«БОЙОВІ БОБРИ»: З АТО – ДО КАМ’ЯНЦЯ

Цьогоріч піднімати в Кам’янці-Подільському синьо-жовтий стяг у День Державного Прапора доручили учасникам АТО. Серед чотирьох військовослужбовців був і уродженець Львівщини солдат Роман ОЛІЙНИК. Після піврічного перебування в зоні проведення антитерористичної операції доля закинула фізично загартованого чоловіка із суворим і водночас добрим поглядом до 48-ї інженерної бригади, що дислокується в Кам’янці-Подільському. Випала чудова нагода напередодні Дня захисника України поспілкуватися із військовим, який нагороджений нагрудним знаком «Знак Пошани» від міністра оборони України, медаллю «За зразкову службу», багатьма грамотами і подяками.

ІЗ ШАХТИ – НА ВІЙНУ

На заплановану зустріч 35-річний Роман з позивним «Мураха» прийшов разом із земляком, товаришем і колегою Юрієм ДАНИЛЮКОМ (позивний «Мангуст»), з яким разом пройшли найгарячіші точки східного фронту.

– Ми з побратимом разом працювали на шахті, – каже Роман. – А родом із Червонограда – його ще називають західним Донбасом. Маємо понад 10 років шахтарського стажу. Коли отримали повістки, не ховалися, не відкуплялися, а пішли до військкомату. Оскільки трудилися промисловими підривниками, нас записали в сапери. А директор Червоноградської шахти Ігор Дзік і профспілка придбали нам військове обмундирування: каски, бронежилети, берці. Загалом із нашої шахти мобілізували 70 чоловіків і всіх забезпечили необхідним.

Азам військової справи хлопців навчали на Рівненському, а потім – і Яворівському полігонах. Курси з мінно-вибухової справи читав фахівець кам’янецького Центру розмінування. Після школи молодого бійця Роман та Юрій потрапили до 703 окремого інженерного полку, що дислокується в Самборі. Згодом він був переведений до 48-ї інженерної бригади). 16 листопада 2015 р. мобілізованих відправили на схід.

Шість місяців у складі саперної групи з позивним «Бойові бобри» Роман та Юрій очищали Донеччину від вибухонебезпечних предметів, знищували «сюрпризи», які бойовики щедро «розтрушували» на Донеччині, розчищали від мін і снарядів фронтові дороги для безпечного проходження українських захисників. У їхніх звітах офіційно занотовано, що вони знайшли та утилізували понад сотню вибухонебезпечних предметів.

«ВИБУХІВОК НА СХОДІ, ЯК ГРИБІВ ПІСЛЯ ДОЩУ!»

За час перебування в АТО у хлопців змінилися три командири. Перші завдання вони виконували під керівництвом «Ромео», якого вважали справжнім гуру військової справи. До речі, він родом із Львівщини, а нещодавно уклав контракт і служить у 48-й інженерній бригаді. Разом з ним Роман та Юрій прочісували такі населені пункти, як Троїцьке, Новгородськ, Попасну, Зайцеве, Костянтинівку, Покровське. «Воювали» із мінами різного типу – протипіхотними, протитанковими, фугасами та саморобними вибуховими пристроями. До речі, майже всі знахідки, залишені терористами, заборонені Женевською конвенцією.

Але найгарячіше, за словами солдатів, було в Авдіївській промзоні. Саме цей район і досі залишається топовим у сюжетах телевізійників. Командиром групи саперів був «Смайлик».

– Нам дали наказ – зайняти Авдіївську промзону, – каже Роман. – За нею вмостилося дачне селище, за яке постійно точилися бої. Саперну групу разом із розвідкою відправили, щоб зробити прохід нашим військам. Стрілецькі канонади та розриви снарядів лунали близько Авдіївської промзони майже цілодобово. Тож два тижні працювали під обстрілами бойовиків. Коли приїжджало ОБСЄ, постріли затихали хвилин на 10-15, бо довше представники не затримувалися. Навідувалися вони і до українських військових, і до ДНРівців. Дивилися, чи немає важкого озброєння. І хоча бойовики його ретельно маскували, але сліди від мінометних об-стрілів не приховаєш.

Одного разу військові отримали наказ провести розвідників мінними полями.

– Ми йшли першими та робили дорогу, – пригадує Роман. – А вибухових пристроїв було, як грибів після дощу! Завдання виконали успішно, за що згодом отримали відзнаки від Міноборони.

Втім якось хлопці мало не натрапили на диверсантів, коли встановлювали мінні загородження. А однієї ночі їх викликали до парку, неподалік від якого дислокувалася українська армія. Наша розвідка помітила припаркований автомобіль, з якого в різні боки розбіглися невідомі чоловіки. Коли бійці почали прочісувати парк, натрапили на «льошку із мухою» («льошка» – це місце, в яке залягає розвідник, щоб спостерігати за супротивником; «муха» – зброя одноразового використання). Якби «муху» бойовики націлили на склад із боєприпасами, це могло знищити півсела, де отаборилися українські захисники. «Бойові бобри» вчасно помітили небезпеку і знищили її.

З особливою теплотою сапери розповідали про бойових побратимів. І хоча навіть не знали справжніх імен деяких із них, утім, це не завадило справжній чоловічій дружбі.

Після 6-місячного перебування на Донеччині хлопці провели відпустку із рідними та прибули до Кам’янця для подальшої служби.

– Служимо вже більше як рік, – каже Юрій. – Коли буде наказ про демобілізацію, плануємо повертатися додому, на шахту. Але за першим викликом готові знову взяти до рук зброю і захищати рідну землю від усякої нечисті. 

P.S. День захисника Роман та Юрій уже відсвяткують у колі рідних і друзів на Львівщині. Нещодавно вони демобілізувалися.