Вівторок, 07 Грудня 2021 р.
21 Липня 2017

ПОЛІТИЧНІ ПЕРИПЕТІЇ ГАЛЬМУЮТЬ РЕФОРМУ

Минулого тижня відбулася доленосна подія для громади Староушицької зони. 10 липня на чергову сесію все ж зібралися депутати Староушицької селищної ради і вирішили, що вони таки хочуть об’єднуватися.

Анатолій Тимчук

Пропозицію «поріднитися» вони отримали від Грушківської сільради ще в березні, проте змусили дуже довго чекати на свою відповідь, заступоривши при цьому весь процес реформ. Адже про яке створення Староушицької об’єднаної територіальної громади можна було говорити власне без самої Старої Ушиці. Після позитивного рішення та ще й перед ним селищем і сусідніми селами розлетілася маса чуток і запитань: чому маленька Грушка пропонує об’єднуватися великій Старій Ушиці? Навіщо багатшим об’єднуватися з біднішими і ділитися й без того скромними доходами? Що позитивного отримають Грушка, Крушанівка, Нефедівці та Подільське від реформи?

Дійшли місцеві активісти із цими розмовами і до нашої редакції. Актуальні для селян питання ми переадресували ініціатору реформи – Грушківському сільському голові Анатолію ТИМЧУКУ.

– Анатолію Сергійовичу, як виникла ідея об’єднання сіл Староушицької зони, і чому Ви пропонуєте центр громади у Старій Ушиці, а не в Грушці, як було б вигідніше для Ваших виборців?

– Сьогодні нам треба об’єднуватися, аби вижити і гідно жити, а не шукати вигоди і тягнути ковдру на себе. Тому й пропонуємо створити Староушицьку об’єднану територіальну громаду в складі таких сільських рад: Грушківсь-

кої, Нефедівської, Подільської, Крушанівської, Чабанівської, Староушицької із адмінцентром у Старій Ушиці.

Ще радянська модель місцевого самоврядування сьогодні практично не працює. Ну, не може громада розвиватися, якщо бідна сільська рада у складі 3-7 працівників слугує для 300 чи 700 мешканців. Усі зароблені кошти йдуть на зарплату і проїдання бюджетів, а не на потреби селян. Ні для кого не секрет, що наші села вимирають, тому не варто триматися за минуле, за примарні робочі місця, а необхідно шукати альтернативні шляхи виживання. Нам уже є з кого брати приклад, у кого вчитися, це наші Гуменецька, Колибаївська, Китайгородська ОТГ. Хай і у них не все гладко, але всім зрозуміло, що їхні здобутки за два роки набагато солідніші, ніж були до об’єднання. Явно й те, що якою б не була влада, а відміняти цю реформу вже ніхто не буде, бо люди побачили – вона діє. А територіальні громади, які об’єдналися, вже не захочуть роз’єднуватися.

Поки у Старій Ушиці тривають політичні перипетії між селищним головою і депкорпусом, грушківчани вирішили, що краще нам бути ініціаторами реформи. Як кажуть, від перестановки доданків сума не змінюється, а чим довше будемо думати – тим гірше для нас. Інші ОТГ уже налагоджують свою роботу, вже навчилися працювати, сформували штати. А ми досі сиділи і чекали…

Мешканці Старої Ушиці стоять на тому, аби центром було їхнє селище. І логіка в цьому є, адже тут усі можливості, велика кількість населення. Спочатку йшла мова про те, аби певні адмінпослуги надавалися і в Грушці, щоб людям з інших сіл, які, можливо, ввійдуть до громади, ближче було добиратися. Ніколи не було пропозицій, аби центром стала Грушка. Хто почав поширювати ці чутки і наробив у громаді чимало колоту – невідомо, але зрозуміло, що робилося все для того, аби загальмувати реформу. Нам усім треба домовлятися, бо якщо кожен залишиться при своїх амбіціях, то толку не буде.

– Ви вже маєте «добро» від Старої Ушиці. Які подальші плани?

– Процес об’єднання територіальних громад непростий і досить тривалий. Усі чекали рішення Старої Ушиці, бо якби вона не погодилася, всі сусідні до неї села не об’єдналися б. Адже нам необхідно дотримуватися перспективного плану, затвердженого Кабінетом Міністрів ще 2015 року. Згідно з ним, має бути Староушицька ОТГ із центром у Старій Ушиці.

Наступний етап – обговорення в інших сільських радах, яким пропонуємо об’єднатися. У них є вибір: якщо не погодяться, то залишаться наодинці.

Розпорядженням селищного голови найближчим часом має створитися робоча група, яка опрацьовуватиме кінцевий проект рішення. Він ще раз обговориться на громадських слуханнях, має повністю прорахуватися фінансова сторона. Вже потім сесією селищної ради прийматиметься головне рішення.

– До речі, про фінанси. Яка користь буде громадам після об’єднання?

– Спочатку треба визначитися, хто і з ким об’єднається, а вже потім рахувати. За приблизними підрахунками, якщо об’єднаються всі громади Староушицької зони, то наш бюджет складатиме майже 19 мільйонів гривень, і це без перегляду ставок за землю. Сподіваємося і на державні дотації, зокрема із Фонду регіонального розвитку, з якого фінансування на важливі для громади проекти зазвичай розподіляється за схемою: 90% – із Державного бюджету, 10% – із місцевого. Сільські ради сьогодні не отримують податку на доходи фізичних осіб, а об’єднавшись, 60% від ПДФО залишатимуться у місцевому бюджеті. Позитив і в тому, що громада сама вирішуватиме – закривати в селі школи чи ні, як правильно розпорядитися своїми коштами, медична субвенція, як і освітня, надходитиме напряму в місцевий бюджет, тому знатимемо, що наші гроші підуть на потреби громади тощо.

На довгому реформаторському шляху ми вже стикнулися із багатьма проблемами. Це, зокрема, і спротив реформі окремих мешканців, навмисне перекручування фактів, аби заплутати людей і налаштувати їх проти. Але під час громадських слухань закликаємо селян не лише в рожевих окулярах дивитися на речі, а все обдумувати й аналізувати. Нам, місцевій владі, необхідно їм усе пояснювати і розповідати, а не триматися на своїх посадах якомога довше.