«ВІТАЮ ВАС, МАМО! ВІД ЗЯТЯ ПРИВІТ!»
Оспівані в піснях й анекдотах, герої гуморесок та життєвих історій, постійні «артисти» комедійних шоу і телепередач – усе це про улюблених усіма одруженими чоловіками тещ. Саме вони щороку, у четверту неділю жовтня, відзначають Міжнародний день тещі. Це свято лише приживається в українському календарі, адже популярності ще не набуло. Проте це гарний привід для зятя купити букет квітів і завітати у гості, або ж почути голос другої мами у телефоні.
Історія свята почалася ще в 30-х роках минулого століття. Тоді його неофіційно заснували у жартівливій формі, але 1934 року редактор однієї з американських газет штату Техас розповів у своєму виданні про «жарт», провівши паралель із такими шанованими святами, як День матері і День батька. Саме з його легкої руки свято почали відзначати в усьому світі.
Хоч у Кам’янці-Подільському тещ і шанують, проте концертів на їхню честь не влаштовують. А от за що люблять матерів дружин, розповіли відомі кам’янчани. Усім «Подолянин» ставив однакові запитання:
1. Перше знайомство з тещею.
2. За що тещу любите?
3. За що вона Вас найбільше сварила?
4. Які страви, приготовані тещею, Вам найбільше смакують?
5. Улюблений анекдот про тещу (але не про Вашу).
«ВВІЙШОВ У СІМ’Ю З ДВОМА ЗАЙЦЯМИ»
Сергій БАБІЙ, заступник міського голови:
1. Я закохався у милу дівчину зі Львова. Коли зрозумів, що час освідчуватися, то вирішив їхати на знайомство із батьками. Було літо, хлопці-односельці (а сам я із села) якраз вполювали двох зайців, яких і спакували мені в дорогу. Приїхав, поклав їх на стіл, шокував усіх. Майбутня теща Олена Павлівна Слюсар подивилася на мене й каже: «Якщо привіз зайців, значить добрий годувальник родини будеш!», а потім вона їх так приготувала, що всі пальці облизували, бо зайчатина вийшла ніжною. Із цими зайцями і ввійшов у сім’ю.
2. Люблю тещу за працелюбність. Їй скоро виповниться 91 рік, а разом ми живемо вже 30. Вона, може, коня вже й не зупинить, але чоловічу роботу виконує з легкістю: сама дошку розпиляє, замок вставить, а як треба – то й стінку збере. Її батько був столяром, тому рідний підвал у Львові закладений усіма можливими інструментами: від пилок до фуганків. Як чоловік, я не хотів, аби теща виконувала чоловічу роботу, тому шукали компромісу і вирішували, хто в який день працюватиме.
3. Усі 30 років слухаю тещу. Слухаю і роблю по-своєму. Але своїм слуханням часом доводжу маму до сліз, бо ж погоджуюся з кожним її словом. Це перше правило нашої сім’ї: ніколи не казати «ні» тещиним словам. Бували незначні побутові непорозуміння, але жодного разу ми не переходили межі. Ніколи не вживали нецензурних слів, до серйозних конфліктів не доходило.
4. Мама й досі готує для всієї сім’ї, на кухні ми зустрічаємося найчастіше. Я досить серйозно «присів» на маринування всього, що бачу: вже майже 300 баночок різних смаколиків. Інколи посягаю на мамині рецепти, тому не хочу, аби вона залишалась осторонь. Роботу розділяю і мамі відводжу легше (чищення інгредієнтів тощо). Олені Павлівні не завжди зрозуміло, як я поєдную, здавалося б, непоєднувані речі, як-от айва і лимон.
Але є одна страва, яку вміє готувати лише моя теща – локшинник. Це така ковбаса, але не з м’яса, а з тіста, яким начиняють кишку, і печуть. Теща працювала колись у ресторані в Славуті, тому знає багато цікавих рецептів, але цей – справді шедевр, якого, крім маминої печі, ніде й не бачив.
5. Анекдотів про тещу не знаю. Я взагалі знаю лише два анекдоти, не збираю їх і не тримаю в голові.
«ТЕЩА ОДРАЗУ Ж ЗЯТЯ ВЗУЛА»
Віктор ЄРМЕНЧУК, заступник голови Кам’янець-Подільської районної ради:
1. Коли з майбутньою дружиною Надією вирішили побратися, приїхали до неї в село Мануїльське (нині Святець) Теофіпольського району на знайомство. Це було восени, стояла багнюка. І теща Ніна Степанівна Мовчан винесла мені та доньці чоботи до автобуса. Отак, теща одразу ж зятя взула (сміється)!
2. Теща проста, роботяща, привітна, гарна, відверта, спокійна та добра. За це я її й люблю.
3. Відколи я живу з Надією, а це вже 30 років, із тещею жодного разу не посварилися. Ніколи вона проти мене й кривого слова не сказала.
4. Теща дуже смачно готує. Її мати була сільською кухаркою, готувала на весілля, проводи, хрестини. Тож у сім’ї добре готують і теща, і дружина. Жодну страву виділити не можу, бо всі люблю. Коли приїжджаємо до Ніни Степанівни в гості, то стіл завжди так накритий, що аж стільниця ломиться.
5. Анекдот про тещу можу розказати тільки 1 квітня…
«У ГАРНОМУ НАСТРОЇ, КОЛИ БАЧИТЬ ЗЯТЯ»
Вадим САВЧУК, заступник міського голови:
1. Моє знайомство з тещею Ліною Михайлівною відбулося ще задовго до того, як познайомився із дружиною. Тільки тоді і не здогадувався, що це моя друга мати.
2. Люблю її за те, що ніколи не втручається в наше сімейне життя. І завжди в гарному настрої, коли бачить зятя.
3. Навіть не пригадую, коли вона зі мною сварилася, бо такого ніколи не було.
4. Моя теща дуже гарно готує, люблю все. Але особлива страва, хоча я не дуже полюбляю солодке, – торт «П’яна вишня».
5. Анекдот розкажу, бо це ж не про мою тещу.
Теща їде на ровері. Зять запитує:
– Мамо, Ви куди?
– На цвинтар.
– А ровер назад хто притягне?.
«ТЕЩІ НАГРУБИВ, КОЛИ ЗЕЛЕНИЙ БУВ»
Михайло ЖЕЛІЗНИК, голова Колибаївської об’єднаної територіальної громади:
1. Познайомилися в дитячому садку, куди я водив своїх сестер-близняток, а Галина Дмитрівна Доброшинська була в них вихователькою. Тоді й гадки не мав, що це моя майбутня теща. З її донькою навчалися в одному класі.
Коли прийшов з армії, заїхав у гості до майбутньої дружини. Вдома її не застав, бо вона з кавалером пішла на танці. Галина Дмитрівна запросила до хати, посадила за стіл, поклала пляшку коньяку. А потім і каже: «Якщо маєш женитися, то не барися. Бо люди в селі вже роки рахують». За місяць і весілля зіграли, саме під Новий рік.
2. Люблю тещу за те, що вона справедлива, прямолінійна, що думає, те й каже. Чи добре, чи зле – зате чесно.
3. Конфліктів практично не було. Лише одного разу їй нагрубіянив, коли ще зелений був. Мама повчала, мовляв, то те не так, то се не так… То я тещу «попросив» вийти з її ж хати. Такий гріх мав, хоча й живу в приймах, але вона не образилася.
4. Найбільше полюбляю тещині голубці. Так їх уміє зліпити, як ніхто не може. Дуже маленькі, як мізинець, ще й фарш смачний і соковитий. Коли на велику забаву готує, то півдня може крутити. Донедавна робила їх у печі, а тепер – у глиняному банякові в духовці.
5. Анекдот:
Пішов зять-приймак на полювання. Впіймав живого лиса. Приносить його додому, бо теща дуже хотіла шапки лисячої. Але щоб була нормальна шерсть, потрібно з живого лиса шкіру знімати. Зять це й робить. А теща підходить, дивиться та й запитує: «Лису, ти як?». Той відповідає: «Краще, ніж у приймах».
«ІЗ НЕЮ МОЖНА ДРУЖНО ЖИТИ»
Василь КОБИЛЬНИК, депутат міської ради, голова фракції БПП «Солідарність» в міськраді:
1. Познайомився, коли вперше прийшов до майбутньої дружини додому. Пам’ятаю, як впіймав на собі погляд Ніни Матвіївни Боднар. Спершу подумав, що дуже сувора жінка. Проте коли за декілька хвилин покликала вечеряти, а потім запитала, буду я чай чи каву, та ще й із тортиком, зрозумів, що з нею можна дружно жити.
2. Тещу люблю за її стриманість, розуміння і те, що можу завжди розраховувати на її підтримку.
3. Знаєте, вона мене ніколи не сварила. За 15 років сімейного життя не можу пригадати навіть лихого слова, і це при тому, що 10 років прожили в одній квартирі.
4. Найбільше мені смакують вареники з картоплею та шкварками. Ну, дуже вже смачні!
5. Анекдот:
Злива. Стук у двері. Чоловік відчиняє, а там теща стоїть. Він каже до неї:
– Що ви в таку погоду на вулиці робите? Ідіть додому!
«ТЕЩИНІ ВАРЕНИКИ – ПРОСТО БОМБА»
Михайло ПОСІТКО, депутат міської ради, голова фракції ВО «Свобода» в міськраді:
1. Із тещею познайомився, коли прийшов до майбутньої дружини в гості.
З Марією Степанівною Семчук випадково зустрівся в під’їзді, поспілкувались, вона поставила декілька запитань. Враження були тільки приємні, адже теща в мене благородної професії – медсестра, працювала в Червоному Хресті. Тому одразу ж відчув її турботу і теплоту.
2. Люблю тещу за те, що вона чуйна і любляча бабуся двох моїх діток, постійно готова виручити. Ми живемо разом, мама завжди з радістю залишається з дітьми, активно бере участь у їх вихованні, дарує свою любов і ласку.
3. Ніколи не сваримося. Всі непорозуміння, що траплялися за 7 років життя під одним дахом, завжди переводили у жарти.
4. Традиційно щонеділі в нашій родині вареничний або пельменний день. Обожнюю тещині вареники з картоплею. Просто бомба! А тещині пельмені відрізню навіть від маминих.
5. Анекдот:
– Я тещу везу на дачу із задоволенням. Вона мені гроші за бензин повертає.
– І довго це задоволення триватиме?
– Доки вона буде вірити, що мої «Жигулі» жеруть 50 літрів на 100 кілометрів.
«ОБІЗВАВ МАЙБУТНЮ ТЕЩУ ДІВЧИСЬКОМ»
Олександр ЧЕРНЕЦЬ, головний лікар міської лікарні:
1. Уперше побачилися через вікно кімнати гуртожитку, де проживала моя наречена. Я обізвав майбутню тещу «дівчиськом» і попросив покликати Олену (дружину). Потім дізнався, що накоїв, і передав Галині Віталіївні Люлявській квіти, втім вона повернула мені їх через те ж вікно. Наступна зустріч відбулася на автовокзалі вже у день весілля.
2. Люблю тещу за те, що подарувала мені кохану дружину.
3. Жодного разу не сварилися. Можливо, тому, що мама живе у Житомирі, і бачимося ми рідко.
4. Обожнюю тещині фруктово-ягідні настоянки, овочеві та грибні консервації – пальчики оближеш.
5. Анекдот:
– Коли відходить мій потяг? – запитує теща.
Зять:
– Через дві години, 34 хвилини, 40 секунд…
«ОДНА З НАЙКРАЩИХ ТЕЩ НА СВІТІ»
Віталій ШЕВЧУК, головний лікар Центральної районної лікарні:
1. Познайомила нас моя дружина. Я ще тоді зрозумів, що Галина Іванівна – одна з найкращих тещ на світі. Таке перше враження про неї залишилося до сьогоднішнього дня.
2. Люблю її як другу маму за те, що вона чесна, порядна, дуже чуйна і привітна. Саме ці риси її характеру завжди справляють враження.
3. Ніколи не сварилися, не сваримось і, дай Боже, не будемо.
4. Батьки дружини тривалий час жили в Узбекистані, саме тому страви узбецької кухні в приготуванні моєї тещі є найулюбленішими. Особливо манти.
5. Анекдот:
– Тещо, дай пива!
– Скажеш «мамо» – дам.
Так повторюється декілька разів. Через 5 хвилин зять ходить по хаті з гвинтівкою і повторює:
– Мамо, то де ж Ви?
Ольга БАНАХ, Галина МИХАЛЬСЬКА.
