МІЛЬЙОННІ БОРГИ НЕ СТАЛИ НА ЗАВАДІ РОЗВИТКУ

ДП «Нігинський кар’єр» – це яскравий приклад стану української промисловості: як її не руйнують і не грабують, а вона все одно не лише втримується на ногах, але й знаходить у собі сили розвиватися. А вся справа в людях, простих роботягах, які, попри все, викарабкуються, добувають вапняковий камінь, аби мати гідне майбутнє, розвивати свій край, Батьківщину. І якщо вони побачили, що можуть жити краще, то лише спробуйте в них це забрати.

Минуло понад рік, як закінчилися перипетії через призначення «нового» директора на підприємство. Працівники наприкінці 2015 р. стали на захист старого директора Миколи ТКАЧА і таки відвоювали його у Мінагрополітики. На цій посаді він був лише рік – з вересня 2014-го, але зумів так себе зарекомендувати, що всі підлеглі – і суворі чоловіки із виробництва, і чарівні жінки із бухгалтерії – в люті морози страйкували під стінами підприємства, перекривали дорогу при в’їзді в місто, їздили зі своїми вимогами повернути Ткача навіть до столиці.

Чи не розчарувалися люди у своїй позиції, як їм живеться сьогодні, які плани на майбутнє, і, найголовніше, чи вдалося погасити мільйонні борги підприємства? Усе це ми вивідували під час екскурсії підприємством, що спеціалізується на видобуванні вапнякового каменю.

НАШ ВАПНЯКОВИЙ КАМІНЬ ПО ВСІЙ КРАЇНІ

Екскурсію нам проводить начальник служби безпеки ДП «Нігинський кар’єр» Анатолій ЯВОРСЬКИЙ.

Показує гори вапнякового каменю різних фракцій. Розповідає, який і навіщо купують клієнти. Скажімо, раніше більшість видобутих надр використовувалися для цукрової промисловості, нині постачаються як флюс на металургійні підприємства, силікатні заводи. Відсів застосовується для ремонту доріг. Купують кам’янецький вапняковий камінь цукрові заводи Хмельниччини, Вінниччини, Тернопільщини, також їде він і до Київської, Кіровоградської, Миколаївської, Сумської, Львівської, Житомирської, Харківської та Полтавської областей.

– Для будівництва доріг наш камінь трохи зам’який, але для польових доріг досить непоганий, – каже Анатолій Іванович, – тому беруть його дорожники, сільські ради.

Із захватом чоловік розповідає і про місцеве ноу-хау – механізм, що відсіває відходи. Установка дає можливість переробляти «хвости», які раніше викидали, а тепер пускають на переробку. Також нещодавно відновили 3 км залізниці, яка раніше повністю містилася на гнилих шпалах. Побудували тензометричні ваги: коли потяг проїжджає – вантаж зважується автоматично.

Гордість підприємства – і місцева їдальня. Безкоштовні обіди за рахунок підприємства запровадив директор Микола Ткач, коли 2014 р. прийшов на посаду.

– Для працівників це було якоюсь дивовижею: стільки боргів, досі горе-керманичі не мали нам з чого платити, а цей прийшов – і зарплату виплачує, і борги віддає, і безкоштовно харчує, – каже гід.

Поки ми розмовляємо, потроху на обід сходяться натруджені робітники… У їдальні чистенько, смачно пахне гороховим супом і котлетами.

І ВАПНЯК ДОБУВАЮТЬ, І ГРАБЕЖІ РОЗКРИВАЮТЬ

Із їдальні йдемо до адміністративної частини. Вражають ошатні кабінети і кількість працівників. Тут і бухгалтерія, і навіть юридичний відділ. Зустрічає нас директор ДП Микола Ткач. У нього ми й запитали про будні підприємства та проблеми, з якими доводиться стикатися.

– У середньому кількість працівників коливається від 200 осіб. Замовлення на продукцію є, але наша техніка морально і фізично застаріла. Декотра старша за працівників, а деякі з них уже по 40 років пропрацювали, мала б бути списана 10-20 років тому. Попередники позаганяли підприємство в борги, і вся техніка стоїть як арештоване майно. Тому поки останню гривню не погасимо, не маємо як її списати. Але в нас є певні напрацювання, тому, можливо, навіть до кінця літа ми вже нікому нічого не будемо винні. Це наші плани.

А боргів на підприємстві було, як на собаці реп’яхів. Пан Ткач очолив ДП, яке тоді мало 22 мільйони боргів і не один мільйон пені та штрафів.

– Вигідніше було не гасити борги. Мільйонів 15 із 22 погасили, а разом уже сплатили понад 30 мільйонів. Держава каже, що такий порядок погашень. Із багатьма моментами ми не згодні, зверталися навіть до Адміністративного суду. Та й із судів не вилазимо, нині повертаємо тепловоза, якого вкрав один із попередників, повертають нам його із Кривого Рогу. Але хто відповість за те, що 8 років наше підприємство було без нього, а натомість мусили орендувати інший? Уже познаходили, хто що покрав, залишається лише повернути. Вражає цинізм слідчих органів, обурюють їхні відписки. Скажімо, ми знаємо, хто вкрав автомобільний кран із підприємства, надали достеменні докази, а виявляється, що складу злочину у цій справі немає, бо в підозрюваного не знайшли того крана.

Також на території Кам’янець-Подільського району діє злочинна група. Регулярно крадуть у нас кабель. Погонний метр коштує приблизно 500 гривень, а його у нас викрадають по 100-200 метрів. Уночі заходять, залякують охорону і роблять темні справи. Вийшли ми на їхні сліди, вказали слідчим навіть адресу злочинців, але до рук правосуддя так ніхто і не потрапив.

Що там казати, якщо навіть дані наших відеокамер зникають у ході слідства.

Проблемою Микола Миколайович називає труднощі у підвищенні зарплати. За його словами, існуюча система оподаткування не дає можливості збільшити людям заробітну плату, бо після

автоматичного її підвищення збільшується ціна на продукцію, яка стає неконкурентоспроможною.

Коли мова заходить про співпрацю із громадою, директор усміхається.

– Свого завгара В’ячеслава ЛЯХОВЕЦЬКОГО ми «пожертвували» на старосту селища Сахкамінь, в якому працює підприємство. Повне взаєморозуміння в нас із головою Гуменецької об’єднаної територіальної громади Інною АБДУЛКАДИРОВОЮ. Разом ми вибили кошти на відновлення каналізаційних очисних споруд. Ще не було такого, аби Інна Григорівна не підтримала «Нігинський кар’єр». Райдержадміністрація на всіх напрямках допомагає колективу. З усіма необхідними для нас питаннями очільник РДА Василь СУКАЧ звертається і до губернатора, і до Міністерства, навіть на районному рівні робить усе необхідне, аби нас менше грабували.

Має Микола Ткач і чимало планів на майбутнє, найголовніший – повністю позбавитися від боргів. Пропрацьовує шляхи оновлення техніки. Має цікаві технічні рішення, правда, каже, що для них треба більше економічних свобод.