ЧИ ДОПОМОЖУТЬ ВОДОЛІКАРНІ ЦІЛЮЩІ ВОДИ?

Ще декілька десятиліть тому Кам’янець-Подільський не поступався відомим курортам на кшталт Трускавець, Моршин, Куяльник. З усіх куточків колишнього Радянського Союзу сюди з’їжджалися пен­сіонери, сім’ї з дітьми, аби не лише поглянути на перлину Поділля, а й значно покращити здоров’я.

Перлиновi ванни, кисневі пiнки, озонотерапiя, пiдводний масаж, душ Шарко, сауни та багато іншого пропонувала відома на всю країну бальнеологічна лікарня. У величезне приміщення, яке вмостилося на розі вулиць Лесі Українки та колишньої Червоноармійської (нині Героїв Небесної сотні), залюбки приходили не лише туристи, а й кам’янчани. Втім із часом закладу довелося відчути болючі економічні удари, після яких усе складніше ставало зіп’ястися на ноги. Влада на місцях усіляко намагалася знайти вихід із кризи: об’єднувала, роз’єд­нувала та змінювала назву.

Сьогодні ж славетна здравниця, яка 9 жовтня відзначатиме 55-літній ювілей, змінює не лише місце прописки, а й концепцію оздоровлення. Шокуюча звістка викликала як схвалення, так і обурення в містян. Доки одні підраховують економічну вигоду, інші стверджують, що в такий спосіб водолікарню знищують. Чи стане бальнеологічна лікарня Феніксом, який відродиться з попелу, чи кане в Лету, з’ясовував «Подолянин».

ВІД КРИНИЦІ ДО КУРОРТУ

Однак, перш ніж розплутувати складну павутину сьогодення, повернімося на півстоліття назад, аби відповісти на запитання: коли і навіщо збудували цей медзаклад? Ні для кого не секрет, що бальнеологія – галузь медицини, яка вивчає фізико-хімічний склад, застосування в лікуванні, дію на організм мінеральних вод і грязей. І навіть кілька століть тому серед наших предків поширеним було лікування водами. Кам’янцю із цим пощастило. Адже на вул.Тринітарській розташувалася солона криниця. Її назва говорить за себе, бо вода виявилася мінеральною та солоною на смак. На базі цієї води лікар Мартин ШАГІН у своїй садибі (сучасна адреса – вул.Тринітарська, 7 і 7а) створив першу в місті водолікарню. У Віденському університеті 1804 р. він захистив дисертацію «Про мінеральну воду в Ка­м’янці-Подільському». Лікував цим природним скарбом до 1806 р. Аналіз хімічних властивостей і віднесення Кам’янець-По­дільської води до соляно-лужних вод

1883 р. зробив І.КІАНІЦИН. Тож, як бачимо, ще до війни в Кам’янці містяни мали свій «курорт».

Сьогоднішня ювілярка – сучасна водолікарня – стала до ладу 21 грудня 1962 р. Утім датою народження може сміливо вважати 9 жовтня 1962 р., коли міськвиконком ухвалив відкрити платну госпрозрахункову міську водолікарню.

Власне, цей медзаклад став єдиним у місті, який заробляв на себе гроші. Першим головним лікарем був Іван Плескун. Після його смерті 1982 р. його замінив Іван Чорнобай, який головує тут і досі. Довгий час мiськводолiкарня була пансiонатом на 75 лiжок, де, крім лікувально-реабілітаційних послуг, був ще й готельно-ресторанний комплекс. Крiм того, тут оздоровлювалися 300-350 людей, які проживали у будинках вiдпочинку «Подiлля» i «Кооператор». Кошти за таке лікування відшкодовували профспілки, із занепадом яких зменшився і потік клієнтів.

ЛІКУЮТЬ ГОЛКОЮ, КЛІЗМОЮ І ТОКОМ

22 квітня 1992 р. обласне управління охорони здоров’я ухвалило відкрити на базі водолікарні міський Центр здоров’я та фізіотерапевтичне відділення міської лікарні. Згодом через великi витрати води та електроенергiї довелося вiдмовитися від найголовнішого – грязелiкування та лiкувальних душiв.

– Найважчі часи припали на 2005 рік, коли через брак відвідувачів фахівці змушені були працювати на чверть ставки, – пригадує Борис ЦВІГУН, головний лікар міської поліклініки №1, до складу якої входить водолікарня як фізіотерапевтичне відділення. – Лiкарi, захопившись медикаментозним лiкуванням, забули про фiзiотерапевтичне, яке менш шкiдливе для здоров’я хворого, а в деяких випадках навіть бiльш ефективне. Крім того, ванна стала «золотою», тому довелося внести корективи в перелік надання послуг. Додали грязеві тампони при гінекологічних та урологічних захворюваннях, кишкове зрошення, підводну витяжку хребта. Згадуючи славне минуле водолiкарнi, сотнi вiдвiдувачiв, яких вона приймала щоденно, я часто переймався запитанням: а чому б не відновити це знову? Адже схожого закладу, в якому можна пройти реабілітацію, немає в усьому регiонi. Звичайно, такі послуги надають i санаторiї, але за якi грошi?! Я пропонував путівки багатьом місцевим підприємствам, їхнім керівникам, афганцям. Утім відгукнулися небагато, а все через те, що нам потрібно було пройти тендер на рівні держави. Але зробити це було нереально.

Незважаючи на всі труднощі, закладу таки вдалося утриматися на плаву й зберегти невелику плату за послуги. І сьогоднi до послуг жителів Кам’янеччини і гостей КВЧ-терапiя, мiкрохвильова, магнiтно-лазерна терапiя, лiкування озокеритом, який за своїми лiкувальними властивостями набагато перевершує парафiнолiкування. Активно проводиться голкорефлексотерапiя, гiдро- i ручний масаж, пiдводна витяжка хребта, кишкове зрошення, електросвiтлолiкування, iнгаляцiї, ЛФК, кисневi коктейлi та маски.

На жаль, сьогодні про розвиток водолікарні там, де вона розташовується, не йдеться. Адже з непідйомними тарифами опалити величезне приміщення з товстими стінами та високими стелями майже неможливо. Плаче воно і за сучасним ремонтом та новим обладнанням.

ВИХІД ІЗ КРИЗИ, НАПИСАНИЙ ІСТОРІЄЮ

Недаремно кажуть, що все нове – це добре забуте старе. Ідею створити в місті бальнеологічний курорт міська влада виношує вже не один рік. Розглядалися різні місця для її дислокації. Однак після довгих дискусій вирішили перенести водолікарню на вільні площі поліклініки, що на вул.Івана Франка, 30, і таким чином зробити перший крок назустріч курорту. Тим паче, що саме на Руських фільварках для цього є все необхідне: чисте повітря, дендропарк із маршрутами терренкура та законсервовані свердлови-

ни із мінеральною, лікувально-столовою водою типу «Нафтуся» біля турбази. Її прописують при захворюваннях нирок, жовчного міхура і шлунково-кишкового тракту.

– Усе давно зроблено за нас: турки дали фортецю, природа – цілющу воду. Нам залишається лише все скомпонувати і ма-ти від цього користь, – каже Борис Ярославович. – Уявіть, людина приїхала попити води, це займе щонайменше 14 днів. За цей час вона не лише може пройти курс реабілітації та оздоровчі процедури, а й огляне місто, орендуватиме житло, харчуватиметься, їздитиме на екскурсії. Таким чином, нам вдасться затримати туриста в місті, створити нові робочі місця і, відповідно, мати додаткові надходження до бюджету. Тобто, як бачимо, у цьому проекті присутня і соціальна складова. За такою схемою давно живуть більшість європейських країн, де в санаторіях немає готельно-ресторанних послуг, а монополію тримають лише на лікувальні процедури, які підлягають ліцензуванню. А далі все залежить від гаманця пацієнта…

Аби все це мати, потрібно добре попрацювати. Попереду ще три важкі кроки.

– Насамперед, потрібно завершити реконструкцію приміщення на Руських фільварках під розміщення лікувально-діагностичного центру, до складу якого входитиме й водолікарня, – додає Борис Цвігун. – Там мають повністю поремонтувати дах, тепломережу та каналізацію, все утеплити і навіть плануємо встановити сонячні батареї. Потягне це мільйонів на десять, а виділили лише два. Тож, логічно, будуть кошти – буде і ремонт.

Наступний крок – переселення водолікарні та поліклініки із центру міста на Руські фільварки. А фінальний – затвердження на сесії міської ради програми щодо підведення мінеральної води зі свердловин до поліклініки. Проектно-кошторисна документація на це обійдеться у 2 млн.грн.

Водолікарня і на нових площах планує надавати весь спектр уже звичних послуг, а з часом його розширювати. Втім наперед не загадуємо, тому й точних дат поки не називаємо.

Ольга БАНАХ, Галина МИХАЛЬСЬКА.