80 РОКІВ ЮНОСТІ «ДЕВ’ЯТОЇ»

Ця школа із першого погляду вирізняється з-поміж усіх інших шкіл міста. Щойно переступивши її поріг, потрапляєш в атмосферу творчого вулика, де звичний дитячий гамір змішується зі звуками музичних інструментів, а стіни обвішані творчими роботами юних митців.

НВК №9 – школа-комплекс естетичного виховання із поглибленим вивченням англійської мови імені Аліма Трояна – є не лише центральною за місцем свого розташування, але й центровою за своєю суттю. Адже не тільки впевнено посідає найвищі сходинки в рейтингу міських шкіл, а й вражає буянням дитячих талантів, створюючи всі умови для їхнього розквіту.

Як не дивно, та цій юній і сучасній за своїм духом школі 12 грудня виповнюється аж 80 років! 

За ці десятиліття «дев’ята» пройшла разом із нашою країною весь непростий шлях, сповнений і трагічних, і славних подій. Вона змогла втриматися, розвинутися і створити власне обличчя. 

В цьому заслуга її легендарних керівників і педагогів, котрих хочеться сьогодні згадати.

Напередодні ювілею до редакції «Подолянина» звернулась учителька-пенсіонерка Валентина САВІНА, яка все своє життя пов’язала із цим навчальним закладом. З ностальгією гортаючи шкільний літопис, Валентина Антонівна вирішила поділитися історією рідної школи.

ГОРТАЮЧИ ШКІЛЬНИЙ ЛІТОПИС

«Звени и пой, девятая –

Сегодня твой юбилей!

Для нас ты стала матерью

И нет тебя родней!

Цю пісню-гімн дев’ятої школи співали учні й учителі, коли відзначали її 25-річний ювілей. А склали її тодішня директорка школи легендарна Людмила ПІЛАТОВИЧ разом з учителем музики Олегом КОСТРИКІНИМ. І скільки б іще ювілеїв не святкувала школа, ця пісня запам’яталася назавжди. Змінили свою актуальність деякі слова, однак головний сенс – тепле, душевне ставлення до рідної школи – залишилися в пам’яті та душах колишніх учнів і вчителів.

1936-й – рік народження «дев’ятої». На місці колишнього квіткового господарства (теперішня територія міського ліцею) всього за півтора року була збудована середня школа №9, і 12 грудня 1936 року в ній розпочалися заняття. Спершу це був лише один клас – 25 учнів. Діти прийшли із тодішніх 5-ї та «першої» шкіл.

Першим директором була вчителька математики Олександра ПЛЕВАКО, після неї школу до початку Другої світової війни очолював Олександр ШАБАЛІН. «Дев’ята» набула значного авторитету і вважалась однією з передових шкіл області. Прославили її випускники 1940-1941 рр.: Борис Ліпман, Галина Притула, Юрій Яблонський та інші.

ЗАМІСТЬ ЗОШИТА – ГВИНТІВКА

18 червня 1941 року в школі відбувся випускний бал, а вже через чотири доби сонячний день затьмарило страшне слово «війна». Учні «дев’ятої» склали найсуворіший іспит на вірність Батьківщині. Молодших школярів евакуювали, а старші просто зі шкільної лави пішли добровольцями на фронт, змінивши шкільні зошити на гвинтівки. Багато з них не повернулися додому, віддавши життя за рідну землю.

У самій же будівлі навчального закладу з перших днів розгорнули польовий госпіталь.

Та вже у липні 1941-го госпіталь виїхав із Кам’янця, бо в місто увійшли німецькі загарбники. Школа №9 припинила своє існування, вікна були заклеєні чорним папером, ночами звідти чулися людські крики, та частіше – п’яні верески фашистів. А вранці у чорних машинах звідти вивозили людей на розстріл. Два роки та

8 місяців хазяйнували окупанти в нашому місті.

І ЗНОВУ В СТРОЮ

У березні 1944 р. місто звільнили, і школа знову змогла стати у стрій. Повертались учителі, приїжджали діти. Почалося важке повоєнне відродження закладу, адже будівля – у жахливому стані: розбиті вікна, виведене з ладу опалення, не було парт, стільців, підручників, зошитів. Педагоги мили, чистили, білили, фарбували, все майстрували власноруч, аби підготувати школу до початку нового навчального року.

1 вересня 1944 року «дев’ята» прийняла 170 учнів, однак уже до кінця першої чверті прийшло стільки дітей, що їх просто ніде було розмістити. І тоді відібрали всіх хлопчиків і перевели в окрему чоловічу школу №8, а «дев’ята», відповідно, стала жіночою.

Працювати і навчатися в перші повоєнні роки було дуже важко: діти сиділи на уроках у пальтах, у них мерзли руки, застигали чорнила. Писали на обгортковому папері, у зошитах, зшитих із газет. Багато учнів були виснажені від голоду і пережитого в часи війни. Учителька Перетяткевич згадує, що в її 4-му класі було 57 учнів, і на всіх – лише один підручник із географії та два – з арифметики. Та при цьому навчалися діти дуже старанно, були дружні й допомагали один одному.

У класах для обігрівання облаштовували пічки-«буржуйки», димарі ж виводили у кватирки. Дрова заготовляли самі учні та їхні батьки у лісі, звідки привозили за допомогою військових.

1946 року заклад тимчасово очолила ГУРСЬКА – прекрасний педагог і чуйна людина. З її ініціативи у школі перед уроками була запроваджена фізкультхвилинка, запрацювали різні гуртки, шкільна піонерська організація проводила багато цікавих і корисних заходів.

1951-го директором призначили заслуженого вчителя України Тетяну ЛАБЗІНУ, завучем – заслуженого вчителя Лавінську, а вчителька початкової школи Катерина Чернилевська була не лише заслуженим учителем, а й депутатом Верховної Ради України (1946-1954 рр.). Уже із 1952 р. школа поповнюється молодими педагогами – колишніми учнями «дев’ятої».

Поступово зростала і матеріальна база школи. Їй віддали сусідній флігель, де розташовувалася музична школа. Там розмістили три початкові класи. Був закладений шкільний сад.

Iз 1954-го у «дев’ятій» уже навчались і хлопці, і дівчата, тоді ж розпочалося будівництво шкільної майстерні.

1959 року директором школи призначили вчительку «восьмої» Людмилу Пілатович – молоду, енергійну, талановиту, творчу натуру, котра вміла захопити учнів і вчителів будь-якою справою. Саме під її керівництвом був добудований другий поверх флігеля початкової школи, де згодом з’явилися актовий і спортивний зали школи. З ініціативи Людмили Борисівни всі шкільні справи проводились у змагальному дусі під девізом: «Хто не горить, той коптить – нехай палає полум’я життя!».

Цей період навчального закладу пов’язаний з іменем іще однієї вчительки Лідії КАВЕЦЬКОЇ, котра викладала історію і була талановитим організатором позакласної роботи.

На висоті у школі була й художня самодіяльність, «дев’ята» завжди посідала призові місця на міських та обласних оглядах. Керувала цим сама директор Пілатович і вчителька Еліса ГОРОДНИЦЬКА, яка створила музей бойової та трудової слави.

Школа стала престижною, однією з найкращих у місті та області. З її стін випускалися хороші люди, прекрасні спеціалісти – лікарі, вчителі, офіцери, юристи, спортсмени, артисти. Минають роки, змінюються директори, завучі, вчителі, виростають учні, зберігаючи в пам’яті імена своїх педагогів.

Нещодавно в автобусі до мене звернулася жінка: «Валентино Антонівно! Ви ж моя перша вчителька!» Це було так несподівано і так приємно. Минуло понад 50 років, відколи я 18-річною дівчинкою після педучилища прийшла в дев’яту школу, а мене й досі пам’ятають і впізнають!

І ми, вчителі, також не забуваємо своїх учнів, їхні дитячі вибрики та успіхи. Пишаємося, що вони стали гідними громадянами нашої країни.

НОВА «ДЕВ’ЯТА» – НОВИЙ ЗЛІТ

Найяскравішою сторінкою в житті 9-ї школи стало призначення 1984 року нового директора Аліма Трояна. Це було пов’язано з будівництвом нового приміщення закладу, адже старе вже не вміщувало всіх охочих у ній навчатися.

1987 року «дев’ята» відгуляла новосілля у своїй теперішній будівлі, а в колишньому приміщенні тепер знаходиться міський ліцей. Утім новацією школи №9 стало не лише нове приміщення. Алім Миронович мріяв зробити її новаторською – школою-комплексом естетичного виховання. Директор був переконаний, що краса врятує світ і кожна дитина по-своєму талановита, лише потрібно вчасно виявити цей хист і розвинути його.

За його задумом, у загальноосвітньому закладі мала з’явитися ще й школа мистецтв, де діти з першого класу мали б грати на музичних інструментах, опановувати хореографію та образотворче мистецтво. Після семирічного навчання мистецтву учні отримували б державне свідоцтво про закінчення школи мистецтв за одним із профілів.

Алім Миронович досяг своєї мети: така школа стала першою в Україні. Під керівництвом директора було обладнано 31 музичний клас, 5 хореографічних залів, 6 студій образотворчого мистецтва, 8 кабінетів іноземної мови, 2 спортивні зали тощо.

Зі стін «дев’ятої» – тепер уже школи-комплексу естетичного виховання – вийшли талановиті хореографи, художники, артисти, музиканти. Зокрема, скрипалька симфонічного оркестру Антоніна Гурська, відомий баритон Андрій Бондаренко, артист балету Українського академічного фольклорно-етнографічного ансамблю «Калина» Олександр Шумський, піаністка Маргарита Головко та багато інших.

На жаль, 26 вересня 2009 року Алім Миронович передчасно пішов від нас, однак справа, якій він присвятив своє життя, процвітає, уславляючи школу. Ім’я Аліма Трояна тепер носить школа, яку він збудував і створив.

Шкільний корабель пливе вже з молодим, оновленим екіпажем. А ми, вчителі-пенсіонери, й надалі живемо інтересами рідної школи, приходимо сюди на свята, захоплюємося талановитими школярами і колегами, з гордістю читаємо в газетах про досягнення учнів «дев’ятої» у предметних олімпіадах, у Малій академії наук, спорті, мистецьких конкурсах. І звісно, ми завжди у захваті від звітних концертів школи мистецтв.

Тож нехай і в наш непростий час учні та педагоги дев’ятої не втрачають завзяття – йти вперед, любити, дружити, працювати на благо своєї Вітчизни. З ювілеєм, тебе, рідна «дев’ята»! Творчих тобі успіхів, миру, удач і натхнення!

Валентина Савіна.».

СЬОГОДЕННЯ I ПЕРСПЕКТИВИ

Після усього сказаного важко щось додати, крім того, що оновлена дев’ята школа, про яку мріяв і яку з любов’ю створював директор Алім Троян, утвердилась і продовжує розвиватися. Щоб написати про всі досягнення її учнів і вчителів, газетної сторінки не вистачить. Тож обмежимося коротким підсумком від директора школи Наталії ОСАДЧУК.

– У закладі, який маю честь очолювати, можна сміливо здійснити свої юні мрії та сподівання, – гордо стверджує Наталія Вікторівна, – адже, крім навчання у загальноосвітній школі, діти співають, грають на музичних інструментах, малюють, танцюють. Обов’язковою умовою навчання у НВК №9 є повне охоплення учнів 1-8-х класів заняттями у школі мистецтв. На сьогодні в нас навчаються 945 учнів, у школі мистецтв – 819.

Таке поєднання дуже зручне і для дітей, і для батьків, тому що діти весь день перебувають під наглядом учителя і, не виходячи за межі закладу, отримують другу – мистецьку – освіту, підтверджену таким же свідоцтвом, яке видають музичні та художні школи. На підставі цього документа наші випускники нерідко вступають на мистецькі спеціальності у виші як у Кам’янці, так і в інших містах.

– Наталіє Вікторівно, Ваша школа славиться своїми мистецькими колективами. Скільки всього їх є?

– На сьогодні на базі нашого навчального закладу працюють 24 творчі колективи – хореографічні, інструментальні та вокальні, котрі посідають найвищі сходинки у різноманітних конкурсах і фестивалях.

Зокрема, дитячий оркестр народних інструментів, якому цьогоріч присвоєно звання народного (керівник Валентин Шумський), дитячий духовий оркестр під керівництвом Ігоря Ларіна, ансамбль домристів «Алегро», ансамбль балалаєчників «Унісон», ансамбль інструментальної музики «Кураж» (керівник Валентина Крайняк), котрий цього року подано на звання зразкового, та інші.

Користуються повагою вчительські колективи, наприклад, оркестри народних інструментів та симфонічний, інструментальні ансамблі «Домінанта» і «Astra», що здобувають призові місця у професійних конкурсах.

Iз 2014 року, зважаючи на запити батьків і дітей, розпочався розвиток вокального напрямку, який веде Ольга Крилова, тож тепер маємо здобутки і в цьому виді мистецтва.

Серед хореографічних колективів відзначу зразковий хореографічний ансамбль «Світоч» (Анастасія Федоряк), котрий нещодавно здобув Гран-прі фестивалю «Grand-fest Кам’янець», зразковий хореографічний ансамбль «Сяйво» (Олександра Кучерява), клуб бально-спортивного танцю «Грація», хореографічні колективи «Браво!», «Джерельце», «Водограй» і «Барви».

Наші вихованці – постійні учасники міських культурно-мистецьких заходів. Зокрема, під час відкриття туристичного сезону 2014 року ми брали участь у мистецькій акції «Травнева палітра», тоді до Книги рекордів України було занесено найдовшу в нашій країні дитячо-юнацьку виставку художніх робіт «Мости єднання» протяжністю 1300 м, що складалася із 4000 малюнків. Наша школа отримала окрему відзнаку, оскільки надала найбільшу кількість робіт.

– Окрім мистецьких дисциплін, принадою Вашої школи є й поглиблене вивчення англійської мови…

– Так, англійську наші учні вивчають із першого класу за оксфордськими підручниками, успішно складають ЗНО. А ще із 5-го класу опановують другу іноземну – німецьку. Загалом же, за підсумками ЗНО з восьми предметів, наша школа посіла ІІ місце, поступившись лише приватному ліцею «Антей». Маємо показник якості знань – 61,56%. 2014 року наша учениця Ілона Квачова написала еталонну роботу з англійської мови.

Вчителі англійської мови Ірина Доценко та Оксана Євчук стали авторами нового підручника і зошита з англійської мови для учнів 1-го класу, який отримав гриф Міністерства освіти і науки України 2015 року. Цьогоріч вони видали підручник для 3-го класу, теж із грифом Міністерства.

Наша школа – активний учасник різноманітних проектів, один із них – навчальна програма Європейської комісії «Twinning Plus», куратором якого в нашому закладі є вчитель Світлана Остапова. Ця програма дає можливість поглиблено вивчати англійську мову та реалізовувати спільні проекти з іншими європейськими школами.

Два роки тому наша школа вчергове отримала свідоцтво про атестацію із відзнакою на наступних 10 років – це важливе досягнення всього колективу. Великий і, безперечно, вагомий внесок у розвиток нашого закладу належить батьківській громаді, яка є підтримкою та опорою шкільної сім’ї. Ми також тісно співпрацюємо з управлінням освіти і науки та міською владою, вдячні їм за підтримку в усіх наших починаннях.

Ювілейні заходи у НВК №9 розпочалися 1 грудня сімейним шкільним концертом. 80-й річниці школи буде присвячена і новорічна феєрія для учнів 8-11-х класів. А по-справжньому грандіозною ювілейною урочистістю стане звітний концерт навчального закладу, який відбудеться у РЦКМ «Розмай» 24 березня 2017 р.