П'ятница, 19 Квітня 2024 р.
7 Жовтня 2016

СІМЕЙНЕ ХОБІ ІДЕЙНИХ «ПІРАТІВ»

7-річний Любомир озвучує динозаврика

Коли з’являється вільна від домашніх клопотів хвилинка, 30-річна кам’янчанка Ольга сідає за комп’ютер, одягає навушники і поринає у дивовижний світ мультфільмів. Ні, вона не створює образи кумедних тварин, вишуканих принцес чи галантних принців. Вона робить справу, не менш важливу: перекладає та озвучує українською мультики, дитячі серіали та фільми, аби популяризувати рідну мову.

На це хобі жінка «захворіла» не так давно, але вже встигла заразити чоловіка і трьох маленьких синів. Серед різноманіття, яке пропонує кінематограф, їй вдається відшукати справжні скарби – добрі мультики для дітей, та озвучити їх українською.

Про те, як народжувалося нове захоплення і як воно – відчути себе в ролі дублера-аматора, наша розмова із Ольгою.

– Усе почалось якось спонтанно, – розповідає кам’янчанка. – В гості до нас прийшли друзі, які мають дітей. За кавою повели розмову про мультики та їхній вплив на дитячу психіку. Хтось поскаржився, що малечі подобається «Маша і Ведмідь», і та російськомовна Маша (пізніше вийшов український переклад) уже добряче всіх дістала. За балачками і глибоко розумними думками все звелося до фрази: «От колись були справжні мультики!». Це сприйнялось на сміх, і ми почали згадувати, які ж мультики були. Звісно, «Ну, постривай!» – бестселер усіх радянських дітей. Але чому він учить? Курити – круто, а сильні – завжди тупі?! І я сказала, що мої діти дуже люблять японський мультик «Дораемон», який є майже однолітком «Ну, постривай!». Це історія про звичайного хлопчика, який, як і всі діти, не хоче ходити до школи, любить вихвалятися, свариться з мамою, закохується, боїться місцевих хуліганів, але в нього живе незвичайний робот-кіт із майбутнього, який має справжню машину часу. Єдине, що мені було не до вподоби – одноголоса російська любительська озвучка. Далі розмова торкнулася і того, що наша держава мало робить україномовного продукту, і що цей старий мультик ніхто ніколи не озвучував українською. Тоді один зі знайомих запропонував: «А що заважає тобі самій його озвучити?».

– Як виглядає творчий процес зсередини, і чи багато є охочих підтримати цю справу?

– Насправді все не так просто й легко, як може здаватися. Насамперед потрібна людина, яка перекладе і напише субтитри. Щоб озвучити одну серію тривалістю шість хвилин, мені потрібно щонайменше 10 хвилин. До речі, озвучую вдома у звичайних умовах. Але потім ще обробляю звукову доріжку, вирізаю зайві шуми і звуки, «пришиваю» все до відео.

Я не знаю людей, із якими співпрацюю. Ми зв’язуємося через Інтернет і часто навіть фоток один одного не бачимо. Бо річ у тому, що є особистості, які бажають притягнути це хобі до порушення авторських прав. Хоч ми таку точку зору не розділяємо, адже не заробляємо на цьому, а лише доносимо інформацію зрозумілою нам мовою. Тому разом із чоловіком нам доводиться працювати під псевдонімами: Eredelka & Solmarin. Особисто я називаю цю справу волонтерством. Нам це не тільки не приносить грошей, а ще й добряче забирає із власного сімейного бюджету. Наприклад, більш-менш нормальний мікрофон коштує близько 3000 гривень. І добре, що завжди знайдуться люди, готові допомогти. Хтось дасть слушну пораду, хтось – налаштує комп’ютер чи допоможе купити необхідне.

Хоча зустрічаються й такі, які здивовано кажуть: «Та це є в російській озвучці, навіщо повторюватись?». Моя думка така: українські діти мають рости в україномовному середовищі, бо без цього ми назавжди залишимось «малоросією».

– У вас троє синів. Вони теж долучаються до справи?

– Рідні мене не просто підтримують, а не відчепляться, поки не дам і їм щось озвучити. Наразі робимо проект про динозавриків, і в них там ключові ролі.

– Де можна переглянути сімейне творіння?

– Інколи роботи викладаємо на сторінку волонтерського Інтернет-проекту «Гуртом». А нещодавно на «Фейсбуці» створили повноцінну сторінку Clan Kaizoku (facebook.com/piratesfandub). Сюди помістили всі роботи, які озвучили. Кожен може долучитися до нашого волонтерсько-піратського захоплення. Ви можете дивитись, лайкати, але найголовніше – не залишайтесь байдужими, коли хтось намагається популяризувати українську мову.