МАНДРІВКИ НА СВОЇХ ДВОХ… КОЛЕСАХ
Часто мандрувати, милуватися прекрасними пейзажами та пам’ятками архітектури, заодно підтримуючи себе в тонусі – це просто і дешево. Особливо, якщо у вас є велосипед. Кам’янеччина має хороші перспективи для велотуризму – доводять любителі покрутити педалі.
Чимало репортажів про веломандрівки нашим краєм можна почитати в кам’янецького блогера Zonderbear, котрий має власну сторінку на блог-сервісі «Живий журнал» («Live journal»).
– Кам’янець зовсім не пристосований для велосипедистів, – вважає блогер. – Немає жодної велодоріжки, яка б поєднувала мікрорайони міста (хоча цей проект було анонсовано міськрадою ще торік). Ті велодоріжки, що існують на сьогодні, виглядають як недолугі непов’язані між собою шматки, з яких уже зникає розмітка.
А загалом на Поділлі велотуризм живе і розвивається завдяки активістам. Наприклад, на сайті «RezistanZ» є «гілка», присвячена розробці маршрутів Кам’янеччиною. Найвідоміший маршрут, що в сезон приваблює багатьох приїжджих велотуристів, – Кам’янець-Подільський – Бакота. Староушицька траса відносно не завантажена автомобілями, цікава, багата краєвидами, але й складна рельєфом. Також можна зустріти велотуристів на шляху з нашого міста до Хотина».
Про велосипедні подорожі можна годинами розмовляти із викладачем ПДАТУ Володимиром Кролем. Затятий мандрівник у пошуках нових вражень мало не щовихідних сідає на двоколісного, проїжджаючи за сезон понад півтори тисячі кілометрів.
– У когось мета лише спортивна – «намотати» певний кілометраж. Але мені цікавіше поєднувати фізичну активність з оглядами гарних пейзажів, відвідуваннням історичних об’єктів, біля яких можна зупинитися, пофотографувати, дізнатися про них більше з літературних джерел і від місцевих мешканців, – каже він.
– Володимире Олександровичу, як гадаєте, є сенс пропонувати приїжджим туристам велосипедні маршрути?
– Нерідко на наших дорогах можна зустріти велотуристів із Києва чи Запоріжжя, яких приваблюють мальовничі береги Дністра, пам’ятки старовини, складний і цікавий рельєф. Значна частина активних мандрівників самостійно обирає маршрути, переглядаючи фотозвіти про мандрівки в Інтернеті та користуючись порадами колег із туристичних клубів. При спілкуванні з ними стає зрозуміло, що далеко не всі вони добре орієнтуються в обраних маршрутах, тому, їдучи до якогось відомого об’єкта, часто проїжджають повз не менш цікаві та живописні місця. Якби в нашому місті краще рекламували велосипедні маршрути ми могли б привабити в наші краї більше туристів. Це дало б можливість заробляти більше і готелям, і закладам харчування, і пунктам прокату велосипедів. От приїхав у місто турист, подивився на фортецю та й думає: «Чи не гайнути тепер у Хотин?». А якби гостю запропонували цікаву велопрогулянку, може, він би залишився в Кам’янці надовше. До веломандрівок треба підходити диференційовано: одна група їде з велорюкзаками, причепами, наметами і готує кашу на багатті, а іншій хочеться проїхатися легко та із задоволенням, переночувати у старовинній подільській сільській хаті й насолодитися витворами місцевої кулінарії. Але в будь-якому разі маршрут у 20-30 кілометрів не складе проблеми навіть для початківців. Як приклад, можна поїхати у Панівці, де є руїни замку, в Устя до Дністра, або ж до Лисої гори чи Чотирьох кавалерів біля Вербки. Ще цікавіше організувати комбіновані маршрути, – до річки на велосипеді, а потім – човником.
– А яким маршрутам Ви наразі віддаєте перевагу?
– Ми з товаришами вже об’їздили більшість найближчих цікавих місць. Тому, щоб побачити щось нове, часом доводиться за день проїхати понад сотню кілометрів або скористатися приміським потягом. Це найбільш демократичний спосіб. У автобус із велосипедом не візьмуть, наймати машину – дорого, а надто довгі велоподорожі не кожен «потягне». На «дизелі» – зручно і дешево. Наприклад, можна під’їхати потягом до станції Дунаївці, а звідти мандрувати велосипедом: у Маліївці, де залишки палацу Орловських, живописний парк і 15-метровий водоспад із чистою джерельною водою; в Підлісний Мукарів із неоготичним костелом; в Удріївці, де є залишки панського маєтку і мальовничі ставки неподалік; у Тинну, де похований принц Шарль де Нассау-Зіген, адмірал, командувач гребного флоту при Катерині ІІ. З Ярмолинців можна поїхати в Сутківці, щоб помилуватися пречудовою церквою XV ст. і залишками замку; в Купин із двометровим водоспадом на річці Смотрич і півтисячолітнім водяним млином; у Городок, Сатанів… Отак можна півдня покрутити педалі й повернутися до Кам’янця тим же «дизелем». Охочим можна запропонувати не один десяток маршрутів на вибір.
Нині в місті гуртуються чимало груп велолюбителів. Достатньо вийти ввечері до Європейської площі, щоб побачити людей на велосипедах. Це тішить. Правда, є свої «недоліки»: якщо люди регулярно пересуваються на велосипеді, значить втрачають прибутки заправники, транспортники та стають менш затребуваними лікарі. Звісно, іронізую, але велосипедистів у нас справді більшає, люди обирають здоровий спосіб життя!
