РЕСТАВРАТОРИ ЗНОВУ ОНОВИЛИ КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ
Облущена фарба, нерівні латки на полотні, обірвані краї, розхитані підрамники і навіть неправильні дані в документації – саме в такому стані перебувають картини, які надходять із фондів Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника в реставраційні майстерні. Тут їх «виліковують» і повертають давній блиск студенти спеціальності «Реставрація творів мистецтва» К-ПНУ ім.Івана Огієнка. За 9 років своєї посиленої роботи їм вдалося потішити кам’янчан 147 відновленими полотнами.
От і 23 червня у стінах Галереї мистецтв традиційно у відкритій формі відбувся захист дипломних робіт із реставрації. Студенти показали власні копії відомих картин і презентували дев’ять відреставрованих полотен, які роками у вогких підвальних приміщеннях чекали своєї черги на нове життя. Впродовж захисту юні реставратори розповіли, які картини вони реінкарнували, що вдалося дослідити та які труднощі виникли в процесі реставрації.
ВОСКРЕСІННЯ ЗАБУТИХ ШЕДЕВРІВ
У фондах К-ПДІМЗ знаходяться чимало полотен, які потребують, аби над ними трішки почаклували. Ті, які вже пройшли процес реставрації, знову красуватимуться в Галереї мистецтв.
– Усі картини із фонду історичного музею ми обираємо, зважаючи на те, до якого жанру більше схильний студент. Однак є й такі роботи, які потребують негайного оновлення, – розповідає викладач із реставрації Ольга ЯКУБОВСЬКА.
Кожне полотно має свою історію, тому підхід до мистецьких творів студенти обирають різний. Усе ж результати «до» і «після» не помітити неможливо. Реставраторам під товстими шарами лаків і фарб вдалося віднайти втрачені написи, а подеку-ди – навіть додаткові постаті чи споруди на задньому фоні. Попри роботу над відновленням, їм довелося дбати про те, щоб через роки реставрація мала легкий зворотний ефект.
За словами Ольги Петрівни, реставрація – це надто відповідальний процес. Над однією картиною потрібно працювати рік, а іноді й довше. Студенти часто вимушені залишатися після занять, аби закінчити роботу над певним елементом. А ще доводиться цілими днями просиджувати в бібліотеках та архівах, щоб знайти відомості про картину. Але й попри таку наполегливість і старанність із 9 реставраційних полотен дізнатися авторство вдалося лише одного з них. Це робота художника Дмитра Гамалія «Шторм на морі». Оксана Бучинська, яка займалася її реставрацією, з’ясувала, що написана вона 1952 року. І хоч картина з приватної колекції, про автора майже нічого невідомо. Але, дослідивши його техніку писання, студентка припустила, що професіоналом автор не був. На картині можна помітити порушення закону повітряної перспективи (тобто удавані світлові зміни в просторі, які передають тоном і кольором, автор зобразив не за всіма правилами).
Виникли проблеми і з оновленням «Портрета Олександри Федорівни». Попередні реставратори, які десятки років тому працювали з картинами, не подбали про те, аби нещадний час їх не зруйнував. Для розривів на полотні свого часу вони використали техніку латки, до того ж непрофесійної. Це призвело до осипання фарби. До того ж на портреті був надто товстий шар жовтого лаку, через що полотно втрачало оригінальні кольори. Знявши попередню реставрацію, студентка Олеся Ганусік змогла відновити втрати. Визначила студентка-реставратор і те, що картину було створено наприкінці XVIII ст.
А от Ярослава Гуцалюк, провівши дослідження, дізналася, що на полотні «Портрет Михайла Федоровича Романова» зображений не Павло І, як зазначалося у документах, а Михайло Федорович. Знімати значний шар лаку довелося і на «Портреті княжни царського роду». Завершивши процедуру потоншення, студентка побачила, що картина, яка мала блакитнуватий колір, насправді є сріблястою. Вдалося визначити, що полотно написане у ХІХ ст.
Олесі Янішевській та Діні Пяскорській, які займалися реставрацією «Портрета Марії Атаназєвіч із Кочубіїва» та «Портрета старого чоловіка», не вдалося встановити авторів цих полотен. Єдине відомо – створені вони у ХІХ ст.
Представлена була й реставрація на дереві, яку виконала Анна Карлик. Це фрагмент Царських воріт із зображенням Бога – Святого Духа, сер. ХІХ ст.
ВІД РЕСТАВРАЦІЇ ДО МОЛИТВИ
Як зазначила завідувач кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва національного університету Наталія УРСУ, ворогом усіх полотен є не лише час, який нещадно оси-пає грунт, відбирає яскравість кольору, але й вологість, через яку вони починають цвісти.
– Практично всі картини, які ми отримуємо із фонду К-ПДІМЗ, понищені часом і мають невідому історію. Реставраторам доводиться досліджувати період їх написання, художника і навіть саму назву полотна або те, що на ньому зображено. Правда, наразі студенти мають доступ до міського архіву, а це значно полегшує роботу, – розповідає Наталія Олексіївна. – Більшість полотен, над якими працюють студенти, – це ікони. Інколи, якщо вони відомі, люди приходять у майстерні, аби помолитися. Їх не бентежить, що тривають відновлювальні роботи, вони впевнені – ікона може допомогти. Був період, коли одна з відновлених ікон висіла у моєму кабінеті, тож залишати людей наодинці з полотном доводилося не раз.
Окрім реставраційних робіт, студенти виконали декілька копій. Більшість із них залишать на кафедрі, інші планують подарувати. Для прикладу, копію полотна «Христос – світоч світу» XVI ст. художника Паріса Бордоне, яку виконала Діна Пяскорська, подарують Домініканському собору.
Оксана НЕСТЕРОВСЬКА.
