ЩОБ СЕРЦЕ ВОЇНА ВІДТАНУЛО
Волонтери, на відміну від неповороткої державної машини, дуже швидко реагують на виклики часу, тож із тим же завзяттям, з яким у перший рік війни вони одягали, годували вояків та забезпечували всім необхідним, так тепер узяли на себе фізичну та психологічну реабілітацію захисників Вітчизни, що повертаються до мирного життя.
Зокрема, 26 листопада в нашому місті презентували ще одну програму – «Серце воїна», яку в різних містах реалізовує організація «Wounded Warrior Ukraine» («Поранений воїн України»). Учасниками тренінгу стали бійці ДУКу, миротворці КАСКАДу, ветерани АТО та члени їхніх родин, соціальні працівники.
Реабілітаційна програма передбачає декілька етапів і різні види тренінгів, що допомагають ветеранам усвідомити свій стан та якісно жити далі з набутим досвідом. Координаторами цього проекту в Кам’янці виступили Ігор та Наталія БОЙКИ, засновники волонтерської групи «Кухарська сотня Поділля».
– Я давно шукала схожу програму, бо розумію масштаби проблеми реабілітації та адаптації ветеранів, – розповідає Наталія Бойко. – На жаль, у цьому напрямку робота ведеться, м’яко кажучи, недостатньо. Проект «Серце Воїна» для нас на сьогодні просто ідеальний із кількох причин. По-перше, він благодійний, і всі тренінги для хлопців – безкоштовні. По-друге, мені пощастило бути знайомою з людьми, які вже пройшли такі програми, і результати просто вражають.
Слід розуміти, що того, хто побував на війні, неможливо реабілітувати, бо жодна нормальна людина ніколи не зможе забути всього пережитого там. Наше завдання – навчити ветерана з цим жити, а в ідеалі – навчити використовувати цей досвід у мирному житті на добрі справи.
Учасники АТО, які проходять усю програму, стають впевненими у своїх силах, керують своїми емоціями й розумом. А оскільки всі вони патріоти, які ризикували життям заради України, то ми перед собою бачимо тих справжніх, світлих та ідейних людей, які здатні будувати нових себе, нове життя навколо себе й нову успішну країну зсередини. Це вкрай важливо – спрямувати всі ресурси в правильне русло. Адже ми знаємо, на кого чи на що перетворюються ветерани, які не отримують допомоги та належної адаптації.
Хочу подякувати за підтримку директору «Гала-Готелю» Анатолію Ковальському, отцю Юрію Матвейцову і його дружині Лілії та всім нашим друзям, що долучилися до проведення тренінгу. Наступний тренінг заплановано орієнтовно на середину грудня, охочі взяти участь можуть зголоситися через мою сторінку у Facebook або на телефон «Кухарської сотні Поділля»: 067-116-75-74.
ЗАСУШЕНА ТУРБОТА ЖИВИТЬ ТІЛО Й ДУШУ
Не припиняє «Кухарська сотня Поділля» і своєї основної діяльності – годувати вояків, котрі боронять Україну на сході. Невпинно сушать вони овочі й фрукти, пакують різноманітні смачні й поживні заготовки, проявляючи справжні чудеса кулінарної винахідливості та створюючи авторські рецепти.
Це і класичний борщ, і різноманітні овочеві та круп’яні супчики, і молочно-круп’яна каша, щедро наповнена зернятками, горіхами, родзинками і сухофруктами, і енергетичні батончики, і фірмові «Сухарики вояцькі», і сушеня та вітамінні напої. Є місце й для екзотики: «Засипуха заморська» – супчик із капустою й квашеними ананасами не кожна господиня у себе вдома готує! За два роки – понад 8000 із любов’ю зготованих пакунків, переданих воякам на схід.
А заварила всю цю кашу Наталя Бойко, мама трьох маленьких донечок. Коли чоловік Ігор 2014 року добровольцем пішов на війну, вона знайшла через Інтернет людей, котрі робили сухі борщі, й за їхніми підказками почала їх готувати сама вдома.
– Найактивніший мій учитель – харківська волонтерка Марина ХАПЕРСЬКА, – розповідає Наталя Бойко. – За кілька місяців я спробувала робити супи, щоб урізноманітнити хлопцям меню. А коли чоловік повернувся, ми взялися робити заготовки разом у більших обсягах. Саме тоді виникла ідея створити групу у ФБ, і нам почали допомагати знайомі – хто грошима, хто продуктами, потім долучилися їхні знайомі…
Сушити заготовки постійно допомагають Тетяна Кошелєва і Яна Мілейко, інші люди дають продукти. Коштами весь час допомагають церква св. Іоанна Богослова (настоятель отець Юрій Матвейцов), пані Олена Мазій, наші тернопільські друзі, багато інших людей. Ми всім вдячні буквально за кожну гривню, бо три гривні – це вже пакет томатної пасти, а одна гривня – це вакуумний пакет для розфасування.
На сьогодні армія перебуває на державному забезпеченні, але хіба може армійська «тушонка» замінити домашню їжу? Наталя переконана, що воякам дуже важливі наші підтримка й турбота, тож і надалі готують та відсилають пакунки всім, хто звертається, – від «Госпітальєрів» і «Марусиних ведмедів» до будь-якого маленького підрозділу, морпіхам, 16-й бригаді та багатьом іншим.
– Мене часто запитують, коли ми все встигаємо, – зазначає Наталя. – Секрет простий: насправді ми не встигаємо робити навіть половину того, на що є потреба й чого б хотілося. Тому нам важлива допомога кожного, хто може й хоче щось робити.
Менше як місяць залишилося до Дня святого Миколая, і учасники «Кухарської сотні» закликають кам’янчан і мешканців району передати нашим воїнам на свята домашні смаколики й душевні подарунки. Адже кожна кам’янецька родина може спекти бодай одну порцію святкового печива (не торти й тістечка, а саме сухе печиво!), намалювами з дітьми малюнок і підписати невелику листівочку з подякою за наш із вами мир. Такі дрібнички дуже важливі для хлопців, які святкуватимуть далеко від дому й родини.
Подарунки, а також продукти можна приносити в «Корифей» на вул.Огієнка або до церкви св. Іоанна Богослова (територія ПДАТУ) з поміткою «Для Кухарської сотні Поділля».
Перемога обов’язково буде, і з нею прийде мир! Наближаймо його разом!
