НОВІ СТАНДАРТИ БІДНОСТІ

Понад 15 років українські чиновники не змінювали вмісту споживчого кошика, від якого залежать прожитковий мінімум і чимало соцвиплат у державі.

І ось тепер, поміж балачок про мінімалку 3200 грн., Кабмін у жовтні врешті затверджує набір нового споживчого кошика.

Уявіть собі, наскільки він мав би змінитися за ці роки, пристосовуючись до сучасних вимог життя, потреб і таких обговорюваних європейських стандартів… Однак над новими нормами, очевидно, працювали недовго і без ентузіазму, мовляв, скільки там треба тому українцю, щоб якось вижити.

Коротко проаналізуємо нові пра­вила виживання, продиктовані нам владою.

ЖУЙТЕ І НЕ ВЕРЕДУЙТЕ!

Як зазначають українські експерти, новий споживчий кошик не набагато відрізняється від того, що був затверджений ще 2000 р., хоча він мав би бути набагато сучаснішим і зваженішим. Почнемо з харчів, які, власне, й займають левову частку всіх доходів українця, практично не залишаючи коштів на хороший одяг, меблі, відпочинок, різні товари, послуги чи поїздки. Наша влада досі не вважає, що пересічний українець заслуговує на блага, які для багатьох політиків стали нормою життя. Виходить, жуйте і не вередуйте!

Щодо змін, у новому кошику зро­сли норми споживання риби (з 2,5 до 9 кг у рік на людину), на 2 кг птиці та яловичини, а також з’я­ви­лися нові продукти – кава в зернах (півкілограма на рік), чай (400 г на рік), спеції (300 г) і сіль (3 кг). Щоправда, не зрозуміло, чому з раціону українця викреслили дієтичне кроляче м’ясо та баранину. Натомість без змін передбачено 8 кг свинини, 2 кг сала та 9 кг ковбаси на рік.

Забагато, на думку дієтологів, у продуктовому наборі вуглеводів – працездатному українцю радять налягати на хліб і картоплю, з’їдаючи по сто кілограмів цих продуктів у рік. Не забулися про крупи (серед яких гречки, наприклад, 2 кг у рік на людину), макарони (4 кг), овочі (28 кг капусти, 25 кг огірків і помідорів, по 9 кг моркви, буряка та цибулі), а також фрукти, молочні продукти та кондитерські вироби. Яєць, як прописано в кошику, мешканець має з’їдати не більше як 4 на тиждень. Будете споживати ще менше, то, може, наскладаєте на новорічне «олів’є», якщо ж задумали робити писанки-крашанки до Великодня – викручуйтесь, як можете!

Чи заслуговує звичайний українець на похід до кафе або ж ресторану, щоб урізноманітнити буряково-картопляно-хлібне меню вишуканими стравами? На жаль, споживчий кошик цього не передбачає, на відміну, скажімо, від англійського, куди входить набір із декількох десятків страв і враховуються затрати на споживання різних напоїв у розважальних закладах. Цікаво зауважив один із українських аналітиків: споживчий кошик потрібен нашій владі насамперед для того, аби вирахувати найменшу вартість робочої сили, щоб працівник міг вижити на зароблені гроші.

ПРО ОДНІ РЕЙТУЗИ НА ВСІ ВИПАДКИ ЖИТТЯ

Що ж стосується одягу, необхідних товарів і послуг, включених у споживчий кошик, то тут взагалі аут. Хоча чиновники саме такий асортимент вважають гідним для українців. Вибачте, але після оприлюднених декларацій цей список видається не те що далеким від реальності, а знущанням над народом. Як розумно пояснити, наприклад, те, що дитині з народження й до шести років має вистачити одного набору, куди входять шапочка, сорочечка та пелюшки?! Цікаво, чи діти можновладців теж упродож декількох років зо­бов’язані влазити в одні рейтузи? Чи адекватними є люди, які вважають, що дів­чинці-школярці вистачить однієї спідниці та двох блузок на… три роки? Чомусь не врахували чиновники, що українським малюкам потрібні памперси (а це чималі затрати з сімейного бюджету), тоді як у споживчих кошиках окремих країн прописані витрати на послуги няні для дітей і навіть на корм для домашніх улюбленців…

Жінкам працездатного віку має вистачити, перепрошуємо, 6 трусів і 2 бюстгальтери на рік, а чоловікам не більше як 6 трусів на півтора року, одних плавок на 4 роки й шкарпеток 10 на рік (непрацездатним чоловікам – 10 на 2 роки). Одних джинсів чоловікові достатньо на 3 роки, адже він має ще брюки (1 на 4 роки) та спортивний костюм (1 на 3 роки). Одні брюки та спідницю, за стандартами, чотири роки має зношувати й пересічна українка. Не розкошуємо і з верхнім одягом та взуттям.

ВПЕРЕД У МИНУЛЕ: БЕЗ МОБІЛЬНИХ ТА ІНТЕРНЕТУ

Якщо, скажімо, англійці вже додали до свого споживчого кошика витрати на підключення до Інтернету, німці вважають обо­в’яз­ковим наявність відеокамери та фотоапарата, сканера, тонометра, а французи врахували ще й апарати для виправлення зубів, оренду автомобілів, проїзд на таксі тощо, то на­шому народу, виходить, до цього зась. Бо таких благ в українському «мінімумі» немає. Чиновники забули навіть про Інтернет і мобільні телефони. Натомість пропонують листуватися конвертами та користуватися стаціонарним телефонним зв’язком. Не змінилися й норми користування меблями, замінити які можна лише раз на 25 років. Якщо раніше йшла мова про три ліжка (або дивани) на одну людину на 25 років, то тепер – лише про одне. Скоротилися й норми споживання комунальних послуг. Українцям навіть громадський транспорт не по кишені – працездатним особам користуватися міським пропонують 524 рази на рік, примісь­-ким – 95. За 15 років ці стандарти не змінилися. Прописано й те, що сім’я впродовж року може собі дозволити придбати 52 газети чи журнали та 6 разів відвідати заклади культури.

Мабуть, не дивно, що з основних ліків у нашому кошику – валідол, валеріана, корвалмент і корвалол. Натомість із поперед­нього мінімуму зникли вітаміни…

Р.S. Переглянути весь асортимент нового споживчого кошика можна на Урядовому порталі, зна­йшовши постанову Кабміну №780.