«ХОЧУ ЗРОБИТИ МІСТОК МІЖ УКРАЇНОЮ І НІМЕЧЧИНОЮ»

Ще у вересні розпочався Українсько-німецький рік мов – рік, коли обидві держави влаштовують найрізноманітніші заходи, аби потішити українських поціновувачів німецького та німецьких любителів українського. Звичайно ж, ненька Україна порадувала фестивалями на німецьку тематику в столиці, міні-концертами із виставами за творами німецьких письменників у різних містах та мовними заходами у вишах. А як відзначили початок Українсько-німецького року в країні пива і баварських ковбасок, дізнавалися журналісти «Подолянина».

Відкрила німцям і німкеням усі барви українського колориту колишня тернополянка, котра вже 24 роки мешкає у Бруххаузені (Німеччина), Дана Арнольд (Яськів). Пані Дана представляє Українсько-німецьку спілку «Колос» і часто організовує міні-заходи, які демонструють шматочок України за кордоном. Запланована виставка робіт українських майстрів переросла у справжній чотириденний фестиваль «Фенікс», куди запросили і кам’янецьких митців.

– Що Вас наштовхнуло на проведення Днів української культури?

– Причина цього свята не просто в гарній «обгортці». Я дуже хотіла, щоб українці виїжджали за кордон не тільки завдяки робочій візі чи «безвізу». Хочу зробити місток між Україною і Німеччиною. Дуже надіюся на підтримку української влади. Просто мрію, аби, за моїм прикладом, усі зрозуміли: проявити себе можна тільки діями. Все організовувала разом зі своєю подругою Тетяною Золочевською із Бремена, яка теж українка за походженням. Велику допомогу в підготовці фестивалю надали мої німецькі друзі із Бруххаузена Вілфред Мюллер і Вольфганг Грис. А тамтешня міська влада навіть надала для виставки приміщення, яке, за словами мера Ларса Біерфішера, тепер слугуватиме для наступних таких же добрих справ.

– Як обирали майстрів для виставки?

– Маю подругу із Києва (теж Дану), котра пише неперевершені картини. Коли вона запросила у гості, я була вражена красою і хотіла показати їх удома, тому вирішила, що після приїзду влаштую виставку. Згодом під час мандрівки Україною завітала до Кам’ян-

ця-Подільського на «Лісову пісню», де почула оперу від Олени Лютаревич, а ще заходила до Ірини Кляпетури та інших митців, які створюють вишукані вироби… Раптом зрозуміла: я повинна показати українських майстрів! І вже 22 вересня відбулося відкриття фестивалю витворів українського декоративно-прикладного мистецтва.

– Хто зголосився продемонструвати свій талант на чужині?

– На фестиваль з’їхалося доволі багато митців. Спочатку ми все задумували як виставку, а вийшов фестиваль української культури «Фенікс». Були тернопільчани, львів’яни, кияни, харків’яни, кам’янчани (Анжеліка Лукс (петриківський розпис); Ірина Боднар-Кляпетура (вибійка); майстриня ткацтва із Богуслава Валентина Ткач; майстри оперного співу Олена Лютаревич і Василь Сашчук (Київська національна опера). Виступала на фестивалі група із німецького міста Брауншвейга «Далі буде», у складі якої є українці, котрі давно проживають у Німеччині. У гості до містян завітав мер міста Бруххаузена, який відзначив, що Дні української культури у цьому невеличкому містечку Німеччини матимуть продовження, і він сприятиме цьому.

– Як себе проявили кам’янчани?

– Всім дуже сподобалися виступи неперевершеного оперного дуету в складі Олени Лютаревич і Василя Сашчука. Вони дарували німецьким гостям та українцям наші народні пісні, романси, оперні арії. Наверталися на очі сльози в українців, котрі свого часу опинилися далеко від України, коли звучала «Ой ти дівчино, з горіха зерня».

Гості фестивалю мали змогу помилуватись і придбати гончарні вироби, неперевершені бісерні кризи, силянки, гердани, коралі та намиста, витинанки і ляльки, а також вишиванки, іграшки тощо. Вечорами митці проводили майстер-класи із виготовлення найрізноманітніших прикрас. Кожен відвідувач міг власноруч зробити витинанку, виконати петриківський розпис, спробувати себе у гончарстві, попрацювати

на ткацькому верстаті, постріляти зі справжнього лука під керівництвом лучників з історичного клубу із Кам’янця-Подільського.

– Німців українізували, а як онімечували українців?

– Звісно, ми багато підготували і для українських гостей. Їздили у будинок для людей похилого віку, щоб і до них донести всі цікавинки фестивалю, а ще відвідали Бремен, прогулялися старовинною залізницею, пофотографувалися біля старого-старого потягу в Бруххаузені. А ще чаювали холодними вечорами. Була нагода і трішки поярмаркувати, адже в цей час у Бруххаузені якраз проходив місцевий традиційний ярмарок виробів місцевих майстрів і фермерів. Чотири дні промайнули швидко. Дуже не хотілося розлучатись із гостями, бо за період фестивалю вони мені стали рідними.

Ольга БАНАХ.