П'ятница, 29 Березня 2024 р.
22 Вересня 2017

КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ МОЙСЕЙ

КАМ’ЯНЕЦЬКИЙ МОЙСЕЙНашому місту пощастило не лише з могутньою фортецею, чарівним каньйоном, сотнями пам’яток архітектури, але й з людьми, які обожнюють свій рідний край, вивчають його, розвивають і популяризують. Що там казати, туристів у нас зустрічає сам святий Миколай, тобто екскурсовод, психолог, педагог, історик і навіть ветеринар Валерій ГОВОРОВСЬКИЙ. Цей скромний чоловік ось уже сорок років проводить екскурсії перлиною Поділля, перетворюючи їх на міні-вистави. Він переконаний, що екскурсія повинна виховувати любов до Батьківщини. Це йому і вдається, адже своїми розповідями про Кам’янець закохує мільйони туристів у древнє місто.

До Всесвітнього дня туризму, який відзначається 27 вересня, ми запитали про специфіку роботи, плани на майбутнє, забаганки туристів і стратегію розвитку міста.

– Валерію Сергійовичу, які перші враження туристів від нашого міста?

– Шок, захоплення, ейфорія… Емоції різноманітні, але завжди позитивні. До нас приїжджають люди не лише з України, їде вся Європа. Якщо не так давно нас плутали з Росією, то нині цього немає. Проводив якось масштабну екскурсію представникам далекої азійської країни. Дуже сподобався їм Львів, там у ресторані «Криївка» навіть навчив їх вітанню «Слава Україні!», але більше вражень на них справив Кам’янець-Подільський. Могутність нашої фортеці настільки їх спантеличила, що декілька хвилин сиділи в автобусі мовчки, і лише згодом посипалася купа запитань.

Наша мета – це якісна робота з іноземцями. Ми маємо розповідати їм про історію міста, щоб вони повертались додому і розповідали про наш квітучий край, про наших світлих людей-життєлюбів. Приїздять до нас і росіяни. Й коли бачать нашу реальність, починають розуміти, що їх у їхній країні просто обманюють. Нещодавно шокована туристка-росіянка фотографувала наші меморіали воїнам-визволителям у Другій світовій, наші магазини й кав’ярні, щоб мати докази для знайомих, що в Україні все гаразд.

– Чимало екскурсоводів не мають відповідної акредитації і, відповідно, знань. Як Ви до цього ставитесь?

– Самі люди мають вирішувати, з ким іти і кого слухати. В Кам’янці є багато кваліфікованих екскурсоводів. Чого лише варті спеціалісти та дирекція НІАЗу «Кам’янець», державного історичного музею-заповідника і в центрі Старого міста його інформаційний центр, де високоосвічені фахівці нададуть вичерпну інформацію, порадять, що можна побачити, які музеї відвідати, і, в разі потреби, організують екскурсію. Також міська рада проводить атестації, співбесіди і обирає гідних людей, які можуть представити наше місто. Але кожен, хто береться за цю справу, повинен усвідомити, що екскурсія – це не академічна лекція. Це вистава, мета якої не лише ознайомити із історією нашого краю та архітектурою міста, вона несе виховну мету – прищеплення любові до рідного краю, патріотичне виховання. Щоразу тебе чекає різна аудиторія, і необхідно працювати так, щоб і людей зацікавити, і місто прославити. Завдання гіда – просвітити туристів так, щоб вони змогли пізнати теперішнє, минуле і помріяти про майбутнє нашого чарівного краю. Люди, які були тут десять-п’ятнадцять років тому, вражені змінами і новими локаціями, яких у Кам’янці стає все більше і більше. Адже ми, українці, – духовний, добрий народ з особливою прекрасною і давньою культурою.

– Як довго триває Ваша екскурсія, які місця в місті найбільше подобаються саме Вам?

– Говорити я можу довго. Екскурсія триває і три години, і шість, у залежності від зацікавленості людей, які хочуть почути інформацію. Найдовша, що запам’яталася, тривала понад 12 годин. Люблю показувати наше місто учасникам АТО. Вони бачать усю ту красу, яку захищають, а я маю можливість висловити їм вдячність за те, що своїми мужніми спинами захищають нас від ворога.

Які місця у Кам’янці люблю найбільше? Виділити не можу, адже одні мене захоплюють, інші вражають, ще інші надихають і додають сил. Кожну екскурсію сприймаю не як роботу, а як ще один шанс насолодитися красою улюбленого міста.

– Знаємо, що Ви тривалий час працювали викладачем, маєте декілька освіт: ветеринара, історика, психолога. Як вдається міксувати всі ці такі не надто поєднувані професії?

– У житті, як на довгій ниві. Народився я в Могилеві-Подільському в сім’ї радянського офіцера. Дитинство минуло на Поділлі.

З юності захоплювався подорожами та історією. Завжди цікавило щось незвичне та оригінальне, хоча був бешкетником ще тим. Начитавшись творів про партизанів і підпільників, ходили із хлопцями в ліс, робили самопали з мідних трубок, набивали їх сіркою і стріляли. Старші мене завжди брали із собою у походи, разом досліджували природу.

Так склалося, що після 9-ти класів пішов працювати слюсарем, хоча мріяв вступити до медінституту. Після служби в армії життя закинуло до Львова, навчатися на ветлікаря. Але історією не переставав захоплюватися, тому постійно пропадав у львівському архіві. Як тільки з’явилася можливість, закінчив курси екскурсоводів. Спочатку боявся проводити екскурсії, бо був недостатньо підготовлений, а згодом загартувався, більше начитався, підовчився – і страх минув. Хоча й досі щоразу хвилююся, бо знаю – людина не застрахована від помилок.

– По секрету повідомимо читачам, що Вас знають усі дітки Кам’янеччини. Адже берете участь у роботі резиденції святого Миколая та Діда Мороза під час зимових свят. Чи діляться дітки своїми мріями, радостями, проблемами?

– Обожнюю українські пісні, минулу і сучасну якісну естраду, із задоволенням слухаю полонез Огінського. Люблю читати хороші вірші, навіть пробував писати щось сам. А хобі моє – історія. Люблю працювати з хорошими людьми та маленькими дітками. До дитини потрібно ставитися, як до серйозної особистості. Мені цікаво викликати малих на діалог, почути їхні думки. Вони ще такі добрі, чесні та щирі, нам треба вчитися у них цьому. Що може бути краще, коли тобі маленька дитина чи підліток прочитає власне оповідання, віршик, або взагалі поділиться секретом. А коли маленька особистість на запитання «Чи будемо з тобою дружити?» відповість: «Халясьо», позитивної енергетики вистачить на цілий день.

Ігор КИРИЛЮК. 


КАМ’ЯНЕЦЬ ЗАМАНИВ ПІВМІЛЬЙОНА ТУРИСТІВ

Доки туристи готуються до Всесвітнього дня туризму, який відзначатимемо 27 вересня, Кам’янець туристичний рахує, аналізує і звітує.

За 7 місяців 2017 р., згідно зі статистикою історичного музею-заповідника, Кам’янець-Подільський відвідали більше як 151 тис. гостей. Тоді як торік – 149 тис.

Це офіційна інформація, отримана із фіксації мандрівників, які побували на історичних об’єктах нашого міста із вхідним квитком. Фахівці кажуть, що кількість гостей разом із тими, хто приїжджає до Кам’янця не заради відвідування таких пам’яток, досягає півмільйона.

Цьогоріч проведено майже 3,5 тис. екскурсій. А «єдиним квитком», який дозволяє відвідувати за меншу суму п’ять найголовніших пам’яток – Стару фортецю, Ратушу, Галерею мистецтв, Виставкову залу та Музей старожитностей, скористалися понад 14 тис. осіб.

Так, 2017-го через фортецю пройшли 123 436 туристів. Також тут проведено майже 2,8 тис. екскурсій. 13,8 тис. туристів побували у виставкових залах Ратуші. Тут надано 307 екскурсій. Трохи менше відвідувачів пройшли через Галерею мистецтв – 8785 (кількість екскурсій – 160). Цікавим для мандрівників стає Музей старожитностей: за 7 місяців цього року тут побували понад 5 тис. відвідувачів, тоді як торік – 2,5 тис. На 2 тис. більше ніж торік відвідали гості міста й Ратушу.

Загалом кількість відвідувачів збільшилася на всіх об’єктах.

Лише з 31 липня по 20 серпня зафіксовано 20685 туристів, які відвідали музейні об’єкти, а також проведено 470 екскурсій на об’єктах музею-заповідника.

Щодо іноземців, то, згідно зі статистикою туристично-інформаційного центру, за 7 місяців 2017 р. Кам’янець відвідали майже тисяча гостей з-за кордону. Найбільше з Польщі – 499 осіб, Німеччини – 78, США – 52, Чехії – 36, Франції – 26, Італії – 18, Росії – 16, Туреччини – 13.