ПОЛІЦІЇ РЕФОРМИ ЙДУТЬ НА КОРИСТЬ

Реформа поліції триває другий рік. Хтось підтримує зміни, робить селфі із молодими, привітними, стильними поліцейськими, порівнюючи їх із зірками американських фільмів про копів. Інші, навпаки, ганять новації, критикуючи недосвідчених поліціянтів і недосконалість законодавства. Все ж, хто б що не казав, а в найкритичніші моменти життя ми набираємо рятівну комбінацію «102».

Напередодні професійного свята про будні поліції, найпоширеніші злочини, наслідки реформи та плани на майбутнє говоримо із начальником міськвідділу капітаном поліції Борисом СУШИЦЬКИМ.

МАЙЖЕ КОМПЛЕКТ

– Борисе Вікторовичу, 2 вересня виповниться рік, відколи Ви очолили міський відділ поліції. Уже можна щось підсумувати, говорити про здобутки і проаналізувати недопрацювання.

– Найважливіше – нам вдалося доукомплектуватися. Коли очолив відділ, не вистачало 35 працівників, нині – лише 6. Сьогодні штат налічує 124 особи. Крім того, в Хмельницькій області відбувся набір до Нацполіції. Наші лави поповнили 20 осіб. Це і колишні вчителі, і робітники заводів, і бухгалтери віком 18-35 років. Усі свідомі, хочуть працювати та боротися зі злочинністю.

Щодо робочих буднів, то нам вдалося збільшити відсоток розкриття злочинів і на сьогодні маємо найкращий результат в області. Є місяці, коли розкриття становить 55%. Вважаю це гарним здобутком, і на цьому не зупинятимемося. Хоч і не набагато, на 2-3%, але зменшився і відсоток скоєння злочинів.

Якщо раніше отримували лише скарги, то сьогодні маємо і низку подяк. Ними пишаємося найбільше, адже вони від звичайних людей, для яких і працюємо.

– Які злочини найпоширеніші в місті?

– У середньому за добу реєструємо 20-30 повідомлень, але не всі кримінального характеру, є й інформаційного. Люди почали довіряти поліції і не бояться телефонувати, аби повідомити, що хтось сів за кермо напідпитку, або ж біля оселі сусіда крутяться підозрілі особи.

Щодо злочинів, то переважають крадіжки, грабежі, розбої. «Чистять» усе: від закруток у підвалі – до квартир.

ЯК БАГАТІЮТЬ ЗАГРАТОВАНІ

– Чи не щотижня в місцевих ЗМІ є інформація про шахрайства. Незважаючи на профілактику, кількість ошуканих кам’янчан не зменшується. Більшість громадян не второпають, чому поліції не вдається знайти аферистів, адже вони надають їхні номери телефонів і банківські реквізити. Що гальмує розшук шахраїв?

– Шахрайства справді важко розкрити. Аби прослідкувати рух коштів, необхідно відкривати банківську таємницю. А це можна зробити лише з ухвалою суду.

Нещодавно проведено низку обшуків у місцях позбавлення волі на Хмельниччині. У зловмисників вилучено мобільні телефони та сім-картки. З’ясувалося, що двоє чоловіків займалися аферами прямо із камер. Їхні «подільники» на волі забирали гроші та товар. Утім довести причетність однієї людини, яка сидить у камері із ще декількома, непросто. А ось містяни мають бути обачнішими.

– За вікном сезон відпусток – «жнива» для злочинців. Як кам’янчанам уберегти оселі від непроханих гостей?

– У Кам’янці-Подільському квартирні крадіжки вчиняють переважно гастролери. Ми затримали декілька груп і розкрили близько 20 злочинів.

Вважаю, що найдієвіший захист від крадіїв – сигналізація. У моїй практиці багатьох злочинців із повними кишенями грошей і золота затримували на гарячому. Втім встановити сигналізацію не всі можуть.

Кам’янчани мають менше розповідати, навіть знайомим, що їдуть із квартири. А у нас як буває: сім’я поїхала відпочивати, одразу ж розмістила в соцмережах фото на фоні Тихого океану, мовляв, будь ласка, ідіть, нікого немає вдома.

Сьогодні злочинці розумні, беруть лише дві речі – гроші та золото, які важко ідентифікувати. Шукають у холодильнику, морозильній камері під салом, смітті, в меблях, батареях тощо. Тому раджу цінності віддавати на зберігання родичам чи в банк.

Не останню роль відіграють і замки на дверях. Їх має бути щонайменше два, і бажано мати двоє дверей. Краще обирати якісні замки, так звані «метелики», де ключ розходиться на дві частини. Аби відчинити їх, злочинцю доведеться погратися, і його можуть помітити сусіди. Більшість замків домушник зламує лише за півтори хвилини.

І важливо не залишати ключі стороннім особам. У Кам’янці-Подільському був випадок, коли, довіривши ключ сусідам, господарі залишилися без грошей і прикрас.

– Можливо, якби в місті налічувалося більше відеокамер, то легше було б знайти порушників.

– Безумовно. Наприклад, у Європі на квадратний метр встановлено по три відеокамери та ще й із різних ракурсів. У Кам’янці-Подільському відеокамери встановлює міська влада. Втім техніки замало. На мою думку, відкриваючи нові магазини, кафе чи інші заклади, власники повинні закласти до бюджету і облаштування камер.

У Києві запустили проект щодо відеонагляду. Мрію, аби такий втілився і в Кам’янці. Сьогодні є технології, коли відеокамери розрізняють не лише номерні знаки автомобілів, а й обличчя людей. В Україні існує єдина база розшуку злочинців із фотографіями та анкетними даними. І коли будь-яка камера фіксує таку особу, її можна мобільно затримати.

КОЛИ ДІЙДЕМО ДО США

– Уже два роки, як МВС переживає реформи. Як працюється в новому форматі, і якою б Ви хотіли бачити поліцію майбутнього?

– Особисто мені подобається модель поліції в США. Там поліцейський і громадянин не вороги, а друзі. Зрозуміло, що верховенство права – це загальна засада, яка породжує довіру. Ми ж відрізняємося не лише законами, а й ментальністю.

За два роки теж пережили низку змін. Змінилися не лише назва, форма, а й ставлення до роботи. Поліція помолодшала, прийшли нові обличчя.

У рамках реформи покращилося забезпечення. Ми отримали сучасні автомобілі, маємо все необхідне для роботи, повністю забезпечені пально-мастильними матеріалами.

Реформа МВС – складна, адже це найчисленніше відомство у державі. І якщо хтось вважає, що поліцейських забагато, насправді, це не так. Адже існують європейські стандарти. Наразі всі б’ють на сполох через те, що на одного дільничого інспектора припадає 10 000 населення. На 100-тисячний Кам’янець маємо лише 10 дільничих при тому, що раніше працювали близько 30. Навіть у пам’яті тримати та візуально запам’ятати 10 тисяч населення неможливо.

П’ЯНІ ВОДІЇ – НА МУШЦІ

– Борисе Вікторовичу, що для Вас було найважче зробити за рік перебування на посаді?

– Знаєте передачу «Руйнівники міфів», то я – «Руйнівник стереотипів у Кам’янці-Подільському». Чомусь кам’янчанам важко зрозуміти, що не можна п’яним сідати за кермо, бо панібратсво не пройде. Це проблема всього суспільства. За статистикою, на автошляхах Хмельниччини смертність більша, ніж на війні на сході країни. І навіть високі штрафи та вилучення водійських прав не завжди дисциплінують водіїв. Одні міняються місцями із пасажирами, інші не відчиняють дверей, барикадуються або ж просто кидаються навтьоки.

– Можливо, рятівною соломинкою стане анонсована МВС дорожня поліція. Коли нарешті вона запрацює в місті, і наскільки ми готові до неї?

– Планується наприкінці вересня запустити дорожню поліцію. Місто повністю готове – маємо приміщення, всі необхідні засоби та нових працівників. Сьогодні ж безпека дорожнього руху створюється силами груп реагування, які, крім патрулювання, ще й виїжджають на всі виклики.

– Є громадяни, котрі вважають, що нові поліцейські не завжди працюють професійно і не мають потрібного досвіду. На Вашу думку, за скільки часу можна виховати професіонала?

– Раніше, щоб стати слідчим чи оперативником, навчалися 4 роки в Національній академії внутрішніх справ. Сьогодні слідчі – це люди з вищою юридичною освітою, котрі склали іспити, пройшли відбір та 3-місячне навчання. Чи достатньо цього? Мабуть, ні, але це моя точка зору. Тому я і є на місці, щоб зробити з новобранців кваліфікованих поліцейських.

– Болючим питанням для нашого міста залишається стихійна торгівля біля ринку. Часто поліцейські конфліктують із продавцями, підіймаючи шквал обурення у соцмережах. Одні кам’янчани ганять поліцію, яка розганяє стареньких бабусь, інші ж за те, що мало ганяють.

– Є два бачення проблеми. Перша: ми позиціонуємося туристичним містом, тому мусимо викорінити стихійну торгівлю. Водночас шкода бабусь, які у такий спосіб заробляють копійки до мізерної пенсії.

Уже о шостій ранку мої працівники біля ринку роз’яснюють, що тут не можна продавати, складають адмінпротоколи. Але всі мусять пам’ятати, що основне завдання поліції – боротьба не із стихійною торгівлею, а із злочинністю. Проблему, на мій погляд, варто вирішувати на міському рівні, надавши місця на ринку чи облаштувавши нове місце для торгівлі. Я спілкувався із колегами з Латвії з цього питання, і така функція не притаманна поліції у багатьох країнах.

– Борисе Вікторовичу, не шкодуєте, що зі столиці потрапили до древнього Кам’янця?

– Ні. Це гарне, спокійне, чисте, доброзичливе туристичне місто, комфортне для життя. Тут фактично немає заторів, нормальна атмосфера, я познайомився із чудовими людьми. І ворогам на зло йти звідси нікуди не збираюся.