Четвер, 28 Березня 2024 р.
20 Жовтня 2017

МІНЯЛИ ЖІНКУ, ТА НЕ ПРОМІНЯЛИ СІМ’Ї

міняю жінкуЩо може змусити талановиту, успішну і щасливу українську жінку покинути люблячого чоловіка та дітей і на цілий тиждень стати дружиною й мамою в чужій сім’ї, в далекій Естонії? Хіба що любов до пригод, бажання пізнавати інші культури та здобувати новий цікавий досвід.

Протягом тижня кам’янчанка Божена Філатова, знана майстриня художньої вишивки та власниця творчої майстерні «Божена», мама трьох синів-козаків вносила лад і гармонію в єврейську сім’ю в естонському місті Тарту, тим часом як її чоловік – справжній козак, президент Федерації козацького фехтування «Ратар», психолог і громадський діяч Твердислав Філатов – разом із синами приймали у своєму домі нетипову єврейську маму.

За перипетіями цього обміну вся країна спостерігала ввечері 18 жовтня у програмі «Міняю жінку» на каналі «1+1». Сьогодні ж наша розмова з Боженою і Твердиславом про те, що залишилося поза кадром. 

НА ВЛАСНІЙ ШКУРІ

Цілі три роки редактори програми «Міняю жінку» вмовляли цю активну й творчу пару взяти участь у шоу, але Філатови щоразу відмовляли: їхній молодший син Владислав був надто маленьким. А, крім того, кому ж хочеться, аби його особисте життя опинилося під прицілом камер?

Чоловіча частина сім’ї Філатових із «новою мамою» Анат– Ми ж розуміли, що це телебачення, вони можуть показати нас, як їм заманеться, – розповідає Божена. – Та, з іншого боку, ми обоє психологи, читаємо семінари про стосунки в сім’ї, допомагаємо людям з їхніми проблемами, тож така програма – чудова нагода на практиці, на власній шкурі перевірити, як ми зможемо впоратися із ситуацією у чужій родині. Це був певний виклик для нас, та ми любимо експерименти.

Звісно ж, ми погодилися лише на міжнародний обмін, бо чим мене можна здивувати в Україні? Знаю звичаї і побут різних регіонів, і в селі не пропаду, бо змалку навчена і по господарству поратися, й корову видоїти. Мені хотілося познайомитися з цілком іншою культурою, іншою ментальністю, можливо, щось почерпнути, привнести в життя моєї сім’ї свіжі ідеї.

Твердислав як справжній чоловік поглянув на участь у програмі більш прагматично:

– Реклама на телебаченні коштує дорого, а тут телебачення само проситься показати нас і нашу діяльність – вишивку і козацьке фехтування. То чом би й не скористатися? Так свого часу ми взяли участь в «Україна має талант», «Хвилина слави» і маємо гарні ролики в Інтернеті, на які можемо посилатися.

ДУМКИ ВГОЛОС

Уже в аеропорту в Борисполі Божена щиро пошкодувала, що залишила свою сім’ю. Хоча здавалося б, тиждень – скільки то-го часу? Відпочивай і насолоджуйся!

– Першим і найважчим випробуванням стало те, що я не могла ні з ким спілкуватися, – зізнається Божена. – У мене одразу ж забрали телефон і обмежили зв’язок із зовнішнім світом. Також я не мала права розмовляти зі знімальною групою. У літаку вони сіли окремо від мене, і я почувалася такою самотньою, що не стримала сліз. Саме це й потрібно для телебачення: щоб жінка реально відчула цю невизначеність, самотність, страх, щоб її емоції були щирими, а не награними.

Мені ще дуже пощастило, що я потрапила до Естонії – це все ж таки не чужа нам країна, і люди там знають російську мову.

Глядачі так люблять реаліті-шоу саме за те, що їх учасники не актори, а звичайні люди, природні, щирі й ну дуже емоційні! Але ж погодьтеся, що природного може бути в тому, коли людина розмовляє сама із собою?

– Це перша звичка, яку довелося завести, щойно мені вчепили «петличку» – думати вголос, – усміхається Божена. – Тобто, все, що я думала, потрібно було озвучувати вголос. Якби ж вони насправді залізли до мене в голову і почули ВСЕ, про що я думаю, то були б у шоці, бо насправді це кілька паралельних потоків думок і відчуттів, які між собою ніяк не поєднуються. Тому довелося докладати зусиль, аби якось логічно формувати короткі речення (для зручності монтажу), та ще й аби це виглядало невимушено і природно, в той час як камери втупилися в тебе впритул і ловлять міміку, кожну емоцію.

НЕ СТАТУТ – МРІЯ!

Знайомство із будинком своєї нової сім’ї кам’янчанка, всупереч звичаям порядних господинь, розпочала не з кухні, а з книжкової шафи.

– Мені було важливо дізнатися, чи буде нова сім’я мені співзвучна: якими образами вони мислять, якими знаннями оперують, чим цікавляться, – ділиться Божена. – Я побачила, що в їхній бібліотеці було багато книг із саєнтології та діанетики, багато різних семінарів із психологічного розвитку, тож нам буде про що поговорити. Я зауважила, що це сім’я єврейська, і сподівалася, що хоча б не ортодоксальна. Мені сподобався камін у домі й те, що він весь був обвішаний дитячими саморобками.

Статут, залишений естонською мамою, сподобався б, мабуть, кожній українській жінці, адже вона не ходить на роботу, та при цьому й не прибирає в домі і не готує їжі. Навіть не прокидається вранці вирядити дітей до школи – це робить тато. Її єдиний обов’язок – забрати дітей зі школи і розвести на гуртки, часом купити продукти. На витрати на тиждень було залишено аж 1000 євро!

А от перше знайомство з господарем дому нашу козачку дещо розчарувало:

– Я собі уявляла, що зараз зайде такий високий мужчина, а тут заходить… Саша. Бачте, мій чоловік – кремезний, він відповідає моєму образу такої крепкої української молодиці. А тут такий щуплий чоловік, переминається з ноги на ногу, двоє діток із ним. Я сподівалась, що мене зустрінуть із квітами, з тортом, як бачила в інших програмах, а тут склалося враження, що мене ніхто і не чекав…

За планом, першого дня був відпочинок усією сім’єю, у цьому випадку – похід у супермаркет по продукти та обід у кафе.

– Мені кортіло дізнатися, які ж це такі продукти купують естонці на 1000 євро на тиждень! І побачила, що Саша вибирає лише продукти з позначкою «Акція». З цікавості попросила його купити для мене коробку дорогих цукерок, на що він запитав: «А яке це у нас свято, щоб купувати аж такі дорогі цукерки?». – «Як яке свято? Я до вас приїхала!». Врешті він купив мені цукерки, але дешевші. Згодом я переконалася, що насправді їхні витрати на тиждень складають 250-300 євро, а у програмі вони просто похизувалися.

КВІТИ ДЛЯ БЕРЕГИНІ

Зовні сім’я «наших» естонців виглядає цілком благополучно: чоловік Олександр працює програмістом у солідній компанії, яка до того ж винаймає для його родини двоповерховий будинок, оплачує його дітям приватну школу й надає службовий автомобіль. Мама Анат працює у вільному режимі дієтологом. Діти, 8-річний Еяль і 12-річна Іланіт, крім навчання, відвідують різні гуртки. Однак Божена як психолог уже з перших моментів стала помічати симптоми прохолодних стосунків у сім’ї.

Твердислав і Божена Філатови– Коли ми першого дня прийшли пообідати разом у кафе, вразило те, що діти сіли не за спільний стіл, а кожен в іншій частині залу, – зазначає Божена. – Я запитала про це у їхнього тата, і він сказав, що все нормально, у кожного є особистий простір, і кожен сам вирішує, де йому хочеться сидіти. Згодом з’ясувалося, що в них взагалі немає звички разом сідати до столу. Це для мене дивно, адже в моїй сім’ї це традиція – збиратися щовечора за столом, обговорювати, як у кого день минув, які враження, які плани на завтра тощо. Це нас дуже зближує.

У них же таке враження, що кожен живе власним життям. Батько не має авторитету ні у дружини, ні в дітей. Діти постійно залипають у комп’ютерних іграх, і батько весь час задобрює їх то грошима, то подарунками, аби вони його послухалися. Здивувало те, що діти навіть не знають імен бабусь і дідусів! Коли запитала про це у Саші, він відповів: «А навіщо їм засмічувати мізки зайвою інформацією? Коли виростуть, самі запитають, якщо це буде їм важливо».

Знаєте, в Естонії я, як ніколи, відчула, яка ж у мене чудова сім’я, як ми всі один одного любимо і підтримуємо.

Оскільки маминих обов’язків в естонській сім’ї було як кіт наплакав, Божена вирішила показати своєму новому чоловікові та дітям, як жінка може піклуватися про свою сім’ю і зігрівати рідних теплом. Просто зібрати дітей до школи і побажати їм гарного дня, просто приготувати смачну вечерю і зібрати сімейство за одним столом – тут, здається, немає нічого надзвичайного, але це підтримує тепло родинного вогнища, до якого хочеться повертатися. І українська мама таки дочекалася квітів від свого естонського сімейст-ва – на знак вдячності за турботу про них.

А КОЗАКИ – НА КОНІ

А тим часом у Кам’янці козаки Філатови з такими піснями зустрічали нову маму Анат, що аж порвали баяна!

– Редактори запитали в мене, чи хтось грає на якомусь музичному інструменті, щоб влаштувати оригінальну зустріч, – усміхається Твердислав. – Я сказав, що Ярослав грає на ксилофоні. Вони зразу: «О, ксилофон, це як цимбали! Нехай зачепить на шию і зайде з музикою». А ксилофон, даруйте, це все одно як фортепіано на шию вчепити. Тому запропонували варіант із баяном – наш середущий Святослав декілька місяців, як вчився грати, знав лише «Горіла сосна, палала». Воно не дуже в тему, але яка різниця, що співати? Аби тільки голосно!

Та надалі все було не так весело, оскільки впродовж тижня у хаті перебувало повно людей, яких до того ж доводилося годувати. А мама Анат зі статутом ознайомилась, але з порога заявила, що ні готувати, ні прибирати не буде, і слова дотримала.

– Нам, козакам, то не страшно, ми можемо й самі собі їсти зварити. Насправді й Божена перед від’їздом наготувала, і теща допомагала, але чесно кажучи, наша гостя могла би принаймні за собою поприбирати чи щось на кухні допомогти. Та загалом ми нормально пережили цей тиждень.

Найяскравішою подією що, на жаль, не увійшла до програми, став день народження старшого сина Ярослава, на честь якого на площі біля Ратуші були влаштовані веселі козацькі забави за участі вихованців гуртків національно-патріотичного виховання «Джура» та «Юні миротворці».

Та ні для кого не секрет, що під час зйомки таких шоу редактори вдаються до різних хитрощів, аби спровокувати конфлікт, викликати бурхливі емоції або виставити героїв у негативному світлі – звісно, заради нашого з вами задоволення. Однак такий номер важко провернути із професійним психологом та ще й козаком!

– Із нами у квартирі постійно жила режисер, у якої була камера, і вона мала ловити цікаві моменти, поки немає основної групи. Другої ночі ми з Анат відправили її раніше спати, а самі спокійно, без камер посиділи в кухні, попили чай і домовилися, в яку гру будемо грати, щоб, попри все, кожен із нас гідно виглядав у кадрі. Тож усе пройшло бездоганно, ніхто з нас не повівся на провокацію. Український козак викрутиться з будь-якої ситуації, і в який би кут його не заганяли, він завжди на коні!

СОКИРА ЗРОБИТЬ ЧОЛОВІКОМ

Цей випуск програми «Міняю жінку» від самого початку висів на волосині, адже естонський тато Олександр залишив за собою право припинити зйомки у будь-який момент, якщо йому не сподобається нова жінка. Тому дня оголошення українською мамою нових правил усі учасники зйомок чекали з величезним хвилюванням.

– І от стоїмо ми біля Естонського національного музею, в старовинній частині міста Тарту, – згадує Божена. – Згодом я прочитала, що це місто колись мало назву Юр’їв, а збудував його Ярослав Мудрий 1030 року. Я відчувала тут потужний зв’язок із рідною землею. Гарно вбрана, у вишитій власноруч сукні, дарувала тому Саші український вишитий рушник як символ шляху та єдності сім’ї. Я зачитала свої правила – і Саша їх прийняв. Тоді всім наче камінь із душі впав – проект триває!

Нехитрі, але мудрі правила від Божени Філатової цілком може запровадити в себе кожна українська сім’я, адже в її родині вони є запорукою ладу та гармонії.

І правило перше – чоловік має бути справжнім господарем у своєму домі. А для цього має стати справжнім чоловіком.

– Я змусила Сашу рубати дрова, – сміється Божена. – Він не міг зрозуміти, навіщо це потрібно, але чоловік має працювати фізично або ж принаймні займатися якимись бойовими мистецтвами, щоб розвивалися воля, характер, прагнення до перемоги, воля для досягнення певних цілей тощо. Завдяки цьому й формується чоловічий стержень. А Саша мені заявив, що не тримав у руках нічого важчого за клавіатуру.

Правило друге: немає дерева без коріння, тому діти мають знати свій рід.

– Я запропонувала їм завести у себе традицію щовечора збиратися за столом і спілкуватися, як це робимо ми у своїй сім’ї. В день народження мого Ярослава захотіла почастувати їх тортом. Ми сіли біля каміна, і я розповіла їм про нашу традицію в день народження сина розповідати, як ми його чекали, як він народився, як ми вибирали ім’я. Такі історії повторюються з року в рік, але діти їх дуже люблять, адже це історії про те, як вони прийшли у цей світ, які вони бажані, і як тато з мамою їх люблять.

І коли ми розглядали фотографії естонської сім’ї, і Саша мені також розповідав про своїх дітей, Іланіт розплакалася, адже їй уже 12 років, а вона вперше почула від тата історію про себе…

Правило третє: обмеження комп’ютерних ігор для дітей, заміна їх цікавими заняттями.

– 8-річний Еяль може годинами битися з монстрами в комп’ютерній грі, перемагати, досягати рівнів і уявляти себе крутим, але в реальному житті він не може навіть за себе постояти. Тому виникла ідея відправити Еяля разом з Олександром на тренування з кікбоксингу. Це не лише дає гарну фізичну підготовку, але й зближує тата із сином. До речі, їм обом дуже сподобалося, і вони продовжують ходити на тренування.

Свої правила запровадила й естонська мама. Втім це швидше певні покращення, ніж радикальні зміни, але Філатови із вдячністю взяли їх до уваги. Зокрема, те, що наявність дітей – зовсім не привід відмовляти собі у романтичних побаченнях наодинці.

P.S. Отож, завдяки зйомкам у програмі «Міняю жінку», подружжя Філатових укотре переконалося в тому, що вони один для одного – ідеальний чоловік та ідеальна дружина, і що саме в українських звичаях і традиціях криється той глибокий зміст, що допомагає кожній сім’ї досягати злагоди, гармонії та щастя.

Олеся ГРАБОВСЬКА.