ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ РОМАНТИКІВ, АБО УКРАЇНСЬКИЙ СЛІД НА КУЛЬТУРНІЙ МАПІ ЄВРОПИ

Сьогодні ми вирішили поглянути на нашу культуру під трохи незвичним кутом.

А підштовхнула нас до цього голова нещодавно створеного музично-історичного товариства «Ф.Ліст – Ф.Шопен – Україна», піаністка й музикознавець Людмила ВОЛЬСЬКА.

Що пов’язує видатних європейських композиторів Ліста і Шопена з Україною та Поділлям? Який пласт української культури було приречено на забуття, і як його повернути? Чи готові ми долучатися до європейського культурного простору, і яку роль у цьому може відіграти Кам’янець? Цікаві запитання і не менш цікаві відповіді від Людмили Вольської.

ВЕЛИКЕ ТУРНЕ ЧЕРЕЗ КАМ’ЯНЕЦЬ

Мабуть, навіть невеликим шанувальникам класичної музики добре відомі імена угорського композитора Ференца Ліста й польського композитора Фридерика Шопена. Ці два генії фортепіанної музики епохи романтизму належать до пантеону найславетніших композиторів усіх часів і народів.

Тож не дивно, що кожна країна прагне прилучитися до їхньої слави і всіляко підкреслити свою причетність до їхніх життя і творчості. Десятки лістівських і шопенівських товариств та музеїв по всій Європі й навіть у Штатах, щорічні міжнародні конференції, фестивалі, конкурси тощо. І тільки Україна скромно спостерігає за всім цим збоку, хоча підстав заявити про себе – більше ніж досить, особливо що стосується Ліста.

Наступного року виповнюється 170 років відтоді, як Ліст здійснив гастрольний тур містами України, і одним із цих міст був наш із вами Кам’янець-Подільський!

– Подорож Ліста Україною тривала майже рік, і цей рік став доленосним у його жит-ті, – розповідає Людмила Вольська. – Під час перебування у Києві в лютому 1847 року Ференц Ліст познайомився з княгинею Кароліною Сайн-Вітгенштейн, котра стала його близькою подругою на все життя і музою. Він гостював у її маєтку на Поділлі, у Воронівцях, і саме тут на мотиви народних пісень написав п’єси для фортепіано «Українська балада» і «Думка», які ввійшли до циклу «Колоски Воронинець».

Кароліна Вітгенштейн була однією з найбагатших, найосвіченіших жінок Правобережної України і дуже впливовою в польських колах. Завдяки їй Ліста буквально передавали з однієї польської сім’ї в іншу, від маєтку до маєтку. Тут він побив усі рекорди: грав концерти в Києві, Житомирі, Бердичеві, Вінниці, Немирові, Кам’янці-Подільському, Кременці, Львові, Чернівцях, потім ненадовго поїхав до Туреччини, а після повернення були Одеса, Миколаїв, Вознесенськ, а закінчив тур і взагалі свою майже десятирічну гастрольну діяльність у Єлисаветграді (теперішній Кропивницький).

– Пані Людмило, а чи відомо, де саме в Камянці відбувся концерт Ліста?

– Так, є спогади Юзефа Ролле, де він описує, за переказами очевидців, що концерт був у залі чоловічої гімназії (теперішній історичний факультет К-ПНУ ім.І.Огієнка), і що охочих послухати піаніста було стільки, що не вмістилися в залі й тіснилися у коридорі. Рояль спеціально для цього концерту привіз зі свого маєтку засідатель Регульський. Жив Ліст у домі Білецького (біля Ратуші), на його честь було влаштовано прийом у графа Олександра Орловського, і вірша йому присвятив такий собі Биковський. І ще довго після того в кам’янецьких домах зустрічалися стільці, підписані, начебто Ліст на них сидів.

Кам’янцю дуже пощастило, адже в більшості українських міст не збереглося будинків, пов’язаних із Лістом, і немає чого показати туристам. У нас же є ця пам’ятка, і наше товариство виступає з ініціативою встановити на корпусі історичного факультету меморіальну дошку.

У ПОШУКАХ НАТХНЕННЯ ТА ІСТИНИ

Людмила Вольська родом із м.Саки (Крим). Вона рано проявила талант до музики, з відзнакою закінчила Київську середню спеціалізовану музичну школу ім.М.Лисенка, а 1983 р. – фортепіанний факультет Київської музичної академії ім.П.Чайковського.

Направлення на роботу в Кам’янець-Подільське культосвітнє училище стало розчаруванням для Людмили Вікторівни, котра мріяла про аспірантуру й блискучу музичну кар’єру. Після столиці й перших успіхів на сцені провінційний Кам’янець прикро вразив млявим культурним життям і відсутністю інтересу до класичної музики. Але тут вона вийшла заміж, тут народилися діти, і повернення до Києва довелося відкласти на довгі 20 років.

Розраду знаходила в музиці улюблених композиторів, а ще – читала багато літератури про їхні життя та творчу діяльність. І на початку 2000-х вона провела свій перший концерт-лекцію – про улюбленого і знаного всіма Шопена.

– Це був дуже великий концерт, ми навіть грали на два роялі фа-мінорний концерт Шопена. Я розповідала про композитора, про різні його життєві ситуації, зачитувала його листи і одразу ж доповнювала розповідь творами, що з цим пов’язані. Це одразу змінює сприйняття музики.

Далі були різні композитори, був Дж. Гершвін, був надзвичайно близький мені Ліст. Я розповідала, як він прожив своє життя, яка це була неймовірна слава і, попри все, трагічна доля, і тоді відчула, що прощаюся зі сценою. У Кам’янці ти нікому не потрібен як музикант. Коли я приїжджала до Варшави на Шопенівський конгрес, то розуміла: якщо будь-кому скажу, що я піаністка і приїхала на конгрес, – це сприймуть із великою повагою. Там бути музикантом дуже круто. А в Кам’янці ти – максимум викладач для студентів, які це фортепіано мали десь далеко…

– І Ви вирішили повернутися до Києва?

– Так, у рідне мені середовище. Там було чимало знайомих, однокурсники, котрі за ці 20 років багато чого досягли. Я працювала концертмейстером у музичній школі, а також почала відновлювати свої концерти-лекції. Потім згадала, що наближається 2007 рік, 160 років перебування Ліста в Україні, і вирішила саме на цьому збудувати концерт. Почала шукати матеріали, і виявилось, що з цього приводу є лише дві статті: «Ліст у Києві» та «Ліст в Україні» – фактично це добірки заміток із газет того часу, і то не всіх. І це – все. В Україні немає жодної книги про Ліста! Є лише радянська монографія Я.Мільштейна ще 60-70-х років минулого століття, в якій велика увага приділяється зв’язкам Ліста з російською музичною культурою, і майже нічого про Україну.

І я почала шукати. Оскільки прочитала, що в маєтку Кароліни Вітгенштейн він написав цикл «Колоски Воронинець», почала шукати ці ноти, це було непросто. У консерваторській бібліотеці, в додатках до тому з обробками Ліста творів російських композиторів, знайшла опубліковані дрібним шрифтом дві українські п’єси. А от «Польські мелодії» з цього ж циклу, де він використовує тему Шопена, знайшла тільки у бібліотеці ім.Вернадського. У радянські часи її взагалі не видавали.

Згодом, оскільки я читаю без упину, раптом знаходжу дату написання «Другої угорської рапсодії» – це саме той час, коли Ліст перебував в Україні! Тепер це вже загальновизнаний факт, і відкрила його саме я.

Оскільки велика плутанина виникала з датами, я склала календар старого і нового стилів і була першою, хто розробив хронологію й географію перебування Ліста в Україні. З цією доповіддю виступила на конференції в Харкові, і саме на неї є посилання у Вікіпедії.

Мені дуже хотілося дати тематичний концерт, і цю ідею підтримав головний режисер Київської філармонії. Я також звернулася в Угорське посольство, і там погодились профінансувати проект. Це був великий концерт, грали запрошені музиканти, а моєю місією було розповідати все, що вдалося «накопати» про перебування Ліста в Україні, і зіграти всі п’єси з циклу «Колоски Воронинець». І це була бомба, оскільки ніхто в Україні цього всього не знав.

Тепер, коли ми готуємося відзначати 170 років з часу перебування Ліста в Україні, я завершую роботу над книгою. За ці 10 років по крихті вдалося назбирати величезний масив матеріалів: це і публікації в тогочасній пресі, і архівні документи, і листування самого Ліста й людей з його оточення, і так далі.

УКРАЇНСЬКІ ПОЛЯКИ – НАШІ ЧИ ЧУЖІ?

– Людмило Вікторівно, ми ще досі й словом не згадали про Шопена, який також є предметом Ваших досліджень. Звідки виникла ідея вивчати його зв’язки з Україною?

– 2009 року я дала концерт, присвячений Кароліні Сайн-Вітгенштейн, і це був перший концерт, підтриманий Польським інститутом у Києві. Після цього в нас зав’язалася гарна співпраця, і в один прекрасний момент мені запропонували, оскільки 2010-й був роком Шопена, щоб я написала довідку про зв’язки Шопена з Україною.

Я собі подумала, що от підніму літературу, і все стане зрозуміло, адже дуже багато знала про цього композитора. Але про Шопена і Україну я знала лише те, що в Україні він ніколи не був – і все. Почала копати глибше і вийшла на неймовірні речі: всі ці його зв’язки з поетами, аристократами, що були з України…

Ще займаючись Лістом, я вийшла на абсолютно загублений прошарок поляків, котрі свого часу жили на території України. У тодішній Російській імперії робилося все, аби начисто прибрати польську ідентичність, а потім радянська влада це «добила». Вони практично зрівняли із землею те, що залишилось від польської культури Правобережної України. Але перебування Ліста в Україні без місцевого польського оточення було просто неможливим.

І в оточенні Шопена також було багато поляків з України. Звідси його учениці, котрим він присвячував свої твори: Катажина Браницька, Дельфіна Потоцька та інші. Більшість пісень Шопена написана на вірші польських поетів «української школи» – Стефана Вітвіцького з Поділля і Богдана-Юзефа Залеського з Київщини, і обидва були близькі до Шопена.

В епоху романтизму існувало загальне захоплення народною музикою, і в піснях Шопена також подекуди звучать мотиви української пісні – поза сумнівом, він чув її від поляків з України або ж від їхньої української прислуги.

Якщо ж узяти повне зібрання творів Шопена, за яким у Радянському Союзі грали всі піаністи, то там редактори Падеревський, Турчинський і Бронарський. Так от, Ігнацій Ян Падеревський – видатний піаніст і композитор, народився в Подільській губернії, в селі Курилівка. Його батько і сестра поховані у Житомирі. Юзеф Турчинський – відомий піаніст, популяризатор польської музики – родом із Житомира, викладав у Київській консерваторії. Людвік Бронарський – музикознавець, народився і навчався у Львові. Саме він, як наймолодший, закінчив це повне зібрання.

– Говорячи про Ліста і Шопена, ми постійно повертаємося до теми поляків, що жили на території Правобережної України. Чому досі нічого про них не знали?

– У радянські часи тема поляків була закритою, вона замовчувалась. Але і в незалежній Україні їй не приділяється достатньої уваги.

От вам про щось говорить ім’я Олександр Міхаловський? А це був один із найвідоміших свого часу виконавців творів Шопена, він консультувався в самого Ліста. Відкрию страшну таємницю: цей піаніст народився в Кам’янці. Пам’ятаєте про засідателя Регульського, який надав свій рояль для концерту Ліста? Це був дід Міхаловського, і на цьому роялі ще з дитинства грав маленький Олександр. І свій перший концерт у 14-річному віці він дав саме в Кам’янці. У Польщі вже написали про нього монографію, а Україна в цей час віночки плете!

Україна веде себе, як мачуха, віддаючи всіх видатних земляків, котрі тут народилися і жили, Польщі. Вчепилися за Малевича і Сікорського – і все. Причому, і один, і другий – також поляки.

Знаєте, є один показовий факт, пов’язаний із гібридною інформаційною війною. Найбільше в світі американське лістівське товариство щороку проводить міжнародний фестиваль, під час якого відбувається і наукова конференція. Знаєте, яка тема була цього року? «Ліст і Росія»! Як бачимо, Росія не упускає ні найменшої нагоди заявити про себе, а Україна скрізь програє.

Пора вже зрозуміти, що ніхто в світі не буде займатися Україною. Ми самі маємо відкопувати, відроджувати втрачені пласти нашої культури й представляти їх цілому світу – лише таким чином справді можемо довести, що ми – культурна країна, і що ми справді рухаємося до Європи.

ШЛЯХОМ ЛІСТА – ДО ЄВРОПИ

24 жовтня в Кам’янці відбувся перший концерт-лекція від музично-історичного товариства «Ф.Ліст – Ф.Шопен – Україна», присвячений 205-річчю з дня народження Ліста. Людмила Вольська захопливо розповіла про життя видатного композитора і хитросплетіння його зв’язків з Україною. На жаль, концерт зібрав очікувано мало людей – класична музика в Кам’янці, як і раніше, не користується популярністю.

Однак члени товариства прагнуть усе ж таки підвищувати культурний рівень нашого міста, більше того, зробити його визначним європейським культурним центром. У найближчих планах товариства – відзначення перебування Ференца Ліста в Україні. У травні 2017 р. з цієї нагоди планується провести міжнародний музично-історичний фестиваль за участі солістів і колективів із Польщі, Угорщини, Румунії, Туреччини та України – тих країн, які відвідав Ліст у своєму останньому концертному турі.

Уже ведеться співпраця з Угорським, Польським і Німецьким посольствами, котрі обіцяють організувати приїзд до Кам’янця нащадків ясновельможної княгині Кароліни Сайн-Вітгенштейн, а можливо, й нащадків самого Ліста.

Планується також створення циклу тематичних передач і документальних фільмів, розробка музично-історичних екскурсій для шанувальників творчості Ліста і Шопена, започаткування в Ка-м’янці музею цих двох композиторів. У мріях – повторити великий концертний тур Ліста містами України. І можливо, Кам’янець та Україна бодай ще на крок стануть ближчими до європейської культури.