Понеділок, 29 Листопада 2021 р.
28 Липня 2017

АРХЕОЛОГИ ВІДКРИВАЮТЬ КАВ’ЯРНЮ І… КОПАЮТЬ ЩЕ ГЛИБШЕ

Уже другу кав’ярню XVII ст. відкрили кам’янецькі археологи на ділянці на вул.П’ятницькій.

Розкоп на вул.П’ятницькій

Відомий із писемних джерел факт, що у Кам’янці каву пили задовго до Відня, був щедро підтверджений археологами ще минулого літа, коли в розкопі житлового комплексу на площі Польський ринок, в одній ямі, було знайдено понад 600 турецьких люльок для куріння і понад 60 вишукано оздоблених турецьких та китайських кавових чашок. Це безпрецедентна знахідка на всій території колишньої Османської імперії, тож Кам’янець тепер володіє найбільшою колекцією люльок найрізноманітніших форм, а також неймовірно красивою колекцією кавового посуду.

Дослідження ще тривають, але вже тепер можна сказати, що клієнтами знайдених кав’ярень були турки у період їхнього панування 1672-1699 рр. Тоді це був не той вишуканий романтичний заклад, куди хлопець міг привести дівчину на каву

з тістечком, це був суто чоловічий клуб, де турки годинами просиджували за кавою, курили свої люльки та обговорювали справи.

Люльки для куріння у великих кількостях знаходилися також у варварських котлованах і траншеях на Польському ринку в минулі роки, ще до запровадження обов’язкових археологічних досліджень, тож чимало кам’янчан поповнили ними і свої домашні колекції.

НЕ СЕНСАЦІЙНИЙ, ЗАТЕ МАСШТАБНИЙ

Павло НечитайлоАрхеологічний сезон 2016 року був перенасичений сенсаціями практично з кожної ділянки розкопок. Мало не щотижня місцеві та всеукраїнські ЗМІ гучними заголовками повідомляли то про найстаріший виявлений в Україні гончарний горн ХV ст., то про найдавнішу ливарну майстерню часів трипілля, то про найдавнішу збережену бруківку, то про знахідку втраченої турецької башти-людвисарні тощо.

Сезон року 2017, на перший погляд, виглядає значно скромнішим у медійному плані, проте археологи запевняють, що теперішні розкопки на вул.П’ятницькій є наймасштабнішими за площею в історії досліджень нашого міста – адже цього разу копається не окрема будівля, а цілий житловий квартал! І саме ці розкопки проливають світло на низку ключових проблем: коли ж усе-таки постав Кам’янець, і як розвивалася його структура.

– Мабуть, «піарником» у нас працює сам Господь Бог, оскільки торішні сенсаційні знахідки, що мали неабиякий розголос у медійному просторі, дуже позитивно спрацювали на нашу експедицію, – усміхається керівник Кам’янець-Подільської архітектурно-археологічної експедиції, кандидат історичних наук Павло НЕЧИТАЙЛО. – Ми відчули розуміння і неабияку допомогу від депутатського корпусу та міського голови Михайла Сімашкевича, завжди незмінно нас підтримує заступник міського голови Григорій Горшунов. Тож тепер розкопки на П’ятницькій проводяться на замовлення і кошти департаменту економіки та розвитку інфраструктури міста.

Цього року також зав’язалася тісна співпраця з історичним факультетом Кам’янець-Подільського університету імені Огієнка, за що дякуємо ректору Сергію Копилову, декану історичного факультету Володимиру Дубінському та завідувачу кафедри археології й нашому вчителю Анатолію Гуцалу. Нам на допомогу прийшли студенти-історики, і декілька з них можуть у майбутньому поповнити лави кам’янецьких археологів.

ТРИПІЛЛЯ + КОРІАТОВИЧІ = ?

Розкопки на П’ятницькій уже з перших помахів лопати у грудні 2016 року принесли інтригу: було виявлено трипільський шар, у який втоптані черепки кераміки часів Коріатовичів.

Найбільшою археологічною загадкою Кам’янця є те, що і раніше культурні шари трипілля безпосередньо сусідять із матеріалами давньоруського періоду – ХІІІ-XIV ст. Між цими періодами – часова прірва у близько три тисячі років – і жодних інших слідів перебування тут людини. Схоже, Старе місто на довгі три тисячі років із густонаселеного трипільського поселення перетворилося на безлюдний острів.

У розкопі на П’ятницькій трипілля і давньоруський період перетинаються по всій ділянці. От копають археологи нижню частину входу в будинок, засипану сміттям – і наштовхуються на непорушену трипільську яму, заповнену керамічним посудом. Знову копають – і знову натикаються на вцілілий шмат трипільського шару. Або у східній частині ділянки раптом виявляється, що старовинна долівка будинку XIV ст. є частиною глинобитного трипільського житла, в яку просто втоптані шматки давньоруської кераміки.

Данг Джанібек-хана– Ми маємо декілька науково обгрунтованих версій походження Кам’янця як міста й формування його структури, – розповідає Павло Нечитайло. – Існує версія, що місто таким, як воно є, перепланували поляки, за краківським зразком. Є також версія про давньоруські початки формування червоної лінії площі Польський ринок – цю думку відстоювали Микола Петров та Іон Винокур на підставі того, що на ділянці навпроти сучасного магазину «Ратуша» були знайдені давньоруські житла у контурах фундаментів барокових будинків.

Загалом же проблема кам’яного домобудівництва у Кам’ян-ці – це широкомасштабна проблема, яка досі практично не висвітлювалася даними археологічних досліджень. В основному, це наукові теоретизування на тему «так могло бути» чи «так не могло бути» на підставі суміжних аналогій.

Ми ж тепер під товщею землі знаходимо підтвердження того, на чому свого часу зробив акцент краєзнавець Сергій Шкурко: весь давньоруський Кам’янець стоїть на основі трипільського поселення, центр якого був на площі Польський ринок. У всіх місцях розкопок на території Старого міста давньоруський шар лежить безпосередньо поверх трипільського, і жодних прошарків інших періодів між ними не виявлено.

Як не жаль, жодного підтвердження перебування на території міста давніх римлян (гіпотеза про яких була надзвичайно популярною кілька років тому) також не знайдено, і археологи жартома пояснюють це так:

«У всьому винні середньовічні жителі міста, котрі ретельно визбирали всі залишки слідів перебування римських легіонів, усю їхню черепицю, всі їхні значки, корони, щити, дорогий посуд, амфори – і кудись викинули. Тож одного дня ми, напевно, знайдемо велетенську яму, куди підступні русичі повикидали всі вцілілі артефакти отих кількох тисяч років, що пройшли між трипіллям і давньоруським містом?».

Але жарти жартами, а «біла пляма» в три тисячі років примушує задуматися: невже стільки часу на острові взагалі ніхто не жив? Адже довкола – і на Татарисках, і на Зіньківцях, і біля мікрорайону Жовтневого – знайдено низку поселень періоду бронзи та раннього залізного віку.

– Прийнято вважати, що на зміну трипільцям на ці землі приходить культура бойових сокир – а це кочівники, від яких нам залишилися тільки могили, – пояснює Павло Олександрович. – Тобто, присутність людей тут якщо й була, то епізодичною, і вони не встигали залишити відчутних матеріальних слідів, тому якоїсь потужної поселенської структури між трипіллям і Давньою Руссю поки що не простежується.

КЛЮЧИК ДО ІСТОРІЇ МІСТА

Кавові чашки з торішніх розкопокКомплекс будівель на П’ятницькій не претендує на гучний заголовок, але представляє надзвичайний інтерес для дослідників історії міської архітектури, адже тут виразно «читаються» різні періоди забудови й перебудови цієї частини площі Польський ринок.

Це великий комплекс кам’яних, дерев’яних, земляних, наземних, підземних, глинобитних комбінованих конструкцій – залишки кам’янецької архітектури, які демонструють нам життя цілого кварталу в період існування Кам’янця як міста, починаючи з першої згадки в літописі і закінчуючи ХХ століттям.

Видно, як і коли замуровувалися і перебудовувалися підвали, замуровувалися і переносилися входи до будинку, як вторинно використовувалися уламки старого кам’яного порталу тощо.

– Ми впритул підійшли до такої всеоб’ємної проблеми, такого дражливого й спекулятивного питання, як вік Кам’янця-Подільського, – продовжує Павло Нечитайло. – Тобто, навіть уже маючи достатньо матеріалів періоду Київської Русі, ми все ще не можемо з упевненістю сказати, чи було тут місто, і як воно розвивалося в домонгольський час. Адже, за історичною методикою, місто не існує, поки воно не згадується в літописах. Нема писемних згадок – нема міста, це закон. А що ми маємо, крім фортифікаційних пам’яток? Майже нічого.

А тут виходить, що у межах старих фундаментів ми натикаємося на місто в місті. Раніше археологи завжди копали поза межами кам’яниць, знищених у роки Другої світової війни, тому що вважалося, що нічого цікавого у місці втраченої забудови знайти неможливо, що культурні шари зруйновані. Та розкоп на П’ятницькій довів, що це далеко не так, і скільки цінних матеріалів з історії міста було по-варварськи зруйновано й назавжди втрачено «завдяки» відновленню втраченої історичної забудови без попередніх археологічних досліджень.

МЕТАЛ І ГЛИНА ЗА ВСІ ЧАСИ

Певним «бонусом» П’ятницької є сотні черепків кераміки різних періодів, різних типів, вік яких чітко визначається завдяки супутнім монетним знахідкам. Поки що для археологів це непочатий край роботи – щоб відмити всі ці черепки, замалювати їх, описати і навіть… пограти в «археологічні пазли», коли деякі фрагменти вдається наново склеїти у миски, горщики або кахлі. Надалі ці знахідки дають можливість укласти каталог, що допоможе наступним дослідникам Кам’янця ідентифікувати місцеву кераміку за типами і хронологією.

Що ж стосується монетних знахідок, то і тут маємо діапазон від XIII до ХХ ст. Найстарішою і найбільш цінною є срібна монетка розміром із риб’ячу луску – київське наслідування дангу Джанібек-хана (золотоординської монети).

– На жаль, у даті на монеті стерта остання цифра, за Хіджрою вона датується 750-ми роками, на наше літочислення це 1350-ті роки, – пояснює учасник експедиції, співробітник музею-заповідника Ігор СТАРЕНЬКИЙ. – Ця монета маркує нам шар, що відноситься до фінального періоду золотоординського та періоду Литви.

Інша група монет – це польські динари, що відносяться до XV ст., періоди правління Владислава Ягайла, Владислава ІІІ Варненчика та Казимира Ягелончика. Це дрібна польська монета зі срібла з домішками міді вагою менше як півграма.

Загалом унікальність монетних знахідок із П’ятницької періоду Речі Посполитої – це величезна кількість фальшованих монет, виготовлених із міді й покритих амальгамою срібла. Річ у тім, що неподалік від нас, на території Молдавського князівства, у Сучаві, мало не в промислових масштабах діяв монетний двір, що займався фальшуванням польської монети. Є й інші польські та литовські монети, мідні та срібні монети царської Росії та, звісно, радянські монети.

Особливий інтерес представляють фрагменти мідної посудини та інших виробів, шматки мідного шлаку, що свідчать про існування тут у другій половині XVII – на початку XVIII ст. майстерні з виготовлення мідного та бронзового посуду, аналогічної тій, що торік була знайдена в розкопі біля Ратуші.

Тож, як бачимо, жоден день нашого «археологічного детективу» не минає без цікавих знахідок, що привідкривають завісу давньої історії нашого рідного міста.

P.S. А з 8 по 15 серпня Кам’янець-Подільська архітектурно-археологічна експедиція проводить «Тиждень відкритого розкопу на П’ятницькій». Охочі побачити залишки давніх будівель, роботу археологів та отримати екскурсію по розкопу можуть зголошуватися на електронну пошту (kparchaeology@gmail.com).

Олеся ГРАБОВСЬКА.