Четвер, 28 Березня 2024 р.
15 Вересня 2017

ГОЛОВНЕ ДЛЯ РЯТУВАЛЬНИКА – ХЕПІ-ЕНД

Олег ПілецьПо допомогу представників героїчної професії ми звертаємося у найскрутніші моменти нашого життя. Більшість із нас асоціюють фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій із пожежами. Однак рятувальників можна сміливо назвати універсальними бійцями. Адже вони не лише борються із вогнем, а й рятують травмованих у ДТП, допомагають сивочолим кам’янчанам, знімають із висоти неслухняних кошенят, витягують із каналізаційних ям песиків, очищають місто і район від наслідків природної стихії…

Напередодні Дня рятівника про будні тих, хто допомагає іншим, розпо-вів 35-річний командир відділення 5 ДПРЧ, старший прапорщик служби цивільного захисту Олег ПІЛЕЦЬ.

У дитинстві він навіть і не припускав, що стане рятувальником. Утім за настановою старшого брата таки обрав цю благородну професію і вже

15 років підкорює вогонь та підставляє плече жителям Кам’янеччини. Жодного разу Олег Петрович не пошкодував про вибір. За роки служби чоловік врятував десятки людей і загасив чимало пожеж. За мужність та героїзм, проявлені під час рятувальних операцій, нагороджений грамотами й подяками різних рівнів, має і відомчу нагороду – нагрудний знак «За відвагу в надзвичайній ситуації». Однак зізнається, що найкращий стимул ризикувати власним життям, рятуючи інше, – це щире «дякую» від людей.

– Родом я із Кадиївців. Там ходив до школи, а після її закінчення вступив до шостого училища – вчитися на столяра, – розповідає Олег Петрович. – Далі служив у Хмельницькому – 15 окремій мотострілковій бригаді у роті зв’язку, а коли демобілізувався, пішов у пожежники. Та що розповідати про себе, давайте краще про роботу.

Про робочі будні розповідає із захватом. Утім не стримує емоцій, коли ситуації завершуються трагічно.

– Знаєте, найважче у нашій роботі, коли в біду потрапляють діти. Я маю двох діток – 1-річного сина Андрія та 9-річну доньку Анастасію, і завжди чіпляють за душу випадки з дітьми. Довелося нам шукати і витягувати хлопчика, котрий впав зі скелі. Дитина на Цибулівці, неподалік від каньйону, бавилася з однолітками. Сутеніло. Хлоп’я не побачило нахилу, адже трава дає ілюзію, що й далі можна ступати, побіг і впав із 10-метрової скелі між камінням. Через травму в нього почалися конвульсії. На ношах разом із медиками ми його підняли. На щастя, йому вчасно надали допомогу, і сьогодні в нього все гаразд.

Перед очима і досі картина страшної аварії, що сталася торік у вересні. Тоді легковик врізався у вантажівку. За кермом була 37-річна чернівчанка. Ми відчинили двері, відірвали сидіння і побачили позаду нього дитину. Вона лежала скручена і вся поламана. Дівчинка того ж дня померла в лікарні, а згодом – і її мати…

40 хвилин знадобилося ДСНСникам, аби врятувати жінку-експедитора. Аварія трапилася неподалік від «Бастіону». Вщент завантажена фура врізалася в дерево. Водій помер на місці, а пасажирку так затиснуло до дерева, що рятівникам довелося добряче попітніти, аби визволити травмовану.

– На підмогу приїхали працівники ДЕД і намагалися КрАЗом та КамАЗом відтягнути фуру, однак тільки троси порвали. Жінка несамовито кричала від страху і болю, тому вирішили зрізати дерево частинами зверху і донизу. Робили все швидко і дуже обережно, адже боялися, аби ще більше не травмувати потерпілої. Коли впоралися й роздягнулися, то всі були мокрі, – пригадує рятувальник.

За роки служби нашому герою довелося гасити міський архів, податкову інспекцію, яка на той час розташовувалася на вул.Шевченка, 26, виривати з полум’я жителів гуртожитку, що на вул.Годованця, знімати з 7 поверху сім’ю, котру смертельне полум’я загнало на балкон, а нещодавно і студентів ПДАТУ. Саме за допомогу останнім Олег Пілець і отримав високу відомчу нагороду. І досі він пам’ятає сильні обійми та зворушливе «дякую» сторожа одного з місцевих підприємств, який мало не задихнувся в зачиненому приміщенні, де сушили насіння.

Зізнається рятувальник, що серйозна служба не обходиться і без кумедних випадків.

ГОЛОВНЕ ДЛЯ РЯТУВАЛЬНИКА - ХЕПІ-ЕНД– Саме на Новий рік надійшов виклик про пожежу в багатоповерхівці на Данила Галицького, – каже вогнеборець. – Повідомили, що на 8 поверсі горить квартира. Примчали на місце, бачимо, що у вікні ніби полум’я мерехтить. Давай світло вимикати, квартиру штурмувати, втім здивувалися, коли побачили, що це… гірлянда на ялинці так по-особливому блимає. Господарі були шоковані, але зрештою всі посміялися.

А рятувальна операція кицьки Єви взагалі завершилася візитом до лікаря та довготривалим перебуванням на обліку.

– На магазині «Гранд» облаштували витяжку, в яку впала породиста кішка. Хазяйка плакала і просила врятувати улюбленицю. Бензорізом ми розрізали трубу, чим добряче налякали бідолаху. Кицю, яка дряпалася ще далі догори, я встиг спіймати. Вона впала і прокусила мені палець. Привезли мене до травмопункту, там перевірили, чи маю всі щеплення, і порадили 10 днів слідкувати за кицькою. Заспокоїла господарка – кицька була повністю вакцинована. Згодом додому навідалися із лікарні, щоб дізнатися, як я почуваюся. Крім котиків, неодноразово доводилося і песиків витягувати з каналізації.

А одного разу Олег Пілець мало не зазнав виробничої травми. До рятувальників звернулися кам’янчани, котрі почали бити тривогу, бо їхня старенька сусідка декілька днів не виходила на вулицю. Наш співрозмовник заліз на третій поверх, просунув голову у відчинену кватирку і мало не отримав… сковорідкою по голові. Бабуся налякалася, що лізе злодій, і оборонялася тим, що під руку потрапило. А на вулицю не виходила і не бажала ні з ким спілкуватися, бо сумувала за чоловіком, який помер напередодні.

І таких історій із життя в рятувальника є чимало. Багато буде їх ще попереду. Головне, аби всі завершувалися хепі-ендом. Адже чергує Олег Пілець добу через три. А доки рятувальники чекають на виклики, без діла не сидять. Щодня у їхньому робочому графіку навчання, догляд за технікою та інші важливі справи. У вихідні полюбляють поганяти у футбол, пограти у волейбол чи настільний теніс. Адже розуміють, що справжній рятувальник має постійно бути у чудовій формі.