовного каталогу та експонування ідолів у Польщі дадуть змогу широко популяризувати нашу колекцію.

– Цих ідолів варто показати світу, ­- переконана і Наталія Войцещук. ­- Тому що Ка­м’я­нець ­ дуже туристичне місто, але відоме лише завдяки своїй фортеці. Мало хто здогадується, наскільки унікальні пам’ятки зберігає археологічний музей Уже у жовтні польські науковці планують взяти участь у традиційній науково­практичній конференції музею «Археологія та фортифікація Середнього Подністров’я» і розраховують на подальшу плідну співпрацю з нашим історичним музеєм.